Справа №531/354/13-к р.
Провадження №1-кп/531/19/13 р.
Іменем України
13 березня 2013 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участю секретаря - Шаршонь Т.М.,
прокурора - Бурбак О.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, освіта середня спеціальна, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_1, 05 березня 2012 року, близько 12 години, перебуваючи з дозволу ОСОБА_2 в господарстві останньої в с. Попівка Карлівського району Полтавської області, таємно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, з гаража, який був відчинений вчинив крадіжку сітки «Рабиці» розмірами 1,5х10 м., вартістю 148 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, та пояснив, що дійсно 05.03.2012 року, перебуваючи в господарстві ОСОБА_2 в с. Попівка Карлівського району з дозволу останньої, шляхом вільного доступу, з гаражу таємно викрав сітку «Рабиця». У скоєному щиро розкаюється.
Потерпіла, яка про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, в судовому засіданні була відсутня.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфіковані правильно.
Вина ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується також дослідженим в судовому засіданні: висновком про ринкову вартість рухомого майна від 27.03.2012 року, згідно якого вартість викраденої сітки «Рабиця» складає 148,00 грн.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як обставину, що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.
Обставин, що обтяжує покарання, згідно ст. згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного: його вік, стан здоров'я, соціальне становище, відсутність даних про перебування його на обліку у лікарів психіатра та нарколога, раніше не судимого, маючого на утримання двох малолітніх дітей, посередню характеристику за місцем проживання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді громадських робіт.
В зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_1 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.
Речові докази по кримінальному провадженню, які передані на відповідальне збереження потерпілій та обвинуваченому, вважать повернутими власникам.
Цивільний позов та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.
В зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_1 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.
Речові докази - сітку «Рабиця», розмірами 1,5х10 м., передану на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_2, та велосипед «Україна», переданий на відповідальне збереження ОСОБА_1, вважати повернутим законним власникам.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя