"28" березня 2012 р. справа № 2а-1153/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Уханенка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області
на постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів на оздоровлення, -
встановив:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПСЗН Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області відповідно до якого просив суд визнати неправомірними дій відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення починаючи з 2008 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2011 рік у розмірі визначеному ст. 48 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту -Закон №796) та виплатити заборгованість.
Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009, 2010 та 2011 роки, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до вимог ст. 48 Закону №796, та провести їх виплату з урахуванням отриманих коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги за 2008, 2009 та 2010 роки суд першої інстанції не надав належної оцінки, строку зверняння позивача до суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Зважаючи на те, що позивач про порушення своїх прав дізнавався кожного разу при отриманні виплат на оздоровлення, звернувся до суду лише в травні 2011 року а поважних причин для поновлення строку звернення до суду не наведено, колегія суддів вважає, що позовні вимог за 2008, 2009 та 2010 роки підлягають залишенню без розгляду.
Що стосується позовних вимог за 2011 рік апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення цих вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач має статус особи яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії та перебуває на обліку у відповідача як інвалід ІІІ групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Згідно довідки відповідача виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводились відповідно до Постанов Кабінету міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 (в редакції від 20.06.1996 року) передбачена щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи -п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам -чотири мінімальні заробітної плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; 3 категорії та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей -три мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ст. 71 Закону №796 дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Конституційний суд України в своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 зазначав, що закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Також Конституційний Суд України в рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В 2011 році змін та доповнень до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону №796 діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону №796 і у 2011 році сплатити позивачу належну до виплати допомогу на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до ст. 48 Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду в частині задоволення позовних вимог за 2008, 2009 та 2010 роки підлягає скасуванню, а зазначені вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ч. 10 ст. 183-2, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області -задовольнити частково.
Постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за 2008, 2009 та 2010 роки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за 2008, 2009 та 2010 роки залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2011 року залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: С.А. Уханенко