14.12.2012
Справа № 2а-170
2012 р.
14 грудня 2012 року Алчевський міський суд Луганської області
В складі : головуючого - судді Лук'янової О.В.
при секретарі - Полевої М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Алчевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ м.Алчевська Луганської області та Головного УПФУ Луганської області про зобов'язання виплати недоотриманої пенсії,-
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання виплати недоотриманої пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 2 вересня 1993 року вийшла на пенсію за віком. Відповідач - УПФУ м.Алчевська Луганської області призначив та виплачував їй пенсію у відповідності з діючим на той час законодавством. 26 листопада 2000 року позивач виїхала на постійне проживання в Ізраїль. На підставі ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй була припинена виплата пенсії. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року положення п.2 ч.1 ст.49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність, як такі, що є неконституційними, 20 грудня 2011 року позивач звернулася до відповідача - Головного УПФУ у Луганській області із заявою про поновлення виплати пенсії. Листом від 10 січня 2012 року відповідач відмовив їй у відновлені виплати пенсії, що позивач вважає протиправним. З наведених підстав позивач просить суд зобов'язати відновити виплату їй пенсії за віком з 20 грудня 2011 року, нарахувавши її розмір у відповідності із діючим законодавством України та стягнути у солідарному порядку з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 доларів США.
Позивач у судове засідання не з'явилася, але у позовній заяві /а.с.4/ просила розглянути справ у її відсутність.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про місце та час слухання справи були повідомлені належним чином /а.с.62-63/, про причини неявки суд не повідомили. Заяв про розгляд справи у їх відсутність від відповідачів до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та з 26 листопада 2000 року постійно мешкає в Ізраїлі, що підтверджується копією її закордонного паспорту /а.с.24,26/.
ОСОБА_1 з 2 вересня 1993 року призначена пенсія за віком, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення №149901, виданого на ім'я позивача /а.с.25/, але на підставі ст.ст.49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після виїзду на постійне проживання в Ізраїль їй була виплачена пенсія за 6 місяців наперед, після чого виплату пенсії припинено.
20 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до відповідачів із заявою про відновлення їй виплати пенсії /а.с.27-29/.
Листом від 10 січня 2012 року відповідач - УПФУ в м.Алчевську Луганської області, посилаючись на норми ст.49,51 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відмовив позивачу у відновлені виплати пенсії, посилаючись на неврегульованість цього питання національним законодавством /а.с.30/.
Відмову у відновленні позивачу виплати пенсії суд вважає протиправною з огляду на наступне.
У відповідності зі ст.46 Конституції України: громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно зі ст.8 КАС: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, а у відповідності зі ст.10 того ж Закону: пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, як громадянка України, набула права на отримання пенсії за віком, яка їй у відповідності із діючим на той час законодавством виплачувалась з 2 вересня 1993 року до 26 листопада 2000 року, після чого виплата пенсії припинена згідно ст.92 Закону «Про пенсійне забезпечення» в зв'язку з її виїздом на постійне проживання до Ізраїлю.
У відповідності зі ст.92 Закону «Про пенсійне забезпечення»: пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Згідно ст.49 ч.1 п.2, 51 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 1 січня 2004 року, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнані такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У мотивувальній частині цього рішення зазначено, що в інших правових актах, крім оспорюванного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1, частині другій статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпече6ння», частині першій статті 51-1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Конституційний Суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням, що найшло відображення у п.3 резолютивної частині рішення Конституційного Суду України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивач має право на відновлення виплати пенсії, оскільки законодавчі акти України щодо обмеження у виплаті пенсії особам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, згідно рішенню Конституційного Суду України або втратили чинність або не відповідають Конституції України.
З наведених підстав, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині зобов'язання відновлення виплати позивачу пенсії за віком з 20 грудня 2011 року, нарахувавши її розмір у відповідності із діючим законодавством України, задовольнити, а щодо стягнення у солідарному порядку з відповідачів моральної шкоди у розмірі 10000 доларів США - відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів про підтвердження заподіяної їй відповідачами моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5-15,158-163,185-186 КАС України, ст.46 Конституції України, ст.ст.1,10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ м.Алчевська Луганської області та Головного УПФУ Луганської області про зобов'язання виплати недоотриманої пенсії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.49 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення /перерахунку/ пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, нарахувавши її розмір у відповідності із діючим на час відновлення законодавством, з 20 грудня 2011 року.
У іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова постановлена в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина постанови проголошена 14 грудня 2012 року.
Постанова в повному обсязі виготовлена 18 грудня 2012 року.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Алчевський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В.Лук'янова