79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.11.06 Справа № 15/71
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів
головуючий суддя Городечна М. І.
судді Юркевич М. В.
Кузь В. Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП», с. Нові Петрівці б/н від 11.08.2006 р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2006 р.
у справі № 15/71
за первісним позовом Малого приватного підприємства фірма «Ямуна», м. Рівне
до відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Реверспак», м. Рівне
про стягнення 1 000 грн. збитків
до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП», с. Нові Петрівці
про стягнення 99 800 грн. збитків
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП», с. Нові Петрівці
до Малого приватного підприємства фірма «Ямуна», м. Рівне
про стягнення 48 163, 91 грн. заборгованості та 30 000 грн. моральної шкоди
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом -Лукомський О. В. -юрист, довіреність б/н від 17.07.2006 року.
від відповідача 1 -не з'явився
від відповідача 2 (скаржника) -Крилов А. В. -представник, довіреність № 424 від 07.11.2006 року.
Представникам сторін у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання скаржника, здійснюється технічна фіксація судового процесу. Заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Рівненської області (суддя Коломис В.В.) від 09.08.2006 року у справі № 15/71 за первісним позовом МПП фірма «Ямуна», м. Рівне, до ТзОВ «Реверспак», м. Рівне, про стягнення 1 000 грн. збитків та до ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП», с. Нові Петрівці, про стягнення 99 800 грн. збитків і за зустрічним позовом ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП»до МПП фірма «Ямуна»про стягнення 48 163, 91 грн. заборгованості та 30 000 грн. моральної шкоди - задоволено вимоги по первісному позову, а зустрічний позов залишено без задоволення.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 546, 554, 1191 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також укладеним між позивачем та відповідачем-2 договором поставки № 228-05 від 08.08.2005 року, договором купівлі-продажу № 05/10/04 ПХ від 04.10.2005 року, укладеним між позивачем і МПП «Шарлотта»та мотивував його тим, що відповідач-2 не виконав своїх зобов'язань належним чином, не направивши позивачу письмового повідомлення про готовність до приймання-передачі товару, як передбачено п. 4.2.2 договору, чим спричинив неможливість визначення чітких термінів попередньої оплати за товар для позивача, як визначено п. 4 Додаткової угоди № 1 від 14.09.2005 року до зазначеного договору. Також суд зазначив, що загальна кількість товару, поставлена відповідачем-2, становить 6 376,44 кг, що не відповідає кількості 7 000 кг, яка передбачена п. 1 Додаткової угоди № 1. Щодо зустрічного позову, господарський суд першої інстанції посилався на те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 10.02.2006 року у справі № 15/32 за позовом МПП «Шарлотта»до МПП фірми «Ямуна»про стягнення 100 800 грн. штрафу було розірвано вищезгаданий договір, укладений між цими підприємствами, а з МПП фірми «Ямуна»стягнено на користь МПП «Шарлотта»100 800 грн.
Скаржник -відповідач-2 та позивач за зустрічним позовом у справі, не погодившись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що затримка відвантаження товару була спричинена оплатою 14 % загальної суми Специфікації № 1 лише 10 і 12.01.2006 р. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що незважаючи на штрафні санкції, які застосовуються до МПП фірми «Ямуна»за позовом МПП «Шарлотта», МПП фірма «Ямуна»20.02.2006 р. підписала з ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП»Специфікацію № 2 до договору № 129-08 від 08.08.2006 р., чим, на думку апелянта, підтвердила своє бажання працювати й надалі з Товариством та відсутність будь-яких претензій.
ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП» подало доповнення до апеляційної скарги, в якому просить прийняти нове рішення, яким задоволити зустрічний позов, оскільки відповідно до п. 10.3 договору, сторони у відповідній специфікації можуть домовитися про інші умови виконання замовлення на товар. В такому випадку, для визначення прав та обов'язків сторін діють умови, зазначені в Специфікації, які поширюються виключно на партію товару. Так, скаржник зазначає, що умови оплати, передачі дещо відрізняються від умов, передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору. При цьому, він має на увазі те, що згідно Специфікації, виконавець не брав на себе зобов'язання направляти замовнику по факсу повідомлення про готовність товару до прийому-передачі, а зобов'язувався поставити товар на склад протягом 45 робочих днів з дня затвердження кромаліну (14.10.2005 р.).
МПП Фірма «Ямуна»- позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним, скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду Рівненської області законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що договір поруки від 08.08.2006 р. між МПП Фірмою «Ямуна»та ТзОВ «Реверспак»був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства. Щодо відшкодування моральної шкоди, яку вимагає скаржник, позивач вважає, що ним не було подано жодних доказів, які підтверджували б вину МПП фірми «Ямуна»у втраті прибутку скаржника чи того, що скаржник був позбавлений можливості реалізувати свої права з вини позивача за первісним позовом. Позивач також повідомляє, що МПП Фірма «Ямуна»листом № 051220/1 від 20.12.2005 р. просила відстрочити МПП «Шарлотта»виконання зобов'язання на 30 календарних днів, але контрагент погодився лише до 10.01.2006 р. Однак, після отримання від ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП»пакувального матеріалу в кількості 1 900 кг, МПП Фірма «Ямуна»запропонувала МПП «Шарлотта»лише цю частину товару, проте, така пропозиція була відхилена.
Позивач також подав відзив на доповнення до апеляційної скарги, в якому посилається на п. 4.1.5 основного договору, згідно якого замовник повинен вивезти упаковку протягом 5 робочих днів зі складу з моменту отримання повідомлення про готовність до приймання-передачі, а також п. 3.2, відповідно до якого замовник повинен перерахувати 14 % від вартості товару протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення про готовність упаковки.
Відповідач 1 -ТзОВ «Реверспак»просить розглянути апеляційну скаргу ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП»без участі його уповноваженого представника.
Розглянувши наявні у справі матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, апеляційний суд встановив наступне.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що 08.08.2005 р. між ТзОВ «Артпласт Груп»(виконавець) та МПП Фірма «Ямуна»(замовник) був укладений договір поставки № 128-05, відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов'язаний поставити замовнику, а замовник зобов'язаний оплатити і прийняти пакувальний матеріал з глибокою печаткою PVC з термоусадкою 40 мкм в кількості 7 000 кг згідно умов цього договору. Упаковка передається партіями відповідно до Специфікацій до даного договору.
Відповідно до п. 3.1 договору, замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця в розмірі 30 % від вартості партії упаковки, вказаної у Специфікації, протягом 5 банківських днів з моменту затвердження оригінала-макета, а згідно п. 3.2, замовник зобов'язаний оплатити 14 % від вартості партії упаковки, вказаної у Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення про поставку упаковки.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача-2 в сумі 108 885 грн., що становить 30 % від загальної суми договору. Це підтверджується платіжними дорученнями №№ 508 та 73 від 16.09.2005 р., № 83 від 21.09.2005 р.
Відповідно до п. 2.2.2 Специфікації № 1 до договору № 128-05 від 08.08.2005 р., виконавець зобов'язувався поставити упаковку порізану поштучно (7 шт. одна доріжка) на склад у м. Вишгород протягом 45 робочих днів з моменту затвердження кромаліну. Так, кромалін був затверджений 23.09.2005р., коли сторонами затверджувався оригінал-макет, отже, відповідач 2 зобов'язаний був до 01.12.2005 р. поставити товар на склад.
Згідно з п. 2.1.2 Специфікації, замовник зобов'язаний здійснити оплату 14 % від загальної суми Специфікації протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення про поставку упаковки на склад у м. Вишгород, що становить 58 072 грн., решту суми замовник зобов'язався оплатити протягом 25 банківських днів з моменту поставки упаковки на склад замовника.
Однак, у вказані строки товар поставлений не був.
Давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, доповненні до неї та у відзивах на неї, проаналізувавши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Ст. 526 ЦК України, як і п. 1 ст. 193 ГК України, передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вже зазначалося вище, взяті на себе зобов'язання відповідач-2 не виконав належним чином, непоставивши товар у передбачені умовами Специфікації строки.
Пунктом 4.2.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що виконавець зобов'язаний направити повідомлення про готовність упаковки до прийому-передачі і передати упаковку замовнику після отримання 14 % передоплати.
Проте, відповідач-2 не виконав і цих умов договору, неповідомивши про готовність товару до приймання-передачі, в результаті чого позивач не мав можливості визначити чіткі терміни проведення попередньої оплати за товар.
Матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2005 р. відповідачем-2 на адресу позивача було направлено лист-повідомлення № 139 про затримку поставки товару до 28.12.2005 року у зв'язку з перебуванням замовленого позивачем товару на турецькому заводі.
28.12.2005 р. відповідачем-2 було видано видаткову накладну № 476 на отримання позивачем лише 1 900 кг товару на суму 98 515 грн., а 17.01.2006 р. -видаткову накладну № 410 на товар в кількості 4 476, 440 кг. на суму 232 101, 41 грн.
Таким чином, загальна кількість товару, поставлена відповідачем-2, становить 6 376, 44 кг, що не відповідає п. 1 Додаткової угоди, яка передбачає обов'язок відповідача-2 поставити товар в кількості 7 000 кг.
Докази поставлення решти кількості товару у матеріалах даної справи відсутні.
З огляду на викладене, зокрема беручи до уваги неналежне виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань щодо термінів поставки та кількості поставленого товару, господарський суд Рівненської області правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що твердження відповідача 2 про зобов'язання позивача до 24.01.2006 р. оплатити залишкову частину суми, вказаної у Специфікації № 1, є безпідставними, оскільки залишкова частина загальної суми Специфікації може бути встановлена лише після поставки всієї кількості товару, визначеної п.п. 1 та 5 Додаткової угоди № 1.
Також, місцевий господарський суд доцільно зауважив, що посилання відповідача на затвердження кромаліну саме 14.10.2005 р., а не 23.09.2005 р., коли сторонами затверджувався оригінал макету, не впливає на факт наявності порушень виконання зобов'язань і на те, що до 19.12.2005 р. відповідачем-2 не були виконані зобов'язання по поставці товару за договором, що підтверджується, як вже зазначалося вище, листом № 139 від 08.12.2005 р., яким останній повідомив позивача про затримку поставки товару до 28.12.2005 р.
ТзОВ «АРТПЛАСТ ГРУП»стверджує, що накладна № 106 від 16.12.2005 р. підтверджує поставку товару в кількості 6 376, 44 кг на склад у м. Вишгороді у передбачені строки. Однак, такі посилання скаржника не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки отримання вказаної кількості товару від ПП «Зразковий завод пакувальних матеріалів», як вказано у накладній, не доводить факту поставки його саме на склад у м. Вишгород. Крім цього, у листі-повідомленні від 08.12.2005 р. відповідач вказував, що замовлений позивачем товар знаходиться на турецькому заводі «Кленобель», а не ПП «Зразковий завод пакувальних матеріалів». До того ж, весь товар, отриманий позивачем від відповідача 28.12.2005 р. та 17.01.2006 р. був промаркований саме турецьким заводом-виробником «Кленобель».
Слід зазначити, що пакування товару, згідно маркування, проводилося з 12.12.2005 р. по 27.12.2005 р. Саме це пояснює затримку поставки товару відповідачем-2, 28.12.2005 р. -у кількості 1 900 кг та 17.01.2006 р. -4 476, 440 кг..
Отже, здійсненої 28.12.2005 р. відповідачем 2 поставки товару у кількості 1 900 кг було недостатньо для виконання зобов'язань перед МПП «Шарлотта»за договором купівлі-продажу № 05/10/04 ПХ, в результаті чого останнє правомірно відмовилося від часткового виконання позивачем зобов'язань з підстав поставки неповної партії товару, передбаченої вищевказаним договором.
Під час розгляду справи встановлено, що 04.10.2005 р. між позивачем та МПП «Шарлотта»був укладений договір купівлі-продажу № 05/10/04 ПХ, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався до 25.12.2005 р. здійснити поставку і передати продукцію торгової марки «Ямуна», який повинен був бути поставлений відповідачем 2 та переробку якого позивач мав здійснити і реалізувати для МПП «Шарлотта».
Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.02.2006 р. у справі № 15/32 за позовом МПП «Шарлотта»до МПП фірми «Ямуна»про стягнення 100 800 грн. штрафу було розірвано вищевказаний договір купівлі-продажу та присуджено до стягнення 100 800 грн. штрафу.
При цьому, як встановлено судом, взяті на себе зобов'язання позивач перед МПП «Шарлотта»виконати належним чином не зміг, оскільки МПП фірма «Ямуна»прострочила перед ним виконання свого зобов'язання.
21.02.2006 р. господарським судом Рівненської області був виданий наказ про примусове виконання рішення суду від 10.02.2006 р., яке набрало законної сили, 04.04.2006 р. ДВС у м. Рівне було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 05.04.2006 р. позивач добровільно виконав рішення суду, що підтверджується наявним у матеріалах даної справи платіжним дорученням № 256 від 05.04.2006 р.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Варто зазначити, що жодних доказів згідно ст. 33 ГПК України, про заподіяння відповідачу-2 моральної шкоди позивачем, внаслідок чого він не зміг вчасно виконати свої зобов'язання перед своїми партнерами, що, в свою чергу, призвело до неотримання доходів, втрати престижу, ділової репутації, порушення нормальної роботи підприємства, втрати партнерських зв'язків тощо, скаржник не подав.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, 08.08.2006 р. з метою часткового забезпечення виконання відповідачем-2 взятих на себе за договором зобов'язань між МПП фірмою «Ямуна»та ТзОВ «Реверспак»був укладений договір поруки.
Ч. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до положень, передбачених п. 1.2 договору, обсяг відповідальності відповідача 1 становить 1 000 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень певними засобами доказування.
Крім того, господарський суд Рівненської області правильно зазначив, що позовні вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу є обґрунтованими з огляду на ст. 1191 ЦК України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з врахуванням всіх обставин справи та на підставі закону, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст 20, 22, 49, 91, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТПЛАСТ ГРУП»залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2006 року у справі № 15/71 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку й строки, передбачені ст.ст. 109-110 ГПК України.
5. Справу повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий суддя Городечна М. І.
Судді Юркевич М. В.
Кузь В. Л.