"30" березня 2012 р. справа № 2а-5371/10/1111
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Уханенка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
22 вересня 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до УПФУ в м. Кіровограді, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити йому недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволенні: визнано протиправними дії відповідача щодо виплати підвищення пенсії у меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав, постанову суду не оскаржував.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни.
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої необхідно визначати відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. До частини другої статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких: «Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року: «Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала».
Враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії у відповідному розмірі, за певні роки, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за визначений період часу неправомірним, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Позивачем у адміністративному позові не було наведено поважних причин для поновлення йому строку звернення до суду. Крім того, у своїх запереченнях на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі відповідач наполягав на застосуванні строку встановленого ст. 99 КАС.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року задоволенню не підлягають, а тому постанову суду слід скасувати, а позовні вимоги залишити без розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді -задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 жовтня 2010 року -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 -залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: С.А. Уханенко