Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
іменем України
"11" березня 2013 р. Справа № 0670/6900/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Охрімчук І.Г.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" листопада 2012 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 1732,80 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1732,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову суду скасувати та в позові Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області відмовити. На думку відповідача, він не має обов'язків перед пенсійним фондом, сплачуючи фіксований податок. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, зокрема, що вимогу про сплату боргу в сумі 1732,80 грн. і розрахунки, які підлягають сплаті позивач отримав разом з позовною заявою, що на його думку, є порушенням оскаржити вимогу та сплатити борг. Посилаючись на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №746/99 від 28.06.99р., підприємець вважає Указ передбачає повне звільнення підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування. Вимогу від 25.03.2011р. позивач вважає незаконною, та просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує фіксований податок.
Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач являється платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області.
Відповідно до пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року №1646-VI та «;Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року №2154-VI з 01 липня по 01 жовтня 2010 року становив 888 грн., з 01 жовтня - 907 гривень, з 01 грудня - 922 гривні.
Враховуючи наведене, мінімальний розмір страхового внеску на одну особу становив в липні - вересні 2010 року по 294,82 грн. за місяць, у жовтні - листопаді 2010 року по 301,12 грн., за місяць, у грудні 2010 року - 306, 10 грн.
Законом визначено обов'язок позивача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску, що за ІІІ та IV квартал становить для позивача, з врахуванням зарахованої частини фіксованого податку, 1732,80 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність в частині з 01 січня 2011 року, в зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно п.7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Разом з тим, п.8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1, є чинним та визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.
Так, згідно з пп.8.1 п.8 вищенаведеної Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. При цьому, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (пп.8.2 п.8 Інструкції).
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 25.03.2011р. № Ф-О У280 про сплату боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування та надіслання вимоги Управлінням Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області про наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості по страховим внескам за ІІІ та IV квартал, що становить 1732,80 грн.
З огляду на те, що відповідачем не спростовано відсутність заборгованості зі страхових внесків та вказана заборгованість в розмірі 1732,80 грн. не сплачена останнім на день розгляду справи (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" листопада 2012 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук
судді: (підпис) (підпис) І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк
З оригіналом згідно: суддя ________________________________ І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області вул.М.Житомирська, 8,м.Радомишль,Житомирська область,12201
3- відповідачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1