Справа № 711/10063/2012
Провадження № 2-а/307/24/2013
06 березня 2013 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі
головуючого судді Розман М.М.
при секретарі Цех Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської сільської ради про скасування рішення сільської ради ,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Калинівської сільської ради про скасування рішення сільської ради. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Калинівської сільської ради від 27.06.2012 року за № 440 їй було відмовлено у наданні згоди на отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва кафе-магазину у АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що дана заява суперечить чинному законодавству. У листі Калинівської сільської ради за № 02-9 від 01.08.2012 року було вказано, що у наданні згоди на отримання містобудівних умов та обмежень на будівництво кафе-магазину в АДРЕСА_1, було відмовлено на підставі, що :
- будівництво кафе-магазину не відповідає містобудівним вимогам;
- ескізу забудови центральної частини с. Калини.
Вказане рішення відповідача позивачка вважає протиправним та явно незаконним і таким , що підлягає до скасування з таких підстав , що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2012 року вона є власником земельної ділянки площею 0.273 га. , яка розташована в АДРЕСА_1, що стверджу державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 779150. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
Вона ж звернулась з заявою в Калинівську сільську раду, де просила винести рішення про надання їй згоди на отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва кафе-магазину в АДРЕСА_1, однак рішенням одинадцятої сесії шостого скликання від 27.06.2012 року їй було відмовлено. Таке рішення вважає явно незаконним , оскільки відповідно до рішення сесії IV скликання Калинівської сільської ради від 12 липня 2002 року в п. 3 було вирішено: «Надати дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на розміщення об'єкту дозвілля на місці будівлі, яка підлягає розібранню по АДРЕСА_4 приватному підприємцю ОСОБА_2 АДРЕСА_3.
Рішенням виконавчого комітету Калинівської сільської ради від 14.04.2005 року за № 15 «Надано дозвіл п/п ОСОБА_2, мешканці АДРЕСА_3, на реконструкцію колишньої побутово-складської будівлі по АДРЕСА_4 під об'єкт торгівлі.»
На виконання даного рішення бувший власник ОСОБА_2 погодила проект відводу земельної ділянки в АДРЕСА_1, під об'єкт дозвілля з Тячівською районною санітарно-епідеміологічною службою, Тячівською державною територіальною екологічною інспекцією, з відділом містобудування та архітектури, з комісією районної державної адміністрації з розгляду матеріалів погодження розміщення на території району об'єктів міні виробництва, торгівлі та побуту усіх форм власності, з відділом пожежної безпеки.
А тому вважає, що оспорюваним рішенням порушено її конституційні права і просить визнати протиправним та скасувати рішення одинадцятої сесії шостого скликання Калинської сільської ради № 440 від 27.06.2012 року за яким « Відмовлено ОСОБА_1, мешканці АДРЕСА_2 у наданні згоди на отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва кафе-магазину у АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що дана заява суперечить чинному законодавству».
Відповідач подав письмове заперечення проти позову , у якому зазначив , що з заявою про надання згоди на будівництво кафе-магазину у АДРЕСА_1 міг звернутися тільки власник або користувач земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1. Однак згідно до закону право власності на земельну ділянку виникає з моменту його держреєстрації. Право власності на придбану земельну ділянку посвідчується нотаріусом при укладенні договору купівлі-продажу, та органом , який здійснює державну реєстрацію, зробивши відмітку на договорі і на акті про відчуження земельної ділянки. Саме по собі нотаріальне посвідчення договору купівлі продажу без держреєстрації не надає право власності на земельну ділянку покупцеві. Лише після держреєстрації договору купівлі-продажу в покупця виникає право власності на придбану ним ділянку. Про обов'язковість держреєстрації передбачено в останніх пунктах в договорі купівлі-продажу від 02.02.2012 року, на який посилаються позивач.
Відповідно до статті 182 ЦК України право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Тячів і Тячівському району Закарпатської області. Відомості по державній реєстрації вказаного правочину не пред'явлені в сільську раду. Відсутні вони і в матеріалах даної судової справи.
Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 779150, виданий 19.01.2012 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2003 року, яка продала дану земельну ділянку ОСОБА_1 , оформлено лише через 9 років після заключення договору купівлі-продажу земельної ділянки і за два тижні до нового перепродажу. Не відомо хто всі ці 9 років був власником вказаної земельної ділянки , тоді як до 2 травня 2009 року до дії Закону України № 1066-VI право власності на землю виникало після одержання її власником документа, що посвідчує це право власності та його держреєстації. Єдиним таким документом був державний акт про право власності (ст.ст. 125, 126 ЗКУ). Чи існував такий акт і чи мав попередній власник право продажу , невідомо. Продати міг тільки приватний власник, який повинен був долучити до договору купівлі-продажу державний акт, як того вимагало земельне законодавство. ОСОБА_3 придбала землю за цивільно-правовим договором, який повинна була пред'явити нотаріусу з доданим до нього державним актом. Сам по собі договір купівлі-продажу не підтверджує право власності на землю. На його думку на акті , де знаходиться план меж земельної ділянки , має бути відмітка територіального органу Держземагенства про перехід права власності саме до тієї особи, яка намагається продавати землю. Вважає, що ОСОБА_3 для того , щоб мати можливість продати земельну ділянку, повинна була б спочатку сама придбати її на законних підставах. Якщо навіть прийняти до уваги, що реєстрація в поземельній книзі від 15.03.2012 року за реєстром 21244228010400100630301 теоретично і робить її власником то заключати договір купівлі-продажу від 02.02.2012 року вона не будучи власником землі не мала права.
Відповідач вважає , що сам державний акт про право власності на землю заповнений з порушенням земельного законодавства, Порядку присвоєння кадастрового номера, Порядку ведення поземельної книги, а саме: відсутні дані, де зберігається другий примірник, а також незрозуміло коли підписувався державний акт у двох інстанціях , так як дати підписання не вказані. Відсутнє найменування державного органу земельних ресурсів, який видав державний акт.
З огляду на те, що заявник ОСОБА_1 на його думку не являється власником спірної земельної ділянки сесія Калинської сільської ради від 27 червня 2012 року відмовила у наданні згоди для будівництва кафе-магазину у АДРЕСА_1.
Також відповідач вважає , що всі інші посилання на рішення сесії Калинської сільської ради є безпідставними, всі прийняті рішення сесії попередніх скликань на його думку є незаконні, так як вказана земельна ділянка, де в стадії добудови розташований будинок культури на 400 місць, ніколи не була землями сільської ради. Відповідно до ЗК України органи виконавчої влади та орган місцевого самоврядування наділенні повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній або комунальній власності ( статті 118, 122, 123 ЗК України). Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації ( ст. 26 п. 4 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності»
Крім цього , ЗК Української РСР , 1970 року , який був чинний на час початку будівництва будинку культури в с. Калини , серед інших землекористувачів визначав і колгосп (ст. 13). ЗК Української РСР , 1990 року (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.03.1992 року № 2196-XII) закріпив право колективної власності колгоспів.
Сільська рада звернулася з запитами про будівництво будинку культури до районного архітектора і отримала довідки з архіву районної архітектури, за якими визначено і виділено земельну ділянку та доручено виготовлення технічної документації колгоспу імені Калініна , як замовника будівництва , а саме: витяг з рішення зборів уповноважених членів колгоспу імені Калініна від 14 січня 1983 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво будинку культури» , рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради № 6 від 15.06.1983 року «Про надання дозволу колгоспу імені Калініна на проведення будівництва будинку культури в с. Калини», рішення виконавчого комітету Тячівської районної ради народних депутатів № 350 від 10.11.1983 року «Про надання дозволу колгоспу імені Калініна на будівництво Будинку культури на 500 місць в с. Калини по вул. Леніна , 146».
В архітектурному плані об'єкта будинку культури від 20.12.1983 року в пункті 2.1. Характеристика учасника дослівно «участок расположен в центральной части с. Калины и граничит с юга с ул. Ленина, с востока с территорией школы, с севера и запада с ул. Калинина». А отже , в межах вул. Ленніна - вул. Калініна , не передбачалося іншого будівництва крім будинку культури, як не було і земель сільської ради на межі , з якими посилається позивач , а згідно пред'явлених матеріалів і продавець і покупець. А так як на земельній ділянці , на якій позивач має намір будувати кафе-магазин , уже законним шляхом розташоване майно (будинок культури на 400 місць в стадії добудови), то позивач під час приватизації не міг не бачити, що ділянка обтяжена певними правами третьої особи. Знав про обтяження земельної ділянки і продавець, знав і сільський голова, але, в прушення прав приймалися рішення як сесією сільської ради, а за вихідними даними сільської ради, і іншими державними органами, посилки на рішення яких є в матеріалах справи.
Порядок використаня зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Закону України «Про планування і забудову території», Правил забудови населених пунктів. Державних будівельних норм ДБН 360-92 «Мсітобдування. Планування у забудови міських і сільських поселеннь» ст. 39 ЗК України.
В сільській раді с. Калини відсутні матеріли, які б свідчили про згоду замовника на виділення частини земельної ділянки з землі , виділеної для будівницта будинку культури.
А тому просить в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні позивачка і її представник позов підтримали посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просять позов задоволити.
Представники відповідача Метелешко В.І. в судовому засіданні проти позову заперечив посилаючись на викладені в письмовому запереченні обставини і додатково пояснив , що згідно до рішення виконкому Калинівської сільської ради від 27 серпня 2012 року за №81 повноваження виконкому по розгляду звернення ОСОБА_1 у зв'язку з його складністю передано сесії сільської ради. Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 779150 , виданого 19.01.2012 року на ім.'я ОСОБА_3 він як сільський голова підписав , оскільки остання його запевнила , що там не буде здійснюватися ніякого будівництва.
Представник відповідача Кузів Я.М. в судовому засіданні проти позову заперечив посилаючись на позицію відповідача і просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено , що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 2 лютого 2012 року позивачка ОСОБА_1 набула права приватної власності на земельну ділянку площею 0.0273 га., що розташована в АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови ( а.с. 11-13).
Зазначена ділянка до цього належала продавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 779150 , виданого 19.01.2012 року (а.с. 13).
18 травня 2012 року позивачка ОСОБА_1 подала письмову заяву , адресовану голові Калинівської сільської ради , з проханням надати згоду на отримання містобудівних умов та обмежень щодо будівництва кафе-магазину в АДРЕСА_1 ( а.с. 14).
Рішенням виконкому Калинівської сільської ради від 27 червня 2012 року за № 81 повноваження виконкому по розгляду звернення ОСОБА_1 передано сесії сільської ради (а.с.58).
А рішенням одинадцятої сесії шостого скликання Калинівської сільської ради від 27.06.2012 року за № 440 було відмовлено позивачці ОСОБА_1 у наданні згоди на отримання містобудівних умов та обмежень для будівництва кафе-магазину у АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що як зазначено в самому тексті рішення , дана заява суперечить чинному законодавству.
Додатково листом Калинівської сільської ради за № 02-9 від 01.08.2012 року позивачку було повідомлено , що їй було відмовлено через невідповідність будівництва кафе-магазину містобудівним вимогам та ескізу забудови центральної частини с. Калини ( а.с. 24).
До цього рішенням зборів уповноважених членів колгоспу імені Калініна від 14 січня 1983 року «Про виділення земельної ділянки під будівництво будинку культури» , погодженого рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради № 6 від 15.06.1983 року , виділено земельну ділянку площею 0.15 га. під будівництво будинку культури с. Калини за рахунок Калинської середньої школи ( а.с. 43-44).
В подальшому рішенням виконавчого комітету Тячівської районної ради народних депутатів № 350 від 10.11.1983 року «Про надання дозволу колгоспу імені Калініна на будівництво будинку культури на 500 місць в с. Калини по вул. Леніна , 146» затверджено зазначене рішення і надано дозвіл на будівництво ( а.с. 45).
Відповідно до письмового повідомлення відділу містобудування і архітектури Тячівської райдержадміністрації від 04.03.2013 року за № 01-15\30 перед ділянкою , відведеною для будівництва будинку культури на 400 місць в с. Калини згідно генерального плану села інших будівель не передбачено ( а.с. 59-60).
Згідно до рішення Калинівської сільської ради від 12.07.2002 року попередньому власнику земельної ділянки надавався дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на розміщення об'єкту дозвілля і які були погоджені заінтересованими службами ( а.с.15-23).
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердила , що вона є депутатом Калинівської сільської ради і була присутня на сесії при винесенні оспорюваного рішення. При цьому депутатам було показано план , згідно якого забудова не відповідала генеральному плану і закривала будівлю будинку культури. А тому всі депутати проголосували проти надання дозволу на будівництво. Також депутатам було повідомлено , що земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Аналогічні показання дала в судовому засіданні свідок ОСОБА_7.
Інших належних і допустимих доказів сторонами в судовому засіданні не наведено.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах , що не заборонені законом , зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно , якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Порядок набуття права власності на земельні ділянки врегульовано ЗК України , зокрема згідно до ст. 131 цього Кодексу громадяни України мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі цивільно-правових угод , укладення яких здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку , згідно до ст.ст. 125 , 126 діючого ЗК України виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою , та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі ( на місцевості ) одержання документа , що посвідчує право на неї , та державної реєстрації забороняється.
Згідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти , користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.16 ЦК України , ст. 152 ЗК України , в тому числі шляхом визнання незаконним і скасування правового акту індивідуальної дії , виданого органом місцевого самоврядування ( ст. 21 ЦК України , ст. 155 ЗК України.
А згідно до ст. ст. 373 , 375 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України , набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення , в тому числі зводити на ній будівлі і споруди. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних , будівельних, санітарних та інших норм і правил , а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У відповідності до ст. 9 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності , відповідно до якого органи державної влади , органи місцевого самоврядування , їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень , дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Докази , згідно до ст. 70 цього Кодексу , повинні бути належними і допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущенні.
Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази , суд вважає , що відповідачем в даній справі не спростовано правомірність набуття позивачкою земельної ділянки площею 0.0273 га., що розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Заперечення представника відповідача Метелешко В.І. з цього приводу є непослідовними і взаємосуперечливими , оскільки ним же як сільським головою і підписано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 779150 від 19.01.2012 року. Його доводи про те , що державний акт на ім'я ОСОБА_3 він як сільський голова підписав , оскільки остання його запевнила , що там не буде здійснюватися ніякого будівництва , суд не може брати до ували , так як такі дії службовою особи мають публічний характер.
Крім цього , сама по собі відсутність перед ділянкою , відведеною для будівництва будинку культури на 400 місць в с. Калини згідно генерального плану села інших будівель станом на 1983-1985 роки ( а.с. 46 , 47 , 60) не є беззаперечним доказом обмеження в такому будівництві на даний час , коли до того такі погодження вже надавалися як органом місцевого самоврядування , так і заінтересованими службами( а.с.15-23).
А відтак обмеження позивачки оспорюваним рішенням у здійсненні права власності на земельну ділянку відповідно до її цільового призначення з боку відповідача суд вважає протиправним , так як фактично позбавивши її права користування своєю власністю відповідач на тривалий час поставив її в умови невизначеності , не запропонувавши одночасно будь-якого альтернативного варіанту і не вживши жодних заходів для усунення несприятливих наслідків для її прав , і таким чином не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями , на досягнення яких спрямоване це рішення.
Таким чином , суд вважає доведеним факт порушення оспорюваним рішенням права позивачки на здійснення права власності щодо належної їй земельної ділянки , а відповідачем, який заперечив проти позову , не доведено правомірності свого рішення.
Враховуючи наведене , суд вважає за можливе позов задовольнити , визнати протиправним та скасувати рішення Калинівської сільської ради від 27 червня 2012 року за № 440 , а також для повного захисту прав позивачки вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача у встановленому законом порядку розглянути заяву позивачки.
Судові витрати в частині сплати судового збору покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 71, 158-163 КАС України , на підставі ст. 41 Конституції України , ст. ст.. 125 , 126 , 131 ,152 , 155 ЗК України , ст. ст. 16 , 21 , 328 , 373 , 375 ЦК України , суд ,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Калинівської сільської ради від 27 червня 2012 року за № 440 « Про розгляд звернення гр.. ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_2 «.
Зобов'язати Калинівську сільську раду розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 від 18 травня 2012 року.
Стягнути з Калинівської сільської ради на користь ОСОБА_1 32 гривні 20 копійок сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: М.М.Розман