"01" липня 2011 р. справа № 2а-306/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 р. у справі № 2а-306/10 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
05.10.2010 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по день винесення постанови.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28.10.2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду з 30.08.2007 р.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 21.09.2010 р. з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку у відповідача і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув статусу «Дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «Дитина війни», позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з визначених позивачем вимог, наведених ним доводів, колегія суддів дійшла висновку, що порушене право позивача підлягає захисту.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2009, 2010 роки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежена.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 21.09.2010 р.
Оскільки визначення Законами України "Про державний бюджет України" на кожний бюджетний рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, не впливає на загальний період нарахування та виплати відповідачем підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, колегія суддів вважає правильним та таким, що не суперечить вимогам ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок в резолютивній частині оскаржуваної постанови про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення до пенсії за періодз 22.05.2008 р. по 21.09.2010 р. без визначення по кожному бюджетному року.
Крім того, слід зазначити, що застосування в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до частини 1 статті 28 базового пенсійного Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15), є правильним.
Відсутність грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус «Дитина війни», права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Тобто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення, що не дає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Крім того, доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виходячи з фактичних обставин справи, викладених позивачем доводів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність поважних причин пропуску звернення до суду. Неповажності підстав для поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом, відповідачем не надано.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28.10.2010 року у справі №2а-306/10 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко