Справа № 116/745/13-ц
06.03.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Биховець М.О., при секретарі Гусєвій К.О., з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, військова частина А2320, Управління у справах дітей Сімферопольської райдержадміністрації АР Крим про визнання договору найму недійсним та виселення,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи із сім'єю такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, виселення з нього та стягнення заборгованості.
Вимоги щодо стягнення заборгованості з комунальних послуг розв'язані рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2012 року, яке набрало у цій частині законної сили.
У позові від 28.02.2013 року КЕВ м.Сімферополя просив суд визнати недійсним договір найму від 02.01.2008 року та виселити відповідачів мотивуючи тим, що під час проходження військової служби в військовій частині А0279 старшому лейтенанту ОСОБА_3 в усній формі надавалась кімната НОМЕР_1 гуртожитку АДРЕСА_1. На момент передачі гуртожитків на баланс КЕВ м.Сімферополя ОСОБА_5 зі складом сім'ї три особи проживав у цій кімнаті, площа якої складає 35,3 кв.м. у військовому гуртожитку АДРЕСА_1. Відповідно до наказу командира військової частини А 0279 від 23.06.2008 року №125 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини і звільнено в запас. Наказом Міністра оборони України від 18.12.2007 року №693 з ним був розірваний контракт та позбавлено військового звання (за наслідками припинення кримінальної справи). Укладений з ОСОБА_3 договір найму суперечить положенням статей 129 і 130 ЖК України, оскільки такий договір найму приміщень гуртожитку не укладається.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги і пояснила, що КЕВ м.Сімферополя просить виселити ОСОБА_3 без надання йому іншого благоустроєного житлового приміщення.
Відповідач ОСОБА_3, який діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю з тих підстав, що будівля АДРЕСА_1 не є гуртожитком, а статус кімнати НОМЕР_1 не визначений. Після розірвання контракту він уклав договір найму спірного приміщення з КЕВ м.Сімферополя, який не суперечить діючому законодавству. Виселення з житла буде суперечити інтересам малолітнього ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлена належним чином.
Представник третьої особи - військової частини А2320 - ОСОБА_2 - просив суд задовольнити позов, оскільки позивач немає правових підстав для проживання разом із сім'єю в гуртожитку.
Представник третьої особи - Управління у справах дітей Сімферопольської райдержадміністрації АР Крим - в судове засідання не з'явився, надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні позову для захисту житлових прав малолітньої дитини.
Заслухавши присутніх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_3 відповідно до витягу з протоколу №4 засідання житлової комісії від 27.11.2006 року постановлено розподілити та надати військовослужбовцю військової частини А 0279 старшому лейтенанту ОСОБА_3 кімнату в гуртожитку АДРЕСА_1.
Відповідно до наказу командира військової частини А 0279 з №125 від 23.06.2008 року колишнього старшого лейтенанта ОСОБА_3, який знаходився в розпорядженні командира частини, позбавленого військового звання наказом Міністра оборони України від 18.12.2007 року №693 з розірванням контракту і виключенням зі списків офіцерського складу Збройних сил України, звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу частини, всіх видів постачання та направлено на військовий облік до Сімферопольського РВК Автономної Республіки Крим.
Згідно витягу з протоколу №12 засідання житлової комісії військової частини А 0279 від 08.08.2008 року ОСОБА_3 та членів його сім'ї знято з квартирного обліку у військовій частині А 0279.
Наказом начальника Сімферопольського гарнізону №36 від 01.11.2007 року «Про передачу військовими частинами А 0279, А 3341 будівель та комунікацій квартирно-експлуатаційної служби» до квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя були передані від командирів військових частин А 3341, А 0279 будівлі за генеральним планом АДРЕСА_1, НОМЕР_2 військового містечка №26 та комунікації з обладнанням, які в ньому розташовані.
Вказані будівлі приймальною комісією закінченого будівництва згідно акту приймання були прийняти в експлуатацію як гуртожитки на 240 осіб (будівлі АДРЕСА_1, НОМЕР_2) з інженерними мережами та благоустроєм до житлового фонду Міністерства оборони України та використовуються військовими частинами для проживання малосімейних військовослужбовців.
Будівлі передані на баланс квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя.
Відповідно до листа Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим від 29.12.2011 року №3475/02-6 будинки, які розташовані на території військової частини № 2320 за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 є військовим майном Збройних Сил України. Офіційного статусу гуртожитків не мають.
Згідно листа Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації №3606 від 30.12.2011 року інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, відсутня.
Правовідносини сторін регулюються нормами Житлового кодексу України, Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 (далі - Порядок), Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за №1171/13045.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна в тому числі належать будинки, споруди.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
У разі відсутності службового приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2, 4, 6 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках.
Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення та Держспецтрансслужба, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання (п.4).
Питання, пов'язанні із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (п.6).
Відповідно до п.21 Порядку при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч.2 ст.110 ЖК Української РСР офіцерів, прапорщиків і мічманів військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами СРСР.
Суд виходить з того, що відповідачем не надано належних доказів того, що будинкі АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 зареєстровані як гуртожитки згідно з положеннями ст.127 ЖК УРСР.
Таким чином, на спірний об'єкт розповсюджується статус службового житлового приміщення відповідно до п.п.2, 4 Порядку, ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, при вирішенні спору слід виходити із зазначених положень ч.2 ст.110 ЖК УРСР щодо виселення осіб з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення.
Позивач помилково посилається у позові на підставі виселення з гуртожитку. У зв'язку з наведеним хибні його висновки про визнання недійсним договору найму від 02.01.2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, з яким на той час був розірваний контракт і його виключено зі списків офіцерського складу Збройних Сил України з позбавленням військового звання, у зв'язку з порушенням положень ст.ст.129, 130 ЖК України.
Інших підстав для виселення відповідачів КЕВ м.Сімферополя у позові не зазначено.
Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України,
У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особі - військова частина А 2320 і Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним договору найму та виселення - відмовити.
В судовому засіданні 06.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не брали участі у судовому засіданні, у той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Суддя: