Справа №2-а-93/13
(№760/2019/13-а)
21 лютого 2013 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, -
Позивач звернувся з позовом до Міністерства оборони України та просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги з порушенням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Міністерство оборони України провести донарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням виплачених сум.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що його 19.02.2009 року наказом Міністра оборони України було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
31.05.2010 року ОСОБА_1 отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язку військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №117899.
Інвалідність ІІІ групи у позивача настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.
Міністерство оборони України визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІІ групи і нарахувало її у розмірі 109872,00 грн., однак розмір зазначеної грошової допомоги, яку позивач отримав на день звільнення виявився значно меншим.
Причиною зменшення розміру грошової допомоги виявилось неправильне визначення відповідачем розміру грошового забезпечення позивача.
Вважає такі дії відповідача необґрунтованими, а тому просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 31.01.2013 року у справі було відкрито скорочене провадження.
08.02.2013 року Міністерство оборони України отримало копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі від 31.01.2013 року, що підтверджується розпискою, однак у встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк заперечень до канцелярії суду не подав.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків: не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого ч. 3 цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Встановлено, що позивача ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України №126 від 19.02.2009 року було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 16.03.2009 року наказом командира військової частини А4566 від 16.03.2009 року за №39 був виключений зі списків особового складу.
31.05.2010 року позивачу встановлена третя група інвалідності, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №117899.
Таким чином, 31.05.2010 року ОСОБА_1 набув права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 було затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Підпунктом 2 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема інвалідам IІI групи, виплачується у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 3 ч.2 п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31.12.2007 року виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10.04.1996 року № 925 та від 23.02.2002 року № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року № 829.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що одноразова грошова допомога позивачу була виплачена у значно меншому розмірі, ніж це передбачено частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та виходячи зі змісту частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки при здійсненні підрахунків не були враховані всі складові, що входять до розміру грошового забезпечення.
При виплаті одноразової грошової допомоги позивачу Міністерство оборони України керувалось Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли саме з 31.05.2010 - з часу встановлення інвалідності у позивача.
Таким чином, розрахунок суми грошової допомоги ОСОБА_1 має здійснюватись на підставі грошового забезпечення та у розмірі, визначеному на момент встановлення йому інвалідності.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, позивач на час виникнення спірних правовідносин мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премію.
З аналізу зазначених положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що визначальним моментом при забезпеченні соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей є повна відповідність такого забезпечення Конституції України та спеціальним Законам.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 162 КАС України, суд вправі визначити спосіб захисту порушеного права позивача.
З огляду на зазначене, вважаю за необхідне керуватися ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням ст. 9 цього Закону з метою недопущення звуження прав, гарантованих позивачу в силу наявного у нього статусу військовослужбовця та встановленої інвалідності.
Таким чином, враховуючи наведене та виходячи з аналізу вищевказаних норм чинного законодавства, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є в матеріалах справи, прихожу до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної у відповідності зі ст.ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 48 місячних грошових забезпечень, з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійних характер та виплатити йому різницю між перерахованою і отриманими сумами допомоги.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя