Справа: № 2а-16079/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
05 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Приходько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000412220 та № 0000402220.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» (код за ЄДРПОУ 37617576) за період з 01.02.2012 по 29.02.2012.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 1299/23-522-36068723 від 13.06.2012, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 597 509,40 грн. та п.п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 119 501,79 грн.
ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» не погоджуючись з висновками акта № 1299/23-522-36068723 від 13.06.2012 подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заперечення до акта перевірки за вих. № 261 від 21.06.2012.
06.07.2012 ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» отримало відповідь на заперечення № 5556/10/22-211 від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно якої заперечення директора ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» залишено без задоволення.
Таким чином, на підставі встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 04.07.2012 № 0000412220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 502,00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 875,00 грн., всього 149 377,00 грн.;
- від 04.07.2012 № 0000402220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 597 509,00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 149 377,00 грн., всього 746 886,00 грн.
Згідно з листом Державної податкової інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.07.2012 № 6237/10/22-210 в податковому повідомленні рішенні №0000402220 від 04.07.2012, яке було надіслане на податкову адресу відповіда, здійснена технічна помилка, а саме: в графі «сума грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 597509,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в розмірі 149377,00 грн.» слід зазначити «суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 125477,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 31369,25 грн.». Крім того, враховуючи данні, які наведені в розділі 3.1.2 акту позапланової перевірки від 13.06.12 №1299/23-522-36068723, на 14 сторінці акту, також міститься технічна помилка, замість «заниження податку на прибуток за І кв.2012 року на суму 597509,00 грн.» слід зазначити «заниження податку на прибуток за І кв.2012 року на суму 125477 грн.».
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій.
Однак рішеннями ДПС у м. Києві та ДПС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000412220 та № 0000402220 були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що укладені між ним та ТОВ «Асгільдія» договори не є фіктивними, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка знаходиться в матеріалах справи, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обґрунтованими, враховуючи наступне.
В перевіряємому періоді між ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» (покупець) та ТОВ «Асгільдія» (продавець) було укладено письмові договори на поставку холодильного обладнання № 244 від 02.12.2011, та № 243 від 02.12.2011.
При цьому, на момент укладення спірних угод між позивачем та ТОВ «Асгільдія» до Єдиного державного реєстру записи про припинення державної реєстрації останнього не вносились.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копії договорів, копії видаткових накладних, акти прийому передачі, копії податкових накладних, товарно-транспортні накладні, копії банківських виписок, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Асгільдія».
Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).
Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Судом першої інстанції невірно оцінено доводи відповідача про недійсність первинних документів з посиланням на обставини, викладені в акті, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Апелянт уклав договори, додаткові угоди та отримав від контрагентів акти прийому-передачі відповідно до вказаної вище норми Закону, наявність яких підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з доданих до справи первинних документів, про недійсність яких зазначає апелянт, а саме договорів, додаткових угод та актів прийому-передачі, то вони складені відповідно до вимог чинного законодавства (дотримано форму, зміст та наявні підписи, уповноважених на момент вчинення правочинів осіб, засвідчені печатками). Підстави вважати вищевказані договори нікчемними відсутні, докази визнання їх в судовому порядку недійсними не надані.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту.
З приводу доводів відповідача про те, що відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1, який за документами був директором контрагента позивача ТОВ «Асгільдія», останній не має жодного відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Асгільдія», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначеного контрагента або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянтом надано до суду належні докази, що підтверджують протиправність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність своїх дій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012 - скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.07.2012 № 0000412220 та № 0000402220
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
Повний текст виготовлено 07.03.2013
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.