01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2008 № 3/271
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Буравльова С.І.
Калатай Н.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство "Авотс" громадської організації "Відділення Київської міської Спільки ветеранів Афганістану Харківського району м. Києва "Патріот"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.07.2006
у справі № 3/271 (Хілінська В.В.)
за позовом Управління освіти Дарницького району в м. Києві Державної адміністрації
до Підприємство "Авотс" громадської організації "Відділення Київської міської Спільки ветеранів Афганістану Харківського району м. Києва "Патріот"
про визнання договору оренди недійсним та виселення
На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 10.10.2006, 26.10.2006, 14.11.2006, 28.11.2006, 14.12.2006 розгляд справи відкладався на 26.10.2006, 14.11.2006, 28.11.2006, 14.12.2006, 21.12.2006 відповідно.
На підставі ст.ст. 79, 99 ГПК України 21.12.2006 провадження у справі було зупинено, а 05.02.2007 - поновлено і призначено розгляд справи на 27.02.2007.
В засіданні суду 27.02.2007 оголошено перерву до 02.03.2007, 02.03.2007 зупинено провадження у справі, а 04.02.2008 - поновлено і призначено розгляд справи на 26.02.2008.
Розгляд справи 26.02.2008, 11.03.2008, 25.03.2008, 15.04.2008, 06.05.2008, 27.05.2008 було відкладено на 11.03.2008, 25.03.2008, 15.04.2008, 06.05.2008, 27.05.2008, 10.06.2008 відповідно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 у справі № 3/271 продовжено строк розгляду апеляційної скарги за заявою сторін на підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України.
Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 № 01-23/1/1 та В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінювався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 у справі №3/271 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди № 22 від 06.09.2000, укладений між Районним відділенням освіти Харківської районної державної адміністрації м. Києва, правонаступником якого є позивач, та відповідачем; виселено відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 27,65 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 9-і, передавши вказане приміщення позивачу; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що враховуючи вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що на час прийняття рішення правовідносини сторін з приводу оренди спірного приміщення регулюються договором № 22 від 06.09.2000, термін якого є продовженим; з огляду на те, що правовідносини між сторонами не припинились, а продовжують існувати згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд вважає, що до спірних відносин застосовуються норми ЦК України; матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язань щодо внесення орендної плати у період з січня 2004 р. по травень 2005 р., в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 3 153,48 грн.; твердження позивача про порушення відповідачем умов договору в частині страхування орендованого майна не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи; 05.08.2004, 26.08.2004, 20.09.2004 та 24.11.2004 комісією у складі начальника інженерної групи районного управління освіти, інженера районного управління освіти та спеціаліста групи оренди було проведено обстеження орендованого відповідачем приміщення дошкільного закладу на предмет отримання обґрунтування щодо будівництва на території закладу, про що складені відповідні акти, з яких вбачається, що на території дошкільного навчального закладу 108 велись будівельні роботи по перебудові сміттєзбірника, а саме: на місці сміттєзбірника побудовано без відповідних дозволів та погодженої проектної документації приміщення площею 69,0 кв. м. (будівля має стіни висотою 6 м. та мансардний поверх), також на територію не було допущено представників інженерної групи та відділу оренди, тому суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору № 22, що є підставою для дострокового розірвання цього договору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна»; відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном , тому з розірванням договору № 22 відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями не має, вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 у справі № 3/271 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та припинити провадження у справі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник вказує, що не зміг скористатися своїм правом доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв'язку з хворобою представника, про що повідомлявся суд першої інстанції, при цьому суд відповідно до ст. 77 ГПК України не відклав розгляд справи, також, на думку відповідача, місцевим господарським судом безпідставно не застосовано норму п. 4 ст. 81 ГПК України, адже позивач не звертався до відповідача за одержанням заборгованості.
Відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок ненадання позивачем рахунків-фактур.
Заявник стверджує, що службовими особами позивача орендоване приміщення не оглядалося та не ремонтувалося.
Відповідач вказує, що всі роботи з реконструкції, технічного переобладнання та поліпшення орендованого приміщення здійснювались тільки після погодження з позивачем.
На думку заявника, позов не узгоджений позивачем з Дарницькою районною у м. Києві радою, що суперечить її рішенню за № 34 від 01.12.2004 про продовження договору оренди з відповідачем терміном до 16.08.2007.
Відповідач стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, пославшись на обставини щодо виконання будівельних робіт з перебудови сміттєзбірника, що не мають значення та не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що відповідач не допускав представників позивача до орендованого приміщення, про що свідчать акти обстеження та доповідна записка начальника групи по централізованому обслуговуванню закладів освіти, які додані до позовної заяви; відповідач не звертався до позивача за рахунками; протягом 2004 р. відповідачем велися капітальні будівельні роботи з будівництва будівлі площею 69,1 кв.м., на які позивач згоди не надавав.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про визнання недійсним договору оренди № 22 від 06.09.2000, виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення з відповідача судових витрат.
Позивачем було подане клопотання від 10.07.2006 за № 1494 про зміну предмету позову на розірвання договору оренди № 22 від 06.09.2000 та виселення відповідача з орендованого приміщення.
Відповідно до п.п. 1, 2 договору оренди нежитлового приміщення № 22 від 06.09.2000 Районний відділ освіти Харківської районної державної адміністрації, за договором орендодавець, здає, а відповідач, за договором орендар, приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 9-і, загальною площею 27,65 кв.м. згідно з викопійовкою поверхового плану, що додається; приміщення здається для використання під магазин продовольчих товарів на строк з 16.08.2000 по 16.08.2003.
Вказане приміщення було передане відповідачу за актом передання-прийняття приміщення від 16.08.2000 із зауваженнями, зазначеними в акті.
26.09.2001 Дарницькою районною в м. Києві радою прийняте рішення № 14 «Про утворення підприємств комунальної власності Дарницького району м. Києва», відповідно до п. 1 якого та додатку 1 до нього, на базі Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації м. Києва та Відділу освіти Дарницької районної державної адміністрації м. Києва утворено Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Положення про яке затверджено розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 28.09.2001 № 3.
Згідно з п. 2.2 зазначеного рішення № 14 позивач є правонаступником Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації м. Києва.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (далі - Закон № 2269) термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу; до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З матеріалів справи не вбачається факту наявності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору № 22, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір № 22 продовжувався на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 291 ГК України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 188 ГК України визначено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 зі справи N 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Хоча з матеріалів справи не вбачається факту звернення позивача до відповідача із пропозицією про розірвання договору № 22, однак, враховуючи норму ст. 124 Конституції України та положення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, порушене право позивача підлягає захисту.
Частинами 2, 3 ст. 773 ЦК України встановлено, що якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків; наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Статтею 26 Закону № 2269 передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Позивач як на підстави для розірвання договору № 22 посилається на порушення відповідачем ч. 3 ст. 23 Закону № 2269 і пп. 8 п. 5 договору № 22 щодо заборони проводити будь-які ремонтні роботи та технічне переоснащення приміщення без погодження з орендодавцем; пп. 6 п. 5 договору № 22 щодо забезпечення доступу до орендованого приміщення службових осіб позивача; ч. 3 ст. 18 Закону № 2269 і пп. 1 п. 5 договору № 22 щодо сплати орендної плати, вартості отриманих комунальних послуг та оренди землі. Також позивач посилається на те, що відповідачем не проведено перереєстрації відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво».
Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 2269 орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Аналогічне положення міститься в пп. 8 п. 5 договору № 22.
Відповідач звернувся до позивача із листом за № 38 від 12.06.2003, в якому просив надати дозвіл на проведення ремонтно-будівельних робіт таких як заміна покрівлі, укріплення фундаментів, оздоблювальних робіт та влаштування суцільної огорожі за власний рахунок, а орендодавець у листі за № 1361 від 04.07.2003 повідомив відповідача, що роботи по заміні покрівлі, укріпленню фундаментів, оздоблювальні та по влаштуванню суцільної огорожі нежитлового приміщення за адресою: вул. Вербицького, 9-і, можуть бути проведені за рахунок відповідача без подальшого відшкодування витрат на них.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Як вбачається зі Звіту про оцінку майна (т. 1, а.с. 71), складеного 10.06.2005 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість» на замовлення відповідача, зокрема, п. 2.5 звіту, будівля сміттєзбірника розташована в середині нової будівлі, яка побудована нещодавно. Та обставина, що на місці орендованого сміттєзбірника побудована нова будівля, яка не відповідає викопійовці поверхового плану сміттєзбірника, доданого до договору № 22 (т. 1 а.с. 26), також підтверджується фотознімком, доданим до звіту.
Отже збудувавши нову будівлю, відповідач вийшов за межі переліку робіт, виконання яких було дозволено позивачем, що є порушенням положень ч. 3 ст. 23 Закону № 2269 і пп. 8 п. 5 договору № 22.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 2269 передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно пп. 1 п. 5 договору № 22 відповідач зобов'язався сплачувати не пізніше 20-го числа кожного поточного місяця орендну плату, вартість отриманих комунальних послуг та за оренду землі.
У примірнику договору № 22, наданому позивачем, у п. 6, зазначено розмір первинної орендної плати за місяць - 79,99 грн. У примірнику договору № 22, наданому відповідачем, в п. 6, не зазначено розмір первинної орендної плати за місяць.
Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 21.01.2008 № 19/7-142 для отримання зображень друкованих частин документів використовувалося єдине первинне зображення тексту; питання відносно відповідності внесення рукописних записів в п. 6 одного з договорів та відповідності дати виконання запису в п. 6 договору календарній даті не вирішувалось у зв'язку з відсутністю методики встановлення часу виконання рукописних записів.
Отже, виходячи із зазначеного та враховуючи те, що відповідачем згідно з його обов'язком, передбаченим ст. 33 ГПК України, не доведено, що у п. 6 договору № 22 запис про розмір первинної орендної плати у сумі 79,99 грн. внесено після підписів договору сторонами, то слід погодитись із твердженням позивача, що зазначений розмір орендної плати мав місце до підпису договору сторонами.
Позивачем подано до матеріалів справи акт взаєморозрахунків по оренді, з якого вбачається, що відповідач свої зобов'язання з оплати орендної плати протягом періоду з січня 2004 р. по травень 2006 р. належним чином не виконував, внаслідок чого за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 3 135,48 грн.
Відповідач доказів відповідно до ст. 33 ГПК України, які спростовують вказану обставину, не надав. Крім того, відповідачем були подані листи від 12.10.2006 за №№ 39/06, 38/06 (т. 2, а.с. 43, 45), в яких відповідач просить позивача надати згоду щодо сплати заборгованості за оренду приміщення та комунальні послуги та надати рахунки по сплаті за оренду приміщення та комунальні послуги за період часу виникнення заборгованості, а також відповідачем була подана довідка від 25.10.2006 за № 56/06 (т. 2, а.с. 44), в якій зазначено, що заборгованість відповідача по оплаті орендної плати та комунальних послуг позивачу виникла не з вини відповідача, а у зв'язку з тим, що позивач не надавав рахунки по сплаті цих платежів з часу виникнення заборгованості.
Таким чином апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені положення ч. 3 ст. 18 Закону № 2269 і пп. 1 п. 5 договору № 22.
Суд апеляційної інстанції вважає твердження позивача про порушення відповідачем пп. 6 п. 5 договору № 22 щодо забезпечення доступу до орендованого приміщення службових осіб позивача не підтвердженим належними доказами, адже акти обстеження орендованого приміщення від 05.08.2004, 26.08.2004, 20.09.2004, 24.11.2004 складені посадовими особами позивача, тобто зацікавленими особами.
Апеляційний господарський суд не може погодитись із твердженням позивача про те, що непроведення відповідачем перереєстрації відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», є підставою для розірвання договору № 22, оскільки така підстава для розірвання договору оренди ані законодавством, ані договором № 22 не передбачена.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем орендоване приміщення використовувалося з порушенням умов договору № 22 та відповідачем були порушені зобов'язання, встановлені ч. 3 ст. 23 Закону № 2269, пп. 8 п. 5 договору № 22, ч. 3 ст. 18 Закону № 2269 та пп. 1 п. 5 договору № 22, що є підставою для розірвання договору № 22 від 06.09.2000 відповідно до норм ст. 291 ГК України, ст. 773 ЦК України, ст. 26 Закону № 2269, у зв'язку з чим позовна вимога про розірвання договору оренди № 22 від 06.09.2000 підлягає задоволенню.
Частиною 4 ст. 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно зі ст. 27 Закону № 2269 у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 17 договору № 22 визначено, що у разі розірвання договору оренди, відповідач зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі, а пп. 10 п. 5 договору № 22 передбачено, що відповідач зобов'язаний після закінчення строку оренди передати приміщення позивачу у належному технічному та санітарному стані за актом.
Отже позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги і доповнення до неї, враховуючи викладене та виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою про порушення провадження у справі від 19.06.2006 розгляд справи було призначено на 27.06.2006, ухвалою від 27.06.2006 розгляд справи було відкладено на 06.07.2006, а 06.07.2006 - на 18.07.2006, отже відповідач мав достатньо часу для надання письмових пояснень, заперечень та доказів, що їх підтверджують.
Предметом позову у справі № 3/271 є вимоги про розірвання договору № 22 та виселення відповідача з приміщення, тому посилання відповідача на незастосування судом першої інстанції п. 4 ст. 81 ГПК України є безпідставним.
Договором № 22 не передбачено такого обов'язку позивача, як надання відповідачу рахунків-фактур для оплати орендної плати та інших платежів, також цим договором не передбачено здійснення відповідачем оплати платежів на підставі рахунків-фактур, однак договором № 22 встановлено обов'язок відповідача здійснювати платежі не пізніше 20-го числа поточного місяця, у зв'язку з чим відповідач необґрунтовано посилається на ненадання позивачем рахунків-фактур як на підставу виникнення заборгованості перед позивачем.
Крім того, як видно з аналізу строків здійснення відповідачем платежів, то навіть сума 79,99 грн. первинної орендної плати, розмір якої зазначено у п. 6 договору № 22, відповідачем не сплачувалась щомісячно до 20-го числа протягом всього вищезазначеного періоду оренди.
Як вже було встановлено вище, відповідач при проведенні робіт з реконструкції, технічного переобладнання та поліпшення орендованого приміщення вийшов за межі робіт, погоджених з позивачем, внаслідок чого була збудована нова будівля.
Позивач згідно з п. 14 Положення про Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, є юридичною особою, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді та відповідно до ст. 5 Закону № 2269 уповноважена управляти майном, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Дарницького району м. Києва, яке є об'єктом договору № 22.
Суд першої інстанції вирішив спір у справі № 3/271 в межах позовних вимог, які заявлялися позивачем із врахуванням клопотання позивача про зміну предмету позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 у справі № 3/271 витрати, пов'язані із проведенням технічної експертизи, покладено на позивача, однак, на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 25.03.2008 докази оплати проведеної експертизи позивачем надані не були, у зв'язку з чим з позивача на користь експертної установи підлягає стягненню вартість судової експертизи в розмірі 470,71 грн. згідно з рахунком за проведення технічних експертиз документів № 19/7-142 від 18.01.2008.
При цьому відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України витрати на проведення судової експертизи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 у справі №3/271 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 168к; код ЄДРПОУ 26078028) на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (м. Київ, вул. В.Кільцева, 4; код ЄДРПОУ 25574630, рахунок № 35223002000663 в УДК у Київській області, МФО 821018) 470 грн. 71 коп. вартості судової технічно експертизи.
3. Стягнути з Підприємства «Авотс» громадської організації «Відділення Київської міської Спілки ветеранів Афганістану Харківського району м. Києва «Патріот» (03068, м. Київ, вул. Кошиця, 11; 02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9-і; код ЄДРПОУ 30580330) на користь Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 168к; код ЄДРПОУ 26078028) 470 грн. 71 коп. витрат на проведення судової експертизи.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу № 3/271 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Буравльов С.І.
Калатай Н.Ф.