№ справа:113/2530/12Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.
№ провадження:11/190/467/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.
"04" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді- Язєва С.О.,
Суддів- Опанасюка О.Д., Євдокимової В.В.,
За участю прокурора- Матвійчук С.Л.,
при секретарі засудженої захисника засудженої експерта- Солодовник Т.С., ОСОБА_7, - ОСОБА_8, - адвоката ОСОБА_9, - ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі Апеляційного суду Автономної Республіки Крим кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Ленінського районного суду АР Крим АР Крим від 30 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Чистопілля Ленінського району АРК, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньою, не працюючою, раніше судимою: вироком Ленінського районного суду АР Крим від 26 вересня 2002 року по ч.3 ст. 185 КК України, ст.ст. 75, 76 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитом на три роки; 4 жовтня 2005 року по ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнилася 21.04.07 р. умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 24 дні із заміною покарання на виправні роботи, зареєстрованої в АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання відносно речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8 засуджена за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 18 години 10 хв. на території домоволодіння АДРЕСА_2 між нею і ОСОБА_11, який знаходилися в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті тривалих неприязних стосунків виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 наніс ОСОБА_8 удар рукою по обличчю.
Агресивна поведінка ОСОБА_11 була припинена тільки після втручання ОСОБА_12 який знаходився у вищезгаданому домоволодінні.
Близько 18 години 15 хв. між ОСОБА_11 і ОСОБА_8 на кухні будинку АДРЕСА_2 знову виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 поводячись агресивно, швидко встав з-за столу і кинувся убік ОСОБА_8, яка, опасаючись протиправних дій з боку ОСОБА_11, не усвідомлюючи в обстановці, що склалася, відсутність реального суспільно небезпечного посягання в свою адресу ї помилково допускаючи наявність такого посягання, узяла зі столу кухонний ніж і відмахуючись від ОСОБА_11, необережно завдала йому одного удару в область грудей, заподіявши йому одиничне сліпе проникаюче колото-різане поранення грудей з пошкодженням передньої та задньої стінок правого шлуночку серця, яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті і таким чином через необережність вбила ОСОБА_11
В апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить скасувати вирок, внаслідок невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неправильного застосування кримінального закону, та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною за ч. 1 ст. 115 КК України, призначивши їй покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. На думку апелянта, ОСОБА_8 повністю усвідомлювала та повинна була усвідомлювати відсутність суспільно-небезпечного посягання щодо неї з боку ОСОБА_11 та мала намір на вбивство потерпілого. Окрім того прокурор зауважує, що дії засудженої суд помилково кваліфікував за ч.1 ст. 119 КК України, а також неправильно застосував кримінальний закон, що виразилось у незастосуванні положень ст.115 КК України стосовно засудженої ОСОБА_8
В апеляційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок та припинити провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_8, у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Апелянт зауважує, що згідно матеріалам справи ОСОБА_11 помер коли ОСОБА_8 взагалі не було вдома. На думку адвоката, досудове слідство не проводило перевірку обставин, згідно яких ножове поранення могли спричинить ОСОБА_11 або ОСОБА_13, або ОСОБА_14, або сам ОСОБА_11
Заслухавши доповідача, заслухавши прокурора, експерта ОСОБА_10, засуджену ОСОБА_8, яка погодилась з вироком суду та в останньому слові просила пом'якшити покарання, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, та захисника засудженої ОСОБА_8- адвоката ОСОБА_9 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Засуджена ОСОБА_8 вину визнала частково, оскільки наміру на вбивство ОСОБА_11 у неї не було, і вона не бажала його смерті.
