Справа № 2/1210/5529/2012
05 березня 2013 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Лукінової М.В., при секретарі: Горпинченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, в обґрунтування якого вказав, що 17.09.2007 року між відповідачами ПАТ "Державний ощадний банк України" (надалі - Банк) та ОСОБА_2 був укладений договір № 567 про надання кредитної лінії, за яким ОСОБА_2 був наданий кредит у сумі 20 500 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14,4 % річних на строк до 17.09.2012 року. Також 17.09.2007 року між позивачем та відповідачами був укладений договір поруки, за яким позивач прийняв на себе обов'язок відповідати перед банком за порушення обов'язків ОСОБА_2 у солідарному порядку. 01.09.2008 року між відповідачами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 567 від 10.09.2007 року, за якою була збільшена ставка за користування кредитом з 14,4 % до 16,4 % річних. Про укладення даної угоди позивач повідомлений не був. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 обов'язків за кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з неї та позивача. У суді позивач довідався не лише про вказану додаткову угоду, але й про існування ще однієї додаткової угоди № 1 від 01.09.2008 року, яка була підписана і позивачем у тому числі. За висновком судово - почеркознавчої експертизи № 232 від 20.04.2012 року підпис від імені ОСОБА_1 у вказаних угодах виконаний іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 У відповідності до п. 4.4 зазначеного договору поруки порука припиняється у разі зміни зобов'язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У зв'язку з наведеним, позивач просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 до договору поруки від 01.09.2008 року та визнати припиненим договір поруки № 567 від 17.09.2007 року з 01.09.2008 року. Уточнивши позов, позивач вніс зміни щодо його форми в порядку ч. 1 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні уточненого позову, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд їх задовольнити.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 вимоги за уточненою позовною заявою позивача підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що щодо підроблених документів згідно з висновком експерта порушено кримінальну справу.
Представники відповідача ПАТ "Державний ощадний банк України" за довіреностями Анникова Н.А., Забугін А.А. та Яровенко Н.В. у судовому засіданні зазначили, що не згодні уточненими позовними вимогами ОСОБА_1, оскільки п. 1.1 договору поруки позивач зобов'язався відповідати перед банком солідарно у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язання за договором про іпотечний кредит № 567 від 17.09.2007 року, а також, додатковими угодами до нього. За п. 4.1 договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором. Розмір процентів був змінений на підставі п. 1.5.2 договору відновлюваної кредитної лінії № 567 від 17.09.2007 року. На даний час за рішеннями суду відкриті виконавчі провадження, але ОСОБА_2 умови договору не виконуються. Просили відмовити у задоволенні уточненного позову ОСОБА_1 повністю.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що у справі є відповідні докази.
Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_1, оскільки є висновок експерта про те, що документи дійсно були підроблені, просив розглянути справу на розсуд суду.
Суд, вислухавши сторони, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши надані по справі докази, вважає вимоги позивача за уточненою позовною заявою такими, що підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.
Судом встановлено, що 17.09.2007 року між відповідачами по справі ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 був укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 567, за яким Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 20 500,00 доларів США, які ОСОБА_2 зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14,4 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені цим договором (п. 1.1) (а.с. 10-12).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з вказаного договору відновлюваної кредитної лінії, 17.09.2007 року між тими самими сторонами був укладений іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ "Державний ощадний банк України" належну їй на праві власності квартиру, розташовану за адресою: Луганська обл., вул. Червоних Шахтарів, 1/56, на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1, 1.2) (а.с. 6-8).
17.09.2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та позивачем по справі ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 567, за п. 1.1 якого останній зобов'язався відповідати солідарно у повному обсязі перед Банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 567 від 17.09.2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені у майбутньому (а.с. 4).
Згодом, 01.09.2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до договору відновлюваної кредитної лінії № 567 від 17.09.2007 року, за якою була збільшена процентна ставка за користування кредитом з 14,4 % до 16,4 % річних (а.с. 9).
Також, матеріали справи містять копію додаткової угоди № 1 від 01.09.2008 року до вищевказаного договору поруки № 567 від 17.09.2007 року, за якою також була збільшена процентна ставка за користування кредитом з 14,4 % до 16,4 %, та у якій стоять підписи ОСОБА_1, представника ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 (а.с. 5).
Через порушення ОСОБА_2 умов договору відновлюваної кредитної лінії № 567 від 17.09.2007 року, Банк неодноразово звертався до суду. Так, рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 28.05.2010 року по справі № 2-1322/2010 було звернено стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором, а також, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Філії - Краснодонського відділення № 3121 ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 169 511,86 грн. та судові витрати у розмірі 1820 грн. (а.с. 29-31).
Рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 28.05.2010 року по справі № 2-293/11 в порядку ст. ст. 553, 554, 559 ЦК України було вирішено, що поручительство припинено, оскільки банк змінив умови зобов'язання без згоди з ОСОБА_1, тому підстав для покладання відповідальності на останнього за невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань перед банком немає (а.с. 38 - 40, 57 - 58). Даним рішенням суду заборгованість за договором
відновлюваної кредитної лінії № 567 від 17.09.2007 року за період з травня 2010 року по листопад 2011 року у сумі 7925,12 доларів США та судові витрати було стягнуто лише з ОСОБА_2
У рамках саме даної цивільної справи № 2-293/11 за позовом Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, була призначена судово - почеркознавча експертиза, за висновком якої було визначено, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 1 від 01.09.2008 року до договору поруки № 567 від 17.09.2007 року, розташований у графі «Поручитель» у рядку «ОСОБА_1», виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с. 13 - 15, 33).
Згодом ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 про визнання зазначених правочинів недійсними, однак ухвалою
Краснодонського міськрайонного суду від 17.11.2011 року № 2-2416/11 провадження у справі було закрите в порядку п. 2 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) (а. с. 32).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відносини, які виникли між даними сторонами врегульовані наступними нормами діючого законодавства України.
Так, ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України )надалі - ЦК України) визначене поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За роз'ясненнями пунктів 2, 4, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» 06.11.2009 N 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Так, у процесі розгляду справи встановлено, що спірна додаткова угода № 1 від 01.09.2008 року до договору поруки від 17.09.2007 року № 567 не була підписана позивачем ОСОБА_1, що підтверджується вищенаведеним експертним висновком. Тобто позивач не здійснював дій, спрямованих на зміну обсягу обов'язків, які він взяв на себе за договором поруки від 17.09.2007 року № 567, не надавав на це своєї згоди. За таких обставин, даний правочин суперечить вимогам діючого законодавства України та порушує законні права та інтереси позивача, що є підставою для визнання його недійсним.
Доводи представників відповідача ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо правомірної зміни Банком процентної ставки за користування кредитом на підставі п. 1.5.2 договору відновлюваної кредитної лінії № 567 від 17.09.2007 року суд не сприймає до уваги, оскільки даним пунктом договору передбачене обов'язкове повідомлення поручителя про зміну процентної ставки. Таким чином, такі твердження є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами. Іншого в порядку ст. ст. 57-61 ЦПК України представниками відповідача суду не доведено. До того ж, висловлюючи такі заперечення, представники Банку фактично не визнають обставин, які були встановлені рішенням суду від 28.05.2010 року по справі № 2-293/11, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Щодо вимоги позивача про визнання припиненим договору поруки № 567 від 17.09.2007 року з 01.09.2008 року слід зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому, припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом уразі наявності відповідного спору.
Разом з тим, слід звернути увагу, що питання щодо припинення договору поруки № 567 від 17.09.2007 року вирішено вказаним рішенням Краснодонського міськрайонного суду від 28.05.2010 року № 2-293/11. Внаслідок цього виконання зобов'язання перед банком покладено на ОСОБА_2, в заявлених позовних вимогах до ОСОБА_1 було відмовлено. За таких підстав в порядку ч. 1 ст. 221 ЦПК України питання щодо припинення поруки повинно бути вирішено судом в межах зазначеної цивільної справи і позивач не обмежений правом щодо роз'яснення рішення суду, яким прийнято таке рішення в разі, якщо положення щодо часу припинення поруки ним є незрозумілим.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо для осіб, які брали участь у справі, рішення суду є незрозумілим, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. У судовому засіданні позивач не заперечував, що за вирішенням даного питання до суду не звертався. За таких обставин, суд приходить до висновку, що дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5-11, 57-61, 209, 212-215, 221, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 203, 208, 215, 216 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9, суд, -
Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.
Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.09.2008 р. до договору поруки №567 від 17.09.2007 року.
В задоволенні іншої частини уточнених позовних вимог - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 березня 2013 року. Повний текст рішення складено 11 березня 2013 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: М.В. Лукінова