07 листопада 2006 р.
№ 10/10-422
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Дочірнього підприємства “Райз-Агротрейд»
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року
по справі
№ 10/10-422 Господарського суду Тернопільської області
за позовом
Дочірнього підприємства “Райз-Агротрейд»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства “Колос-2»
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
За участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
Качмар О. М. -дов. № 251 від 02.11.06
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2006 року касаційна скарга Дочірньго підприємства “Райз-Агротрейд» була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 20 хв. 07.11.2006 року.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2006р. про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємства “Райз-Агротрейд» звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства “Колос-2» про витребування з чужого незаконного володіння ріпаку в кількості 344,710 тон загальною вартістю 475699,8 грн. До прийняття рішення по справі позивачем змінений предмет позову: позивач просить стягнути з відповідача вартість ріпаку продовольчого в розмірі 475699,8 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006 року по справі № 10/10-422 (суддя Півторак М. Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року (головуючий суддя Гнатюк Г. М., судді Кравчук Н. М., Мирутенко О. Л.), в позові відмовлено. Судові рішення обгрунтовані тим, що позивач не довів протиправність дій відповідача та наявність його вини в порушенні договірних зобов'язань.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач Дочірнє підприємство “Райз-Агротрейд» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, оскільки під час вирішення спору судами, на думку заявника, порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти вимог заявника заперечує, просив залишити постановлені у справі рішення та постанову без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 12.07.2005 року був укладений договір зберігання (схову) зерна, за яким позивач передав на зберігання відповідачу 620 тон зерна загальною вартістю 692000 грн.
Відповідно до п. 5 договору передбачено, що він діє до 01.06.2006 року.
Судами першої та апеляційної інстанції вірно визначена правова природа взаємостосунків сторін (зберігання) та застосовані до спірних правовідносин положення глави 66 ЦК України “Зберігання».
З посиланням на ст. 949, 953 ЦК України судами вірно встановлено, що позивач мав право вимагати в будь-який час повернення зданого на зберігання ріпаку до закінчення терміну його зберігання.
Судами встановлено, що протягом серпня-вересня 2005 року відповідачем було на вимогу позивача відвантажено 275,290 тон ріпаку, і на день звернення позивача з позовом кількість ріпаку, що залишилася на зберіганні у відповідача, становить 344,710 тон.
В рішенні суду першої інстанції зазначається, що заявляючи позов про відшкодування збитків, позивач стверджує, що відповідач не виконав умови договору, не здійснив на вимогу позивача відвантаження ріпаку, що в силу приписів ЦК України є неприпустимим.
Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати речі -у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Вищий господарський суд України погоджується з доводами позивача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які на думку касаційної інстанцій полягають в наступному.
В порушення ст. 43, 84 ГПК України судом першої інстанції не була надана оцінка доводам позивача про погіршення якості ріпаку, який зберігався відповідачем. Зазначені обставини не досліджувалися і судом апеляційної інстанції. Як вбачається з положення ст. 953 ЦК України пошкодження речі є суттєвим питанням при вирішенні спору про відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві.
Крім того, і суд першої інстанції, і апеляційний господарський суд припустилися порушення ч. 2 ст. 614 ЦК України, відповідно до якої відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили, що позивач в порушення ст. 33 ГПК України не довів наявність вини в діях відповідача.
Оскільки до повноважень касаційної інстанції не входить встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів, усунути зазначені вище недоліки в касаційній інстанції неможливо, а тому постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду місцевому суду слід на підставі належним чином оформлених допустимих доказів встановити обставини, пов'язані з відмовою відповідача повернути товар позивачу, якість товару, що зберігається відповідачем, вартість такого товару, інші обставини, які є істотними при розгляді спору про відшкодування збитків, та вирішити спір відповідно до законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Райз-Агротрейд» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року по справі № 10/10-422 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006 року по справі № 10/10-422 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова