"31" жовтня 2006 р.
Справа № 7/285-3870
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, 46021
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес», смт. Підволочиськ, вул. Д. Галицького, 32а, Тернопільської області, 47800
за участю представників сторін:
відповідача: Киринюк Зінаїда Іллівна -довіреність № 94 від 30.10.06р.;
Іванушко Наталія Павлівна -довіреність № 93 від 30.10.06р..
Суть справи:
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» 5298,46 грн. штрафних санкцій за не створення в 2005 році робочих місць для працевлаштування інвалідів та 161,42 грн. пені.
Сторони повідомлені про час і місце розгляду спору відповідно до ст. 64 ГПК України.
Учасникам судового процесу в засіданні роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ТзОВ «Антарес» розробило заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформувало державну службу зайнятості та Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, шляхом подачі відомостей про численність штатних працівників, кількість працюючих інвалідів, вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можна використовувати і працю інвалідів, шляхом подачі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, державної статистичної звітності. Проте, у 2005 році позивачем та центром зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися. Просить суд звернути увагу на те, що 4 відсотка від 56 чоловік складає два чоловіка , а не три, як стверджує позивач і даний норматив товариством виконаний, а саме в товаристві працювало три інваліда , один з яких відпрацював неповний рік.
Позивач витребувані ухвалою суду від 26.09.2006р. матеріали без поважних причин не подав.
Суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Враховуючи, що ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що у разі несплати адміністративно-господарської санкції суб'єктом господарювання її стягнення проводиться за рішенням господарського суду, а також приймаючи до уваги інформаційний лист Верховного суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005 року, дана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, встановлено:
- Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ставить вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес» 5298,46 грн. штрафних санкцій за порушення нормативів створення у 2005 році робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 161,42 грн. пені.
Підставою для застосування санкцій стали, як стверджує позивач, дані звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, згідно яких товариство зобов'язане було при середньообліковій чисельності штатних працівників облікового складу 65 чоловік працевлаштувати трьох інвалідів, що складає 4 відсотки від загальної кількості працюючих, фактично працевлаштовано трьох інвалідів, один з яких відпрацював у товаристві неповний трудовий рік, а тому за часткове невиконання нормативу по створенню робочих місць товариство повинно сплатити штраф у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, передбачений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України), що складає 5298,46 грн.. За несвоєчасне перерахування штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України нараховано 161,42 грн. пені за період з 15.04.2006р. по 01.08.2006р.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим позивачем доказам, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення «Про Фонд соціального захисту інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002р. № 1434 є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст. 19 Закону України, відповідно до якої для підприємств встановлюється норматив місць в розмірі 4 -х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Обов'язок працевлаштування інвалідів покладено згідно ч. 1 ст. 18 Закону України на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві Ради, громадські організації інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, здібностей і професійних навиків відповідно до рекомендацій медико - соціальної експертної комісії. Підбір робочого місця для інваліда здійснюється цими органами із сприянням Фонду інвалідів на підприємстві, яке в свою чергу зобов'язане укласти трудовий договір та створити для нього умови праці з врахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечити інші гарантії (ст. 5, ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 18 Закону України).
Отже, нормами Закону України чітко розмежовано як обов'язки вищезазначених органів, так і обов'язки підприємств.
Порядок створення робочого місця та працевлаштування інваліда передбачено «Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, відповідно до якого підприємства інформують центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з врахуванням індивідуальних програм реабілітації, які розробляються в кожному конкретному випадку медико -соціальною експертною комісією відповідно до «Інструкції про встановлення груп інвалідності» затверджена наказом Міністерства здоров'я України від 07.04.2004р. № 183, шляхом подачі в порядку передбаченому п. 2 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою КМ України від 28.12.2001р. № 1767, звіту форми № 10-ПІ, затвердженої наказом Держкомстату України від 10.01.2002р. № 49. Дана звітність містить графу щодо чисельності інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, працевлаштування яких повинні забезпечити вищезазначені органи, а не підприємство. Дана звітність введена з єдиною метою, щоб органи, на яких покладено обов'язки соціального захисту інвалідів, регулярно здійснювали спостереження, контроль та прогнозування виконання норм Закону України.
Відповідно до ст. 20 Закону України, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оскільки даний вид санкції не є згідно Закону України «Про систему оподаткування» обов'язковим платежем, тому суд при вирішенні даного спору досліджує наявність вини товариства у не працевлаштуванні інвалідів згідно встановленого нормативу, оскільки сама відсутність необхідної кількості працюючих на підприємстві інвалідів не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Як випливає із даних товариства, зазначених у Державній статистичній звітності за 2005 рік, середня облікова чисельність працівників складала -65 чоловік і ним створено 3 робочих місця, на які працевлаштовано трьох інвалідів, в порядку передбаченому нормами Закону України. Як випливає із поданих відповідачем матеріалів, а саме накази № 2 від 23.01.2003р., № 2 від 13.02.2004р. та № 14 від 09.03.2005р. у товаристві працювали три інваліда Кравець Надія Володимирівна, Гедзюк Анна Клавдіївна та Зофій Світлана Євгенівна, інвалідність яких підтверджується посвідченнями.
Крім того, не зважаючи на виконання нормативу створених місць, товариство з врахуванням потреби в працівниках направляло в Під волочиський центр зайнятості Звіти про наявність вільних робочих місць на яких можуть бути працевлаштовані інваліди, проте в 2005 році для працевлаштування інвалідів товариству не направляли.
При таких обставинах, позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 43., 82., 84. ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “24» листопада 2006р., через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник