Справа № 1-134/11
Провадження № 1/307/33/2013
12 березня 2013 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді: Бобрушко В.І.
при секретарях: Баник (Токар) А.А., Цонинець (Кошілко) Н.М.
представника потерпілої ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, України, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором Тарасівської ЗОШ, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину,
передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 4 червня 2010 року, біля 13-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_3, під час проведення виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції ОСОБА_4 виконавчих дій по виконанню виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь ОСОБА_5, безпричинно наніс потерпілій ОСОБА_1 удари дерев»яним обрізком по різних частинах її тіла, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді забою м»яких тканин правої вушної раковини, передньої поверхні грудної клітки, лівої нижньої кінцівки, а також дрібно-крапкових крововиливів м»яких тканин голови, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, а також в ході конфлікту зірвав з потерпілої ОСОБА_1 ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика та сережку.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину не визнав та пояснив, що 4 червня 2010 року він знаходився на роботі, так як була нарада. Потім йому на мобільний зателефонував його син та сказав, що приїхав ОСОБА_5 з працівником відділу ДВС, які почали сперечатися та хотіли вилучити станки. Коли він підійшов до будинку, потерпіла ОСОБА_1 почала кричати на нього та виражатися в його адресу нецензурними словами. В подальшому він підійшов до незнайомого йому чоловіка та попросив в нього документи, але так як їх йому не надали, він запропонував всім покинути його дворогосподарство. Потім йому сказали, що він повинен повернути гроші та почали погрожувати йому фізичною розправою. Він також хотів зателефонувати адвокату, але той сказав, що викликає оперативну групу. Після цього ОСОБА_5 безпричинно вдарив його один раз по голові бруском, внаслідок чого він впав на землю. Його мати почала приводити його до тями і коли він піднявся, то побачив, що в нього з голови почала текти кров. Так як він не міг сісти за кермо, знайомий відвіз його до лікарні, де він пробув близько 12-13 днів. В ході конфлікту йому також порвали сорочку, але він нікому тілесних ушкоджень не наносив. Також пояснив, що судовий виконавець документи ніякі не показував, але казав, що вони є. Першим розпочав інцидент ОСОБА_5, під час якого також були присутні судовий виконавець, потерпіла ОСОБА_1, його мати, дружина та незнайомець. Звідки в потерпілої ОСОБА_1 взялися тілесні ушкодження йому не відомо, так як він їх їй не завдавав і до неї взагалі ніхто не підходив. Коли на місце події приїхали працівники міліції, він присутнім не був, так як вже поїхав до лікарні. Конфлікт відбувався на території його дворогосподарства, де не має огорожі. Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не визнає і просить його виправдати.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердила, що підсудний ОСОБА_3 боргує гроші її чоловіку ОСОБА_5 Так, спочатку справа розглядалася в суді, потім надійшла до відділу ДВС і судовий виконавець сказав їм, що якщо вони мають можливість, то можуть приїхати попросити повернути борг. Коли вони 4 червня 2010 року приїхали до ОСОБА_3, то на територію дворогосподарства вони не заходили і це навіть бачила жінка священнослужителя. Спочатку судовий виконавець зайшов в двір та покликав ОСОБА_3, а коли той вийшов, то почав їй погрожувати. Вона сказала йому, щоб він заспокоївся, однак ОСОБА_3 це не допомогло. Судовий виконавець показав посвідчення та документи, а ОСОБА_3 почав телефонувати адвокатові, а потім накинувся на неї та почав її бити. Він вдарив її кулаком по задній частині голови, а потім взяв в руки шматок дерева і почав ним бити по всім частинам її тіла. При цьому її чоловік ОСОБА_5 почав її захищати. Підсудний ОСОБА_3 також бив бруском і по машині. Вона ж нікому ніяких тілесних ушкоджень не завдавала. Потім на неї накинулася жінка ОСОБА_3 і п»ять разів вдарила її по обличчю, зірвала золотий ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика та сережку, а мати ОСОБА_3 почала виривати на ній волосся, після чого взяла деревину та почала нею бити її по спині. Потім працівник відділу ДВС зателефонував до міліції. Тим часом ОСОБА_3 разом з жінкою поїхали, а його мати залишилася. До приходу працівників міліції вона знаходилася в жінки священнослужителя. Оскільки ОСОБА_3 погрожував їй фізичною розправою, виражався в її адресу нецензурними словами, їй неприємно було переживати ті моменти, вона довгий час не могла ходити на роботу, перенесла фізичні болі, стрес, то їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 50000 гривень. Окрім того, так як під час конфлікту в неї зник золотий ланцюжок, їй також заподіяна матеріальна шкода на суму вартості золотих прикрас в розмірі 15820 гривень. Просить стягнути з підсудного ОСОБА_3 на її користь 50000 гривень заподіяної моральної шкоди, 15820 гривень матеріальної шкоди, 67800 гривень понесених витрат на поїздки, 2000 понесених витрат на правову допомогу.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 4 червня 2010 року вони з рідною сестрою ОСОБА_1 приїхали до ОСОБА_3, і так як його не було вдома, то стояли біля двору, поки не приїхав судовий виконавець ОСОБА_7 Згодом приїхав ОСОБА_3, який був в стані алкогольного сп'яніння та почав чіплятися до нього та сестри ОСОБА_1. Він сів у автомобіль, а сестра залишилася на вулиці. В його присутності ОСОБА_3 бив руками його сестру ОСОБА_1 в область голови та бачив як у неї текла з вуха кров. Сама подія тривала близько п»яти хвилин на вулиці, а не на території дворогосподарства ОСОБА_3 Коли він виходив з автомобіля, то ОСОБА_3 можливо і зірвав з його сестри ОСОБА_1 одну сережку та ланцюжок. Під час інциденту ОСОБА_3 ніхто тілесні ушкодження не наносив і сам ОСОБА_3 більше нікого не бив. Також даний інцидент бачила жінка священнослужителя. Потім хтось викликав працівників міліції і конфлікт закінчився.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 4 червня 2010 року, після обіду, вона знаходилася вдома, а її син ОСОБА_3 з невісткою були на роботі. Почувши гавкіт собаки, вона вирішила вийти на вулицю, де побачила четверо людей, один з яких був у формі. Вони запитали, де її син, на що вона відповіла, що на роботі. Потім вона зайшла в хату, і сказала онукові, щоб той зателефонував її сину ОСОБА_3, і він через п»ять хвилин прийшов. Після цього на вулиці почалася сварка, в ході якої ОСОБА_1 взяла в руки шматок дошки та кинула нею в сина ОСОБА_3, але промахнулася. Потім ОСОБА_5 взяв в руки дошку і вдарив нею по голові її сина ОСОБА_3, від чого в нього потекла з голови кров і він впав на землю. Вона підбігла до сина ОСОБА_3, а тим часом ОСОБА_5 пішов у машину, а ОСОБА_1 пішла до жінки священика. Після цього її сина ОСОБА_3 повезли до лікарні. Сама подія тривала близько п'яти - десяти хвилин, в ході якої потерпілій ОСОБА_1 ніхто ніяких тілесних ушкоджень не наносив, і її син ОСОБА_3 також нікого не бив. Під час конфлікту потерпіла ОСОБА_1 мала на собі білу кофточку, яка була забруднена плямами крові її сина ОСОБА_3, в якого була розбита голова.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердив, що працює в Тячівському РВ УМВС в Закарпатській області дізнавачем і 4 червня 2010 року в с. Тарасівку виїзд не здійснював. Він лише приймав заяву від ОСОБА_3 про спірні питання щодо боргу грошей.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні ствердив, що працює в Тячівському РВ УМВС в Закарпатській області помічником дільничного інспектора і 4 червня 2010 року в с. Тарасівку виїзд не здійснював, а тільки відбирав потім пояснення.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що працює в Тячівському РВ УМВС в Закарпатській області дільничним інспектором і 4 червня 2010 року разом з іншими працівниками міліції здійснював виїзд в с. Тарасівку, де відбирав пояснення. Коли вони приїхали на місце події, присутніми були троє людей, один з яких був працівник відділу ДВС, при цьому ОСОБА_3 на місці не було. Чи були у ОСОБА_1 тілесні ушкодження він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що працює в Тячівському РВ УМВС в Закарпатській області дільничним інспектором і 4 червня 2010 року разом з іншими працівниками міліції здійснював виїзд в с. Тарасівку, де відбирав пояснення щодо інциденту, в ході якого вияснювали про борги. Хто саме телефонував в міліцію йому не відомо. Коли вони приїхали на місце події, присутніми були ОСОБА_1, її чоловік, водій та працівник відділу ДВС, при цьому ОСОБА_3 на місці не було. У ОСОБА_1 було подряпане вухо і з її слів було зрозуміло, що її побили.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердила, що 4 червня 2010 року вони з чоловіком ОСОБА_3 були на роботі, так як в неї були екзамени. Додому вона повернулася скоріше, а чоловік ще залишився на роботі. Через деякий час до них додому прийшли ОСОБА_5, його жінка та якийсь чоловік, як він представився, був працівником відділу ДВС. Вони запитали, де ОСОБА_3, на що вона відповіла, що той на роботі і незабаром повинен приїхати. Після цього вона зайшла до будинку і, почавши переодягатися, почула якийсь крик. Вона вибігла на вулицю і побачила, що в її чоловіка ОСОБА_3 була розсічена голова, а сорочка в крові. Потім сусід побіг за водійським посвідченням, а коли повернувся, то відразу відвезли ОСОБА_3 в лікарню. Вона бачила як ОСОБА_5 наніс один удар бруском по голові її чоловіка ОСОБА_3, від якого її чоловік упав на землю. Крім того, її чоловіку наносила тілесні ушкодження по всіх частинах тіла і ОСОБА_1 Її чоловік ОСОБА_3 тілесні ушкодження ОСОБА_1 не наносив і сережку з неї не зривав, так як на ОСОБА_1 взагалі сережок не було.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що 4 червня 2010 року, після обіду він ремонтував автомобіль біля будинку ОСОБА_3 і бачив лише те, що там було троє людей, один з яких був у формі. Коли брав інструмент для ремонту машини, то побачив, що якась машина поїхала. Йому зателефонував ОСОБА_3 і сказав, щоб він взяв права і повіз його до лікарні. Вони спочатку поїхали в міліцію, а потім до лікарні. Він бачив лише те, що ОСОБА_3 був весь у крові, і казав, що його болить голова. Що там відбувалося він не бачив.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що 4 червня 2010 року він був присутній коли до будинку ОСОБА_3 приїхала машина, з якої вийшло троє людей, один з яких був у формі. Жінка залишилася біля машини, а чоловіки пішли щось опечатувати. Потім на це підійшов ОСОБА_3, але що саме там відбувалося він не бачив, так як знаходився на відстані 50-70 метрів. Він бачив лише те, що ОСОБА_3 держався за голову, а ОСОБА_1 зняла ланцюжок і поставила його в кишеню. Він не бачив, щоб ОСОБА_1 мала які-небудь тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні ствердив, що працює в Тячівському РВ УМВС в Закарпатській області оперуповноваженим і 4 червня 2010 року здійснював виїзд по заяві в с. Тарасівку. На потерпілій ОСОБА_1 він не бачив ні крові, ні видимих тілесних ушкоджень. Чи був на місці ОСОБА_3 та хто відбирав пояснення на даний час вже не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює у відділі ДВС Тячівського районного управління юстиції судовим виконавцем і 4 червня 2010 року виїжджав в с. Тарасівку разом з ОСОБА_5, його дружиною ОСОБА_1 та їх водієм, щоб провести огляд майна, на яке потрібно накласти арешт, так як є відповідне виконавче провадження. Чи були вони у дворі ОСОБА_3 йому не відомо, так як двір був не огороджений і не було зрозуміло де двір, а де вулиця. Через 15-20 хвилин після їх приїзду приїхав ОСОБА_3, з яким почалася словесна перепалка, після чого ОСОБА_3 розпочав бійку з ОСОБА_5 Підсудний ОСОБА_3 також був агресивно настроєний відносно ОСОБА_1, однак чи бив підсудний її руками та наносив їй інші тілесні ушкодження він не пам'ятає, але мабуть тягнув її за волосся. Він бачив, що у потерпілої ОСОБА_1 була кров на голові, а також блузка була в крові. У самого ж ОСОБА_3 він крові не бачив і йому не відомо, чи той перебував в стані алкогольного сп'яніння. Під час інциденту на його сорочці також була кров, яку залишила на ньому потерпіла ОСОБА_1 можливо коли падала та схопилася за неї, однак з впевненістю це ствердити він не може. Під час даного інциденту також була присутня мати ОСОБА_3, а інших він не пам'ятає. Після конфлікту ОСОБА_1 сказала, що в неї зник ланцюжок, але самого ланцюжка до конфлікту він не бачив. Самий конфлікт тривав 20 хвилин.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що 4 червня 2010 року, після обіду, неподалік від дворогосподарства ОСОБА_3, він косив траву. Почувши крики, він побіг подивитися, що трапилося. Прибігши він побачив, що ОСОБА_3 лежить в крові без свідомості, а жінка витирає його полотенцем. Там також були присутніми ще троє людей, один з яких був у зеленій формі, а жінка мала біле волосся. Потім жінка ОСОБА_3 побігла за сусідом, після чого того відвезли до лікарні, а він пішов працювати. В його присутності ніхто нікому тілесні ушкодження не наносив
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердив, що 4 червня 2010 року, після обіду, іони ремонтували машину марки «ЗІЛ». Через деякий час на автомобілі марки «Сузукі» приїхали ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_1, невідомі йому чоловік у цивільному одязі та чоловік у формі і почали кричати на всю вулицю, де його батько ОСОБА_3 На це він відповів, що батько на екзамені і відразу ж зателефонував йому. Вони підійшли до пилорами та почали кричати, що забирають її. Через двадцять хвилин приїхав батько, почав просити, щоб чоловік у формі показав йому посвідчення, після чого зателефонував адвокату. Про що саме вони розмовляли йому не відомо. Потім вони почали сильно кричати і батько сказав, щоб вони вийшли на вулицю, на що йому відповіли, що це не його земельна ділянка. Після цього ОСОБА_5 вдарив його батька по голові буковою дерев»яною палицею, внаслідок чого батько впав, а його жінка ОСОБА_1 та чоловік у цивільному одязі почала його копати ногами по голові, по плечах та інших частинах тіла. Після того як він підбіг до них та почав кричати, вони, побачивши,, що у батька йде кров, пішли до сусідки. Чоловік на прізвище ОСОБА_13, який допомагав їм ремонтувати автомобіль, пішов за ключами і відвіз його батька в лікарню. В його присутності батько нікому не наносив тілесні ушкодження, так як його самого було побито. На потерпілій ОСОБА_1 під час конфлікту ніяких тілесних ушкоджень та золотих прикрас він не бачив. Від місця інциденту він знаходився на відстані 5-6 метрів, сам конфлікт тривав одну годину, а коли почали наносити тілесні ушкодження, то 10 хвилин. Наскільки він чув конфлікт стався із-за грошей.
Згідно до висновку судово-медичної експертизи №656 від 24 жовтня 2011 року у потерпілої ОСОБА_1 встановлено тілесні ушкодження у вигляді забою м»яких тканин правої вушної раковини, передньої поверхні грудної клітки, лівої нижньої кінцівки, а також дрібно-крапкових крововиливів м»яких тканин голови. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів, якими могла бути рука, стиснута в кулак та взута нога, при чому потерпілій було нанесено не менше чотирьох ударів. Строку події 4 червня 2010 року дані тілесні ушкодження відповідають і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.
(а.с.75)
З досліджених в судовому засіданні матеріалів перевірки по заявах ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1 встановлено, що 04.06.2010 року ОСОБА_7 звернувся в Тячівський РВ УМВС України в Закарпатській області з заявою щодо перешкоджання ОСОБА_3 виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.12.2009 року щодо стягнення з нього грошових коштів та нанесенні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Також встановлено, що 04.06.2010 року ОСОБА_3 звернувся в Тячівський РВ УМВС України в Закарпатській області з заявою щодо заподіяння йому на території його дворогосподарства 04.06.2010 року, близько 15.30 годин, тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_1 та двома візуально знайомими йому людьми. Крім того, встановлено, що 05.07.2010 року з прокуратури Тячівського району в Тячівський РВ УМВС України в Закарпатській області надійшла заява ОСОБА_1, в якій вона зазначила, що 4 червня 2010 року в с. Тарасівка ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною та матір»ю накинулися на неї і нанесли їй численні травми, зірвали з неї золотий ланцюжок з підвіскою та сережку.
Вказані заяви були зареєстровані в ЖРЗПЗ і в ході перевірки були проведені судово-медичні обстеження заявників ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, опитані вказані заявники та можливі очевидці події і за наслідками проведених перевірок постановою органу дізнання від 18 жовтня 2010 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було відмовлено за відсутності в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України.
При цьому, суд критично оцінює дані в ході судового розгляду показання потерпілої ОСОБА_1, що підсудний ОСОБА_3 під час інциденту 04.06.2010 року вдарив її кулаком по задній частині голови, а потім взяв в руки шматок дерева і почав ним бити по всім частинам її тіла, оскільки в своїх письмових поясненнях під час проведення дізнання ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_3 вдарив її тільки рукою по вуху.
Крім того, суд констатує, що як під час проведення дізнання (відмовний матеріал №1461/1 а.с.63), так і в ході судового розгляду, потерпіла ОСОБА_1 вказувала, що під час конфлікту на неї також накинулися і дружина ОСОБА_3, яка п»ять разів вдарила її по обличчю, а також мати ОСОБА_3, яка почала виривати на ній волосся, після чого взяла деревину та почала нею бити її по спині. при цьому обвинувачення їм в порядку ст. 27 КПК України, 1960 року, не пред'являла.
Також не заслуговують уваги доводи потерпілої ОСОБА_1 щодо заподіяння їй саме підсудним ОСОБА_3 матеріальної шкоди внаслідок втрати нею під час сварки золотого ланцюжка з підвіскою у вигляді хрестика та сережки, оскільки в своїх письмових поясненнях під час проведення дізнання (відмовний матеріал №1461/1 а.с.22-25) ОСОБА_1 вказувала на його дружину ОСОБА_8, яка під час сварки схопила її за одяг, внаслідок чого в неї впав ланцюжок жовтого кольору, після чого ОСОБА_8 зірвала в неї сережку з вуха та медальйон в виді хрестика, а в ході судового розгляду також стверджувала, що причетною до втрати нею прикрас є ОСОБА_8, яка зірвала з неї золотий ланцюжок з підвіскою у вигляді хрестика та сережку.
Розглянувши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ст.125 ч.1 КК України в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи не доведена.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України полягає у діянні, спрямованого на заподіяння легкого тілесного ушкодження, наслідках у виді спричинення легкого тілесного ушкодження, причинному зв'язку між вказаним діянням і наслідками.
Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується тільки умисною виною.
За змістом ст..ст.16-1, 27 КПК України, 1960 року, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Справи про злочини, передбачені ст..125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі підтримувати обвинувачення.
Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено належних і допустимих доказів, які б вказували на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень саме з боку підсудного ОСОБА_3
Дані в судовому засіданні показання підсудного ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_3 щодо обставин події не узгоджуються з доводами потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6, який є її рідним братом.
Не вказують на участь підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину також і зібрані органом дізнання під час дослідчої перевірки по заявах ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1 письмові докази.
Сам по собі висновок судово-медичної експертизи №656 від 24 жовтня 2011 року, за яким у ОСОБА_1 встановлені легкі тілесні ушкодження не свідчить, що дані тілесні ушкодження заподіяні саме підсудним ОСОБА_3
Інших належних і допустимих доказів, які б вказували на безпосередню участь підсудного ОСОБА_3 щодо потерпілої ОСОБА_1 стороною обвинувачення не наведено.
Відповідно до частин другої та третьої Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, беручи до уваги, що зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і можливості збирання додаткових доказів вичерпані, так як сама потерпіла не вказує на будь - які інші джерела доказів, суд вважає, що підсудного ОСОБА_3 з під обвинувачення за ст.125 ч.1 КК України слід виправдати за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, 1960 року, суд,
ОСОБА_3 з під обвинувачення за ст. 125 ч.1 КК України виправдати за недоведеності його участі у вчиненні злочину.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, - залишити без розгляду.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий: В.І. Бобрушко