Висновки про винуватість ОСОБА_8 в здійсненні необережного вбивства ОСОБА_11 підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зібраних у встановленому законом порядку, дослідженим в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку:
- згідно свідчень потерпілого ОСОБА_13 з яких слідує, що ОСОБА_8 часто скаржилася йому на брата, який в нетверезому стані ставав агресивним і некерованим. ІНФОРМАЦІЯ_2 року він був на роботі, повернувся додому близько 17 години в нетверезому стані. Вдома були ОСОБА_8, його брат ОСОБА_11, ОСОБА_14, дочка і внучка ОСОБА_21 і ОСОБА_22. Вони трохи випили, повечеряли, після чого він ліг спати. Вночі його розбудила ОСОБА_8 і сказала, що його брат помер. Чи були у брата на тілі та на руках якісь пошкодження сказати не може, оскільки брат зловживав спиртними напоями, був не охайним, тому він на його руки не звертав уваги;
- згідно свідчень свідка ОСОБА_14 який показав, що після вечері, коли ОСОБА_13 пішов спати, ОСОБА_21 і ОСОБА_15 попросили його посидіти з ОСОБА_22, оскільки зібралися сходити в гості. Через хвилину ОСОБА_15. прибігла і сказала, що матір б'є ОСОБА_11. Він вийшов на вулицю, побачив ОСОБА_8 і ОСОБА_11, які стояли у дворі і тримали один одного за одяг. Він їх розняв і відвів ОСОБА_11 у будинок. Конфлікту на кухні він не чув. Через деякий час в кімнату зайшов ОСОБА_11 і впав обличчям вниз. Він подумав, що той сильно п'яний, оскільки крові на ньому не було, відніс в його кімнату і поклав на диван. Приблизно у 20 годин ОСОБА_21 і ОСОБА_15 повернулися, принесли продукти горілку. Вони випили, а через деякий час виявили, що ОСОБА_11 мертвий і викликали міліцію. Чи були у ОСОБА_11 на тілі та на руках якісь пошкодження сказати не може, бо зараз це не пам'ятає;
- згідно свідчень свідка ОСОБА_15 з яких виходить, що коли вони з ОСОБА_21 вийшли у двір, за ними вийшов ОСОБА_11, який був в нетверезому стані і став лаятись на ОСОБА_8, а потім вдарив по обличчю. Вона позвала ОСОБА_14 і той відтягнув ОСОБА_11. Мати зайшла в будинок за сигаретами, а коли вийшла то за нею вийшов ОСОБА_11 и став сваритись.
Окрім того, з показаннями потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, взаємоувязується також з письмовими доказами, дослідженим судом:
- протоколами огляду місця події, фото таблицями і схемами до них, в яких зафіксовані обстановка домоволодіння АДРЕСА_2, зовнішній вигляд і положення трупа ОСОБА_11 (т.1 а.с.6-8, 15-37);
- протоколами відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_8 і судово-медичного експерта ОСОБА_17 від 01.12.2010 року та від 26.03.2011 року, згідно з якими ОСОБА_8 розказала та показала про обставини конфлікту і яким чином вона відмахнулася від ОСОБА_11 ножем (т.1 л.д.105-113, т.2 л.д.103-109).
- висновком судово-медичного експерта №40-М від 28.12.2010 року, згідно з виводами якого при дослідженні трупа ОСОБА_11 було виявлено одиничне сліпе проникаюче колото-різане поранення грудей з пошкодженням передньої і задньої стінок правого шлуночку серця, яке утворилося в межах 10-30 хв. до моменту настання смерті, і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Здатність ОСОБА_11 здійснювати самостійні дії (розмовляти і пересуватися) після спричинення йому виявлених тілесних ушкоджень не виключається, у крові трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості 1,74 проміле, (т.2 а.с.4-18);
-поясненнями судмедексперта ОСОБА_18, допитаний при розгляді апеляції, який підтвердив, що ним проводилася експертиза трупа ОСОБА_11, в ході якої було виявлено одиничне проникаюче поранення грудей, синці нижніх кінцівок і садни верхніх кінцівок. Садно і синці були заподіяні тупим предметом. Проникаюче колено-різане поранення грудей з пошкодженням передньої і задньої стінок правого шлуночку серця, яке спричинило розвиток важкого геморагічного шоку, заподіяно гострим предметом, типа клинка ножа і несумісним з життям. Лезо ножа увійшло до тіла спереду назад, зверху вниз і зліва на право. Дане пошкодження могло бути нанесене при відмахуванні таким чином, як показала ОСОБА_8 Смерть настала не відразу після пошкодження. До півгодини ОСОБА_11 міг рухатися розмовляти і здійснювати інші усвідомлені дії;
-висновками медико-криміналістичної експертизи №65 от 09.02.2011 року, відповідно до якої з п'яти кухонних ножів, наданих експерту, клинок ножа №2 не виключається як знаряддя травми (т.2 а.с.31-39), саме цей ніж ОСОБА_8 впізнала на досудовому слідстві і пояснила, що саме ним вона відмахувалася від ОСОБА_11 (т.2 а.с. 116-122);
- матеріалами виїмки, речовими доказами і протоколами їх огляду, у тому числі речами з трупа ОСОБА_11, а саме: на чоловічому тільнику в смужку чорного і білого кольору з трупа ОСОБА_11 на передній планці в області грудей є пляма речовини червоно-бурого кольору, а на чоловічому светрі з короткими рукавами коричневого кольору на передній планці в області грудей зліва є проріз тканини (т.2 а.с. 41-42, 47-49, 69);
- висновком судово-імунологічної експертизи №110 від 04.02.2011 року, згідно з виводами якої при дослідженні тільника з трупа ОСОБА_11 встановлена наявність крові людини, походження якої можливо від ОСОБА_11 (т.2 а.с. 56-61).
Таким чином доводи захисника про те, що згідно матеріалам справи ОСОБА_11 помер коли ОСОБА_8 не було вдома, є необґрунтованими, оскільки спростовуються свідченнями судмедексперта.
На думку колегії суддів, посилання в апеляційній скарзі прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, на те, що суд помилково кваліфікував дії засудженої ОСОБА_8 за ч.1 ст. 119 КК України, а не відповідно до положень ст.115 КК України, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_8 не усвідомлювала відсутність реального суспільно-небезпечного посягання на її життя та здоров'я з боку ОСОБА_11, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, хоча могла усвідомити це, оскільки реальних насильницьких дій відносно неї не було, унаслідок чого неправильно оцінила дії ОСОБА_11 і помилково допустила наявність протиправного посягання відносно себе та в її діях - є уявна оборона.
Покази потерпілої, свідків та письмові докази взаємоув'язуються, не суперечать один одному та, на думку колегії суддів, суд законно взяв до уваги на підтвердження доведеності скоєного засудженою злочину.
У відповідності до положень ч.1 ст. 37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
А ч.4 ст. 37 КК України передбачає, що якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про знаходження ОСОБА_8 у стані уявної оборони і наявної у неї можливості оцінити відсутність реального суспільно небезпечного посягання, виходячи з наступного.
Засуджена ОСОБА_8 послідовно як на досудовому слідстві (т.1 а.с. 80-81, 82-88, 96-100, 102-104, 140-144, т.2 а.с.97-107) та неодноразово в судових засіданнях пояснювала, що вона зробила зауваження ОСОБА_11 з приводу куріння її сигарет, останній схопився з-за столу і почав протягувати до неї руки. Засуджена злякалась, що загиблий буде її бити чи душити, після чого ОСОБА_8 схопила ніж, який був тут же на столі і вдарила їм ОСОБА_11
Колегія суддів враховує, що у ОСОБА_8 були підстави боятися нападу ОСОБА_11, так як за кілька хвилин до нанесення засудженою удару ножем загиблий бив її по обличчю, що підтвердили свідки ОСОБА_14, ОСОБА_19 Окрім того, у ОСОБА_11 був агресивний характер і він на протязі тривалого часу неодноразово бив ОСОБА_8, про що пояснив у суді потерпілий ОСОБА_13
При провадженні судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 поясняла експертам, що ОСОБА_11 був настроєний агресивно, вид у нього був погрозливий. Засуджена відчувала, що від нього виходила реальна погроза і вона його боялась (т.1 а.с. 158).
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_8 раніше до скоєного злочину знаряддя для вбивства не підшукувала, схопила ніж, яким нанесла удар тут же у кімнаті, де знаходився ОСОБА_11 Більше ударів загиблому ОСОБА_8 не наносила, хоча мала реальну можливість це зробити. Після нанесення одного удару ножем вона кинула ніж на стіл і вискочила з кімнати. Колегія суддів розцінює ці обставини, як такі, що підтверджують відсутність умислу на вбивство, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.
Треба врахувати і те, що ОСОБА_8 не була ініціатором конфлікту. Агресивно себе поводив саме ОСОБА_11 після її зауваження.
На формування стану уявної оборони у ОСОБА_8 сприяв і факт знаходження її наодинці у кімнаті з більш фізично сильним ОСОБА_11
Колегія суддів враховує і те, що і досудове слідство фактично погодилось з доводами засудженої про бажання 28.11.2010 року ОСОБА_11 здійснити напад на ОСОБА_8 та побити її. Так в обвинувальному висновку за обвинуваченням ОСОБА_8 досудове слідство вказало, що загиблий ОСОБА_11 висловлювався на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, виштовхував її з кімнати та замахувався на неї руками з метою спричинення тілесних ушкоджень. Слідство вказало на те, що ОСОБА_8 нанесла удар ножем ОСОБА_11 у ході конфлікту з метою припинення протиправних дій ОСОБА_11 (т.2 а.с.128-142).
У результаті аналізу всіх доказів по справі та фактичної поведінки ОСОБА_8, як під час конфлікту з загиблим так і після нанесення йому удару ножем, суд зробив правильний висновок про відсутність доказів на підтвердження прямого умислу у ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_11
Але на думку колегії суддів при оцінці відсутності реального суспільно небезпечного посягання ОСОБА_8 допустила помилку (невибачальну помилку), так як вона за обстановки, що склалася 28.11.2010 року могла усвідомити відсутність такого посягання та проявила недостатню пильність та обачність. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 23.02.2011 року (т.1 а.с. 157-158), засуджена є осудною особою та такою, що не має психічних вад які б перешкоджали їй усвідомити вказаний факт, а в будинку в інших кімнатах разом з ОСОБА_8 знаходились брат загиблого ОСОБА_13 і свідок ОСОБА_14, які б могли надати допомогу засудженій від нападу ОСОБА_11
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до висновків СМЕ від 29.11.2010 року у загиблого виявлені ще і синці і садна на ногах і руках (6 синців і 3 садна верхніх і нижніх кінцівок, які утворилися в результаті травматичних дій тупого предмета (предметів) з обмеженою поверхнею).
У ході досудового і судового слідства не отримано ні одного доказу на підтвердження нанесення саден та синців на руках і ногах загиблого саме ОСОБА_8
Колегія суддів погоджується з доводами суду про те, що синці та садна на руках міг собі спричинити ОСОБА_11, зважаючи на постійне зловживання спиртним, знаходження в лежачому стані на вулиці, та його падіння від сп'яніння на землю.
Цей висновок суду в апеляційному суді підтримав і судово-медичний експерт ОСОБА_20, який пояснив у ході апеляційного провадження, що всі вказані тілесні ушкодження загиблий ОСОБА_11 міг отримати у результаті падіння на землю, окрім саден на передньої поверхні тильної області лучезап'ястного суглобу.
У ході дослідження матеріалів справи колегією суддів не було виявлено порушень кримінально-процесуального закону в збиранні доказів по справі, також не встановлено обставин, які б ставили під сумнів їх достовірність. Докази, які є в матеріалах справи, відповідають вимогам закону, є достовірними та допустимими.
Суд, згідно зібраних доказів, дав належну кваліфікацію діям ОСОБА_8 за ч.1 ст. 119 КК України - як вбивство, вчинене через необережність.
В частині же призначеного покарання вирок відносно ОСОБА_8, у порядку передбаченому ст. 365 КПК України, підлягає зміні. Так призначаючи покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст. 119 КК України суд не звернув увагу на те, що за вироком відносно ОСОБА_8 від 26.09.2011 року їй було призначене покарання за ч. 1 ст.119 КК України у вигляді 3 років 6 місяців обмеження волі. З даним покаранням погодився і Апеляційний суд АР Крим, постановивши ухвалу від 19.01.2012 року (т. 2 а.с. 226-227, т.3 а.с. 17-19).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував вказаний вирок та ухвалу апеляційної інстанції, але такі підстави, як м'якість призначеного покарання судом, в ухвалі суду від 10.07.2012 року вказані не були (т. 3 а.с. 46-51).
Таким чином, суд призначаючи ОСОБА_8 покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, порушив вимоги ст. 400 ч.2 КПК України, яка передбачає пряму заборону посилення покарання при новому розгляді справи після скасування вироку касаційною інстанцією, окрім випадків скасування вироку за м'якістю призначеного покарання.
ОСОБА_8 у порядку, передбаченому ст. 365 КПК України слід призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців обмеження волі.
На думку колегії суддів, таке покарання ОСОБА_8, призначене у межах санкції ч.1 ст. 119 КК України, є необхідним і достатнім для обмеження прав та свобод засудженої і її виправлення, а також буде дієвим засобом для попередження скоєння ОСОБА_8 нових злочинів, у зв'язку з чим вирок суду зміні не підлягає.
З урахуванням того, що ОСОБА_8 знаходилась під вартою з 30.11.2010 року (тобто 2 роки 3 місяця) і фактично відбула покарання у вигляді 3 років 6 місяців обмеження волі, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід скасувати і звільнити її з-під варти у залі суду.
Керуючись ст.ст.365-366 КПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги захисника засудженої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції - залишити без задоволення.
У порядку ст. 365 КПК України змінити вирок Ленінського районного суду АР Крим АР Крим від 30 листопада 2012 року відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст. 119 КК України в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді 3 років 6 місяців обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_8 з-під варти у залі судового засідання, у зв'язку з відбуттям призначеного покарання.
В решті вирок залишити без змін.
Судді
Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Євдокимова В.В.