Справа №: 22-ц/191/261/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
"26" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.
СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року,
У квітні 2012 року ПАТ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25048,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ВАТ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Надра» та ПП «Лінкор» 11 липня 2006 року укладений кредитний договір № 805/2006/908 - М/208, згідно умов якого Банк надає ПП «Лінкор» кредит шляхом відкриття відновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі 140000 грн. терміном на 36 місяців зі сплатою 21% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між Банком та ОСОБА_8 11 липня 2006 року укладено договір застави, згідно якого ОСОБА_8 виступила майновим поручителем. Крім того між Банком та ОСОБА_8 11 липня 2006 року укладено договір поруки, за яким остання поручилася перед Банком за виконання ПП «Лінкор» свого обов'язку. Однак, ПП «Лінкор» кредитні зобов'язання порушив, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року у позові відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ПАТ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки суд сам визначає, яка правова норма підлягає застосуванню до встановлених обставин, то посилання позивача у позовній заяві на норму права, яка не підлягає застосуванню, саме по собі не є підставою для відмови у позові.
Будучи повідомлені про розгляд справи, сторони та їх представники у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, направили телефонограми про розгляд справи у їх відсутність, тому судове засідання проведено відповідно до положень частини 2 статті 197, частини 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Надра» та ПП «Лінкор» 11 липня 2006 року укладений кредитний договір № 805/2006/908 - М/208, згідно умов якого Банк надає ПП «Лінкор» кредит шляхом відкриття відновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі 140000 грн. терміном на 36 місяців зі сплатою 21% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_8 11 липня 2006 року укладено договір застави, згідно якого ОСОБА_8 виступила майновим поручителем та передала Банку у заставу транспортні засоби.
Крім того, між Банком та ОСОБА_8 11 липня 2006 року укладено договір поруки, за яким остання поручилася перед Банком за виконання ПП «Лінкор» свого обов'язку.
Згідно свідоцтву про смерть від 17 березня 2008 року ОСОБА_8 16 березня 2008 року померла.
Спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_8 у встановленому законом порядку прийняли відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Надра», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не успадкували після смерті ОСОБА_8 зобов'язання за договором поруки, а тому не мають солідарно відповідати з ПП «Лінкор» за порушення умов кредитного договору останнім.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу, згідно якої Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ст.ст. 553, 554 ЦК України).
Відповідно до статей 553,554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Суть договору поруки полягає в тому, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього. Тобто умовою для вступу поручителя у відносини з кредитором є факт невиконання основного зобов'язання боржником.
В даному випадку договір поруки був пов'язаний безпосередньо з особою.
Отже у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення вищенаведених норм закону, а також сутності поруки як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором (п. 33 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилання апелянта на наявність договору застави, укладеного між Банком та ОСОБА_8, не спростовують правильність висновку суду першої інстанції і не створює підстав для задоволення позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості за кредитним договором, оскільки в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 573 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (ст. 27 ЗУ «Про заставу»).
Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і не передбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Розгяладаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Якщо право позивача не може бути захищено обраним позивачем способом, суд має у зв'язку з цим відмовити в позові с зазначенням підстав такої відмови.
Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ "Надра" звернувся з позовом про стягнення в солідарному прядку з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Вимоги до відповідачів про звернення стягнення на предмет застави за договором застави, укладеним між Банком та ОСОБА_8, предметом судового розгляду не були.
Оскільки вимог щодо звернення стягнення на предмет застави за договором, укладеним між Банком та ОСОБА_8, позивачем заявлено не було, посилання апелянта на його наявність не є підставою для задоволення вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши всі зібрані і справі докази, повно і правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, з урахуванням встановлених обставин справи та вимог ст.ст.10,60 ЦПК України обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова