№ справи:3/0109/3185/2012Головуючий суду першої інстанції:Білоусов
№ провадження:33/190/148/13Доповідач суду апеляційної інстанції: Осоченко А. М.
"05" березня 2013 р.м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., за участю прокурора Глухоєдова В.М., правопорушника ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протестом прокурора Київського району м. Сімферополя Туру О. на постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 січня 2013 року, якою відносно -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Джанкоя АР Крим, громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Джанкойським МРВ ГУ МВС України в АР Крим 15.08.2003 р., яка має вищу юридичну освіту, працює юрисконсультом в Кримському республіканському лабораторному центрі Державної санітарно-епідеміологічної служби, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення не притягувалася, -
провадження по справі закрито за відсутністю в діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, -
12 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 був складений протокол про вчинення нею адміністративного корупційного правопорушення за те, що вона, працюючи на посаді юрисконсульта Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції на підставі наказу №307-к від 05.08.2010 року, та будучі згідно зі ст. 4 ч. 1 п. 1 п.п. «ж» Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 року, особою, уповноваженою на виконання функцій держави, упродовж листопада 2011 року по січень 2012 року, виконувала іншу оплачувану роботу, а саме, працювала на приватному підприємстві «Макстрейд», будучі його засновником та директором, за що отримувала матеріальну винагороду 1300 грн. у місяць, а всього на загальну суму 3900 грн., тим самим порушила встановлені для посадових осіб органу державної влади обмеження в частині об'єднання та суміщення з іншими видами діяльності, тобто скоїла, правопорушення передбачене ст. 7 ч. 1 п. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 січня 2013 року було закрито провадження по справі відносно ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. Мотивовано постанову тим, що на ОСОБА_2 не поширюється Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», оскільки Кримська республіканська санітарно-епідеміологічекая служба не є органом державної влади або місцевого самоврядування. Суддею зазначено, що на час судового розгляду дана установа знаходилася у стадії ліквідації. Наказом №430-К від 28.12.2012 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією установи. Зазначивши про те, що ОСОБА_2 не була прийнята на роботу у новостворену державну санітарно-єпідеміологічну службу України, посадові особи якої вже підпадали під дію п. «ж»ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», суддя дійшов висновку, що вона не може бути суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.
В протесті прокурор Київського району м. Сімферополя Туру О., не погоджуючись з винесеною місцевим судом постановою, просить її скасувати і прийняти відносно ОСОБА_2 нову постанову, якою визнати її винною за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП та накласти на неї стягнення в межах санкції статті. Вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно не дослідив всі обставини по справі, не перевірив наявні в матеріалі докази вини ОСОБА_2 у вчинені нею корупційного правопорушення, передчасно виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону, що дозволило правопорушнику уникнути передбаченої законом адміністративної відповідальності та надалі обіймати посаду в державній установі. Вказує на невірне застосування судом положень діючого законодавства при мотивуванні постанови і стверджує, що протокол про вчинення ОСОБА_2 корупційного правопорушення складений обґрунтовано та при наявності достатніх підстав для притягнення останньої до адміністративної відповідальності.
Заслухавши прокурора Глухоєдова В.М., який підтримав апеляцію, ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апелянта й вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що протест підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається противоправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.
Суди при прийнятті рішення повинні дотримуватися вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, належної оцінки зібраних по справі доказів, вирішення її в точній відповідальності із законом.
Судом першої інстанції при вирішенні справи відносно ОСОБА_2 вказані вимоги закону виконані не були. Суд не дослідив усі наявні по справі докази вини ОСОБА_2 у вчинені нею корупційного правопорушення і невірно дійшов висновку про відсутність в її діях складу корупційного правопорушення.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція не є органом державної влади або місцевого самоврядування. Крім того, наказом МОЗ України №176о від 21.09.2012 року прийнято рішення про ліквідацію Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції як установи, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України. А тому, на думку суду, ОСОБА_2 не є суб'єктом корупційного правопорушення.
Зазначений висновок суду є хибним та не відповідає вимогам законодавства, діючого на момент розгляду справи судом.
Відповідно до п. 1 положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №467/2011, МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СШДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.
Згідно наказу МОЗ України від 28.10.2002 №385 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я», Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція є закладом охорони здоров'я, що належить до сфери управління МОЗ України.
Пунктом 1.1 наказу МОЗ України N263 від 05.05.2006 «Про затвердження Статуту Кримської Республіканської обласної санітарно-епідеміологічної станції», встановлено, що Кримська Республіканська санітарно-епідеміологічна станція є закладом санітарно-профілактичного профілю і входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Відповідно до п. 4.2 цього ж статуту, серед основних напрямів діяльності Кримської республіканської санітарної епідеміологічної станції визначено здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Крім того, у п. 7 Розділу II посадової інструкції зазначено, що юрисконсульт організовує роботу, пов'язану з укладанням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи) керівників заінтересованих структурних підрозділів; подає висновки відносно дебіторської заборгованості (а.с. 8).
Тобто, Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція виконувала функції органу виконавчої влади.
В установчої частині постанови самим суддею також зазначено про те, що відповідно до Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року, ця служба є центральним органом виконавчої влади. СЕС здійснює свої повноваження через свої територіальні органи згідно постанови КМУ від 28.11.2011 року №1382.
Судом першої інстанції не було звернуто уваги на те, що ліквідація Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції відбулась пізніше вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, а тому безпідставними є посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 звільнена з займаної посади у зв'язку з ліквідацією установи 28 грудня 2012 року, а також про те, що вона не була прийнята у новостворену державну санітарно-епідеміологічну службу України, адже, як вбачається з матеріалів справи, правопорушення було вчинене нею у період часу з листопада 2011 року по січень 2012 року включно.
Згідно матеріалам справи, наказом Головного державного санітарного лікаря АР Крим №307-к від 05.08.2010 року, а після цього наказом в.о. директора Кримського республіканського лабораторного центру Держсанепідслужби України №437-к від 02.01.2013, на підставі особистої заяви, ОСОБА_2 була прийнята на посаду юрисконсульта в адміністративно-господарський відділ державної установи «Кримський республіканський лабораторний центр Держсанепідслужби України» (а.с. 7).
З наведеного вбачається, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду юрисконсульта в органі виконавчої влади, на час вчинення корупційного правопорушення, на момент складання протоколу була суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченим ст. 4 ч. 1 п. 1 п.п. «ж» Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 року, адже являлася службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави. У зв'язку з чим, на неї поширювались обмеження щодо несумісництва та несуміщення з іншими видами діяльності, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП апеляційний суд у разі скасування постанови суду першої інстанції має право закрити провадження по справі, а відносно винної особи - прийняти нову постанову.
Як вбачається з матеріалів справи, вбачаються підстави для прийняття відносно ОСОБА_2 нової постанови, якою остання повинна бути визнана винною у вчинені вказаного правопорушення.
Стаття 172-4 ч. 1 КУпАП, за якою відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту).
Винність ОСОБА_2 у вчинені правопорушення підтверджується: даними складеного з дотриманням вимог ст. ст. 254-257 КУпАП протоколу про корупційне адміністративне правопорушення, відповідно до якого вона, працюючи на посаді юрисконсульта Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції на підставі наказу №307-к від 05.08.2010 року, та будучі згідно зі ст. 4 ч. 1 п. 1 п.п. «ж» Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 року, особою, уповноваженою на виконання функцій держави, упродовж листопада 2011 року по січень 2012 року, виконувала іншу оплачувану роботу, а саме, працювала на приватному підприємстві «Макстрейд», будучі його засновником та директором, за що отримувала матеріальну винагороду 1300 грн. у місяць, а всього на загальну суму 3900 грн., тим самим порушила встановлені для посадових осіб органу державної влади обмеження в частині об'єднання та суміщення з іншими видами діяльності, тобто скоїла, правопорушення передбачене ст. 7 ч. 1 п. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (а.с. 1); наказом головного санлікаря АР Крим про прийняття ОСОБА_2 на роботу юрисконсультом від 05.08.2010 року (а.с. 7); посадовою інструкцією (а.с. 8); довідкою з місця роботи (а.с. 11); копією трудової книжки (а.с. 79); відомостями з пенсійного фонду (а.с. 12); витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18, 23, 25); довіреністю, виданою ОСОБА_2 з правом на представництво інтересів ПП «Макстред» та договором на надання юридичних послуг (а.с. 20, 21); довідкою з ДПІ про доходи ОСОБА_2 від підприємницької діяльності за перевіряємий звітній період (а.с. 29-31);переліком бюджетних закладів, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, що ліквідуються (а.с. 48).
З урахуванням викладених обставин, які під час судового розгляду справи підтвердились всебічно, повно та об'єктивно дослідженими та оціненими у судовому засіданні доказами, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені вказаного правопорушення і необхідності кваліфікації її дій за ст. 172-4 ч. 1 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
На момент розгляду справи Апеляційним судом АР Крим передбачений ч. 3 ст. 38 КУпАП строк накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення вже закінчився, що виключає провадження по справі відносно неї.
З урахуванням зазначеного, вважаю, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання про відшкодування незаконно отриманого ОСОБА_3 доходу від підприємницької діяльності необхідно вирішувати згідно з ч.3 ст. 40 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Протест прокурора Київського району м. Сімферополя Туру О. задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28 січня 2013 року, якою відносно ОСОБА_2 провадження по справі закрито за відсутністю в діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, - скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати ОСОБА_2 винною у вчинені адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.
Провадження по справі про корупційне адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за закінченням строку накладення на неї адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя:А. М. Осоченко