Справа №: 22-ц/191/343/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"12" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.
СуддівМоісеєнко Т.І., Полянської В.О.
При секретаріКувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юг» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2013 року,
У грудні 2012 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юг» звернулося до суду із зазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який є власником квартири АДРЕСА_1, не здійснює оплату за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у нього утворилася за період з 1 квітня 2009 року по 1 грудня 2012 року заборгованість у розмірі 1075 грн. 36 коп.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2013 року позов
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юг» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юг» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1075 грн. 36 коп. Також стягнуто з ОСОБА_6 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юг» судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт посилається на неврахування судом факту відсутності між сторонами договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг.
Крім того, апелянт стверджує, що судом не було враховано те, що він намагався узгодити всі умови договору про надання житлово-комунальних послуг, але така згода була не досягнута по вині позивача.
На думку апелянта, твердження суду першої інстанції про відсутність у нього актів-претензій, які свідчили б про неналежну якість послуг позивача, не може бути прийнято як підставу для правомірних вимог позивача, оскільки викладене можливо тільки при умові доказів порушення ним умов в договору, а в даному випадку договір відсутній.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Юг» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши житлово - комунальні послуги, які надаються позивачем, не виконав обов'язку щодо їх оплати, у зв'язку із чим за ним утворилася заборгованість у сумі 1075 грн. 36 коп., яку необхідно стягнути. Суд дійшов до висновку, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати таких послуг. Крім того, суд вважав, що періодичною оплатою за житлово-комунальні послуги у розмірах більших ніж періодичні платежі, відповідач перервав строк позовної давності та крім того, відповідач не надав доказів отримання ним неякісних послуг.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується по наступним підставам.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Будинок, у якому розташована належна відповідачу квартира утримується Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Юг», і одним із завдання діяльності об'єднання є утримання будинку АДРЕСА_1 у належному технічному, санітарному стані, а також утримання прибудинкової території (а. с.12).
На відповідача відкритий особовий рахунок , як на члена зазначеного об'єднання. (а.с. 7).
Стаття 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вказує, що до обов'язків власника - члена об'єднання входить своєчасна і в повному обсязі сплата належних платежів.
Відповідно до ч. 8 ст. 22 Закону відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.
Отже, законом передбачено обов'язок членів об'єднання, а також і осіб, які не є членами, оплачувати рахунки, пов'язані із наданням житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до частини 1 ст. 623 цього Кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Судом першої інстанції з урахуванням приписів законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України ««Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», зроблено правильний висновок про те, між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами.
Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
А відтак, посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції факту відсутності між сторонами договірних відносин щодо зазначених послуг, колегія суддів вважає неспроможними.
Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам ст. 16 Закону «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виробник та постачальник послуг зобов'язані проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Підставою перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості відповідно до ч.4 ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є акт-претензія споживача, яка має бути складена в порядку передбаченому ч.ч.1-3 ст. 18 цього Закону та подана виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
З вищенаведених вимог закону вбачається, що єдиним належним доказом неякісного надання житлово-комунальних послуг, який є підставою для перерахунку розміру оплати цих послуг є акт-претензія споживача подана у встановленому законом порядку.
Матеріали справи не містять відомостей про складання відповідно до встановленого порядку актів-претензій. Отже, в цій частині, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції також вірними.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що проаналізувавши фактичні обставини справи та надані докази, а саме: Статут об'єднання (а.с.10-20), відкритий на відповідача особовий рахунок (а.с.7), дані щодо часткової оплати послуг відповідачем (а.с.8), відсутність актів-претензій за спірний період, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу та неналежне виконання ним обов'язку по оплаті цих послуг. Тобто, судом першої інстанції правомірно стягнута заборгованість з відповідача на користь позивача у розмірі 1075 грн. 36 коп.
Правилами ст.ст. 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Як вбачається з особового рахунку відповідач періодично здійснював оплату за послуги, маючи заборгованість, більше ніж нараховувалось за місяць, що свідчить про визнання боргу й погашення його (а.с. 8).
Тобто у даному випадку мало місце переривання перебігу строку позовної давності, що не спростовується матеріалами справи.
Статтями 20, 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Отже, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано те, що апелянт намагався узгодити всі умови договору про надання житлово-комунальних послуг, але така згода була не досягнута по вині позивача, оскільки зі змісту вказаних статей вбачається, що укладення спірного договору є обов'язком споживача і укладається він згідно з типовим договором.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Г.В. Редько Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська