ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2013 року 12:22 № 826/461/13-а
За позовомОСОБА_1
до Святошинського районного відділу Головного управління ДМС України
про визнання незаконними дії, зобов'язання провести реєстрацію місця проживання,
Суддя Смолій І.В.,
Секретар судового засідання Саратова О.В.
за участю представників сторін:
Позивач: ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Івано-Франківським МУ.
Від позивач: ОСОБА_3 довіреність №ВТС193999 від 26.02.13р.
Від відповідача: Шиманська С.А. довіреність № 1/126 від 28.01.13р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 27.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Святошинського районного відділу Головного управління ДМС України про визнання незаконними дії, зобов'язання провести реєстрацію місця проживання.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням уточнень) позивачі посилаються на те, що листом-відповіддю від 28 грудня 2012 року №9/517 відповідач відмовив йому у реєстрації за місцем постійного проживання - у капітальному будинку, який знаходиться на території садівничого товариства, позивач вважає безпідставними твердження у листі відповідача про те, що дачні та садові будинки не призначені для постійного проживання, не можуть зараховуватись до житлового фонду. Акцентував увагу на положеннях законодавства, які покладають на нього обов'язок зареєструватися за місцем постійного проживання, а також - на нормах Житлового кодексу України, за якими визначено, що житловий фонд утворюють жилі будинки, жилі приміщення в інших будівлях, що знаходиться на території України, у тому числі - жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві власності.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Згідно Договору дарування домоволодіння від 29.05.2012 року, два садових будинки з відповідними надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: м.Київ, Святошинський р-н., територія Садівничого товариства «Дніпро», ділянка АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 (далі - позивач) на праві приватної власності. Про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючих документах, які зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності нерухомого майна в реєстровій книзі № 17-26 за реєстровим № 4192 від 04.07.2012 року (копія документу наявна у матеріалах справи). На данні будинки отримано ТУ та розроблено проект на енергопостачання безпосередньо від «Киівенерго» (копія Договору на користування електроенергією № 08070007521 від 08.08.2012 року наявна у матеріалах справи), а також проект на газифікацію (Копія Договору на газопостачання № 7864 від 09.10.2012р. наявна у матеріалах справи).
Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.2012 року, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0609 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Як вбачається з вищезазначеного, у даному будинку наявне газове опалення та електроенергія.
В грудні 2012 року позивач звернулась до Святошинського РВ ГУ ДМС України із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1
Святошинське РВ ГУ ДМС України листом від 28.12.2012р. за № 9/517 повідомило позивача, що підстави для реєстрації місця проживання фізичних осіб у садових чи дачних будинках відсутні, мотивуючи тим, що садові будинки не призначені для постійного проживання, не зараховуються до житлового фонду.
У довідці СТ "Дніпро" від 28 вересня 2012 року №39-ГР та довідці СТ "Дніпро" від 12 грудня 2012 року №40-ГР зазначено, що ОСОБА_1 постійно проживає на території садівничого товариства в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі -Закон №1382-IV).
У частині 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону №1382-IV громадянам України, а також -іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно зі статтею 3 Закону №1382-IV місцем проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі статтею 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що даний Закон №1382-IV не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.
Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Як встановлено вище, садовий будинок позивача є придатним для експлуатації та проживання в ньому людей.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача зареєструвати позивача за адресою їх постійного місця проживання - у будинку, який розташований у садівничому товаристві, - безпідставна та порушує вимоги статті 6 Закону №1382-IV.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним рішення тимчасово виконуючого обов'язки начальника Святошинського районного відділу Головного управління ДМС України від 28.12.2012р. за № 9/517 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Святошинський районний відділ Головного управління ДМС України прийняти рішення про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, та провести інші необхідні дії пов'язані з реєстрацією.
Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Смолій