"30" серпня 2011 р. справа № 2а-501/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Мірошниченка М.В. Юхименка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. у справі №2а-501/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
01.11.2010 р. позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 р.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 р. позовні вимоги пред'явлені за період з 22.05.2008 р. по 01.05.2010 р. залишено без розгляду.
Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.05.2010 р. з урахуванням вже виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Дана адміністративна справа розглянута судом першої інстанції відповідно до ст. 183-2 КАС України, в порядку скороченого провадження.
Позивач та відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подали апеляційні скарги, у яких, позивач просить постанову суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, а відповідач -постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач перебуває на обліку у відповідача і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув статусу «Дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «Дитина війни», позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається із матеріалів справи, з позовом до суду позивач звернувся 01.11.2010 р.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення позивача до суду адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Виходячи з наведених правових норм, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з дотриманням приписів ст. ст. 100, 107 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження в адміністративній справі та розглянуто спір стосовно позовних вимог, пред'явлених за період після 30.04.2010 р., про що винесено відповідну ухвалу від 02.11.2010 р.
Питання правомірності залишення судом першої інстанції без розгляду в порядку ст.99, 100 КАС України позовної заяви в частині вимог, пред'явлених до 30.04.2010, не є предметом розгляду в межах даного апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 18.11.2010 р., оскільки про залишення позовної заяви позивача без розгляду судом першої інстанції відповідно до ч. 5 ст. 107 КАС України винесено ухвалу, яка підлягає оскарженню та не оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що в період з 01.05.2010 р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На 2010 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежена.
Слід зазначити, що застосування в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до частини 1 статті 28 базового пенсійного Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15), є правильним.
Відсутність грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус «Дитина війни», права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Тобто, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс законне та обґрунтоване рішення, що не дає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Доводи апеляційних скарг спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому апеляційні скарги позивача та відповідача слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. у справі №2а-501/10 залишити без змін.
Ухвала суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: М.В. Мірошниченко
Суддя: О.В. Юхименко