23.11.2006 Справа № А37/80
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Чимбар Л.О.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1 від 07.12.05, представник;
ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_2 від 05.04.06, представник;
від відповідача: Сігалова М.Е., довіреність №15270/10/100 від 16.08.06, головний державний податковий інспектор;
Дичик В.С., головний держподатінспектор юридичного відділу, довіреність №7664/10/100 від 28.04.06 -був присутній в судовому засіданні 29.08.06р.;
Пенкаль Ю.О., довіреність №20533/10/100 від 01.11.06, державний податковий ревізор-інспектор -був присутній в судовому засіданні 02.11.06р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року;
у справі №A37/80;
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, місто Кривий Ріг;
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області;
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2005 року №НОМЕР_3, про податок на доходи фізичних осіб на суму 42687,35 гривень, прийнятого Відповідачем Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Кривому Розі, Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена незаконно, оформлена з порушенням встановленого порядку, тому спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на незаконному акті перевірки, а нарахування податку з доходів фізичних осіб зроблено безпідставно.
Позивач є платником єдиного податку за видом діяльності і в будь-якому випадку при виконанні господарської діяльності не призвело б до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.
Постановою господарського суду у справі №А37/80 від 18 травня 2006 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У судовому засіданні встановлено Відповідач не заперечував, що Позивач має свідоцтво про сплату єдиного податку за видом діяльності, за яким встановлена максимальна ставка єдиного податку.
Тому невказання Позивачем в заяві усіх видів діяльності, ним здійснюваних, не може призвести до заниження єдиного податку.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що відповідно до вимог пункту 2 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», та підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 19.1 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» статей 13, 14 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року №13-92 “Про прибутковий податок з громадян», інші доходи, отримані від підприємницької діяльності, оподатковуються за загальними правилами.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що в ході перевірки Позивача встановлено, що на підставі заяви від 2 грудня 2003 року №6140/10 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, наданої до Південної МДПІ у місті Кривому Розі, Позивач зазначив лише один вид діяльності, оптова торгівля офісною та комп'ютерною технікою без зазначення інших видів діяльності, що передбачено формою заяви.
На підставі зазначеної заяви, Позивач отримав свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік серія А №НОМЕР_4 від 18 грудня 2003 року із зазначенням виду діяльності оптова торгівля.
Перевіркою первинних документів (виписок банку) встановлено, що Позивач фактично у 2004 році крім оптової торгівлі комп'ютерною технікою займався ремонтом, обслуговуванням комп'ютерної техніки та наданим інформаційних послуг, які не зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку на 2004 рік та не сплатив з них податки.
За даними обставинами, Відповідач зробив висновок, що Позивачем порушені вимоги пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» та нарахував податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва» для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Висновок Відповідача в апеляційній скарзі, та в акті про те, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 займався в 2004 році, крім оптової торгівлі, ще й ремонтом, обслуговуванням комп'ютерної техніки та наданням інформаційних послуг, тобто видами підприємницької діяльності, які не були вказані в Свідоцтві про сплату єдиного податку, та не сплатив з них податок як фізична особа є безпідставним, оскільки судом було встановлено, що при поданні Відповідачу заяви на отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2004 рік, Позивач пропонував йому вказати всі види підприємницької діяльності, якими мав намір займатися і які були ним вказані в заяві та реєстраційній картці при державній реєстрації - як суб'єкт підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3 Наказу ДПА України №599 від 29 жовтня 1999 року “Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», в заяві та в Свідоцтві про сплату єдиного податку вказується лише один вид діяльності, згідно якого, якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановлені місцевою радою за місцем його державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України, чи лише за місцем державної реєстрації, що Позивачем було виконано.
Пунктом 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеним переліком, до якого, зокрема, входить податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
У судовому засіданні встановлено, що Відповідач не заперечує, що Позивачем подано заяву та отримано свідоцтво про сплату єдиного податку за видом діяльності, за яким встановлена максимальна ставка єдиного податку.
Невказання Позивачем в заяві усіх видів діяльності, ним здійснюваних, не призвело до заниження єдиного податку.
Обрання Позивачем спрощеної системи оподаткування позбавляє його обов'язку сплачувати податок на доходи фізичних осіб щодо власних доходів.
Крім того Відповідач грубо порушив встановлений законодавством порядок та процедуру оформлення результатів перевірки, так як ним за результатами перевірки було складено два акта від того ж числа та під тим же номером, але за різними реєстраційними номерами:
первісний акт за реєстраційний №НОМЕР_5
та другий в новій редакції за реєстраційний №НОМЕР_6, з яким Позивач ознайомлений не був та його не підписував.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд -
Апеляційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року у справі №A37/80, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Судді В.В. Швець
Т.А. Верхогляд
З оригіналом згідно.
Пом. судді О.С.Уманчук