Номер провадження №22-ц/791/879/2013 Головуючий в І інстанції: Ігнатенко О.Й.
Категорія: 5 Доповідач: Майданік В.В
2013 року березня місяця 05 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Майданіка В.В.
суддів: Орловської Н.В.,
Кутурланової О.В.
при секретарі: Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні місцями загального користування, визнання права власності та виділення в натурі частини кухні загального користування,-
19 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому після уточнень просив: усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності кладовкою шляхом знесення побудованої відповідачкою перегородки розміром 64см Ч 83см, площею 0,55кв.м; зобов'язати відповідачку звільнити загальний коридор від самовільної перегородки висотою 4,60м та шириною 1,5м та надати безперешкодний доступ до даху будинку та місць загального користування; зобов'язати відповідачку провести роботи по від'єднанню від каналізаційної системи, яка знаходиться у його приватній власності та обслуговує водовідведення з квартири №5; виділити йому в натурі частину кухні загального користування площею 6,4кв.м, що належить позивачу на праві приватної власності; стягнути з відповідачки судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що він є власником квартир АДРЕСА_1. Відповідно до розпорядження міського голови було дозволено перепланування вищевказаних квартир 5, 7, 8 згідно з технічними висновками в одну трикімнатну квартиру, загальною площею 100,8кв.м та жилою 49,5кв.м. Крім того, вказав, що він є також власником 6,4кв.м кухні загального користування, співвласником іншої частини якої, а саме площі 3,2кв.м., є відповідачка ОСОБА_3 Після купівлі вказаної квартири він нею практично не користувався, а коли рік тому вирішив скористатися своєю власністю, то з?ясувалося, що в приміщенні загальної кухні встановлений унітаз та мийка з підключенням до каналізаційної системи, яка також знаходиться у його приватній власності. Актом інспекції з нагляду за станом житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради від 06.08.2012 року зафіксовано факт встановлення унітазу в кухні загального користування, перегородки з дверима в коридорі загального користування. При цьому він посилається на те, що встановленням цієї перегородки відповідачка позбавила доступу до даху будинку для проведення ремонту покрівлі над квартирою №5, що, на його думку, є порушенням його прав і свобод. Крім того, зазначає, що відповідачка самовільно зайняла 0,5кв.м підсобного приміщення - кладовки, власником якої він є, шляхом встановлення самочинної перегородки. Також відповідно акту від 23.10.2012 року зафіксований факт проведення робіт по під'єднанню відповідачки до належної йому на праві приватної власності каналізаційної системи.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 31 січня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено. Крім того, з позивача на користь відповідачки було стягнуто 2000грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі заявник просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд не взяв до уваги те, що дії ОСОБА_3 щодо влаштування перегородки, яка перешкоджає доступу до місць загального користування позивачу, є самовільними. Також вказав, що суд помилково дійшов до висновку про недоведеність ним факту чинення перешкод з боку відповідачки щодо користування кладовкою, площею 0,5кв.м. Вважає необґрунтованим і незаконним рішення в частині стягнення з нього на користь відповідачки 2000грн. витрат на правову допомогу.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 09.06.2005 року ОСОБА_2 купив трикімнатну квартиру під номером 5, 7, 8, жилою площею 49,5кв.м, загальною площею 100,8кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
За п.1 договору вказані квартири знаходяться в будинку, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 230097.
З копії технічного паспорту та інвентарної справи на вказану квартиру від 20.01.2000 року вбачається, що вона складається з трьох кімнат, площею 49,5кв.м, кухні 13,4кв.м, санвузлу 7,0кв.м, коридору 14,9кв.м, кладовки 6,0кв.м, балконів 2,1 та 1,5кв.м, та 6,4кв.м. в кухні загального користування площею 9,6кв.м., а всього 100,8кв.м (а.с.11-13).
Кухня загального користування прим.№8, якою має право користуватись позивач, має площу 9,6кв.м (а.с.8 інветарної справи №42317). Зазначеним приміщенням також має право користуватись власник квартири №3 (а.с.43-44).
Згідно договору дарування від 27.01.2011 року ОСОБА_3 прийняла у дар двокімнатне приміщення квартири спільного заселення №3 в зазначеному будинку, житловою площею 30,0кв.м, загальною площею 34,8кв.м (а.с.46).
Право власності за ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно зареєстровано в органі БТІ 16.12.2011 року (а.с.45).
З копії технічного паспорту на вказану квартиру від 06.11.2012 року вбачається, що вона складається з двох кімнат, площею 27,5кв.м, кухні спільного користування 9,5кв.м, коридору 2,4кв.м, балкону 1,1кв.м, а всього 34,7кв.м (а.с.42-44).
Крім того, судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачка є квартиронаймачем квартири №9, яка знаходиться у зазначеному будинку.
З копії технічного паспорту на квартиру №9 від 24.12.2012 року вбачається, що вона складається з чотирьох кімнат, площею 42,2кв.м, кухні спільного користування 8,5кв.м, санвузлу 6,6кв.м, а всього 53,4кв.м (а.с.39-40).
Актом комісії від 23.10.2012 року у складі майстра ОСОБА_4, майстра ОСОБА_5, затвердженого головним інженером ПП ?Жилтранс? було обстежено житловий будинок АДРЕСА_1 яким встановлено, що на 2 поверсі двохповерхового будинку розташовані комунальні квартири, які мають місця загального користування: кухня, санвузол, балкон. Зі слів мешканця кв.№5 ОСОБА_6 без його згоди, мешканцями комунальних квартир №3, 4, 9, 10 проведені роботу по підключенню до каналізаційної системи, яка є власністю мешканців квартири №5 (а.с.9).
Згідно акту обстеження інспекції з нагляду за станом житлового фонду при департаменті ЖКХ від 06.08.2012 року в складі інспектора ОСОБА_16., ОСОБА_17, майстра ПП ?Жилтранс? ОСОБА_7 виконано обстеження місць загального користування 2 поверху вказаного вище будинку та встановлено, що власником квартири №9, 10 в місці загального користування (коридорі) установлено несанкціонована перегородка; в місці загального користування (кухні) несанкціоновано встановлені санітарні прилади, унітаз, мийка з підключенням приладів до каналізації (а.с.10).
В судовому засіданні суду першої інстанції інспектор ОСОБА_16., допитана як свідок, пояснила, що нею були досліджені тільки документи, які надав позивач та зафіксовані ствердження останнього, вона надала припис власнику квартир №9, 10 ОСОБА_3 щодо надання останньою правовстановлюючих документів, але згодом з'ясувалось, що вона є квартиронаймачем жилих приміщень, які нею не приватизовані.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснили, що каналізаційна система квартир другого поверху була прокладена за кошти жильців для їх користування без проектно-кошторисної документації і без подальшого оформлення.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що з метою перешкоджання потрапляння до коридору та балкону загального користування осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя нею було встановлено перегородку з дверима, ключі від якої було роздано усім жильцям другого поверху.
Зазначена перегородка була встановлена за погодженням директора ТОВ ??Наш Дім? за заявою мешканців кв.№9, 10 від 17.02.2007 року, при погоджені з іншими мешканцями ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (а.с.38).
Не визнаючи позов, відповідачка заперечувала те, що вона встановлювала вказані перегородки в місці загального користування (коридорі) та в кладоdці позивача, а також те, що вона перешкоджає позивачу користуватися своєю кладовкою.
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з недоведеності позивачем порушення його прав спорудженням у загальному коридорі самовільної забудови, порушення його прав в користуванні кладовкою, а також з недоведеності ним його права власності на систему водовідведення внутрішніх та зовнішніх мереж та розташування цих мереж. Також суд виходив з того, що за відсутності спеціальних знань неможливо вирішити питання про наявність технічної можливості виділення в натурі частини кухні загального користування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно письмового погодження колишніх власників квартир №2, 3, 4, 5, 9, 10 від 20.12.1998 року вказаного житлового будинку мешканцями було погоджено проведення нової каналізаційної труби через загальний балкон з кухні квартири №5 для загального користування мешканцями квартир №3, 4, 5, 9, 10 (а.с.67).
Тобто власники квартир, у тому числі попередній власник квартири №5, власником якої на даний час є позивач, дійшли згоди між собою щодо використання сантехнічного обладнання в будинку.
Крім того, відповідачка в судовому засіданні пояснила, що унітаз у кухні загального користування було демонтовано, що підтверджено самим позивачем, який і в своїх позовних вимогах і в дебатах не ставить питання про демонтаж унітазу з кухні загального користування.
Що стосується вимог позивача відносно знесення перегородок в його кладовці та коридорі загального користування, то колегія суддів враховує ту обставину, що докази, які свідчили б про наявність вказаних перегородок з чітким зазначенням їх місце розташування, в матеріалах справи відсутні. Зокрема, матеріали справи не містять дані обмірів органу державного бюро технічної інвентаризації, які мали б посилання на вказані перегородки з зазначенням їх самочинності або дані відповідної судово-технічної експертизи. На плані квартири позивача, що міститься в технічному плані (а.с.6 зв.) зазначено підсобне приміщення розміром 6,0кв.м., проте відсутні будь-які посилання на наявність самочинних перегородок в ньому. При цьому саме за заявою власника квартири орган БТІ проводить дослідження.
Також слід звернути увагу і на те, що відповідачка заперечує факт того, що вона встановлювала перегородку в коридорі загального користування та в кладочці позивача.
Крім того, слід звернути увагу на те, що 08.10.2012 року набув чинності наказ №404 від 09.08.2012 року Мінрегіонбуду (зареєстрований в МЮ 05.09.2012 року за №1538/21850), яким пункт 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна доповнено новими абзацами, а саме в деякій мірі лібералізувавши відповідні правила й норми щодо перепланування. Також до вказаного пункту 08.01.2013 року були внесені зміни (набрали чинності 29.01.2013 року). За цими доповненнями та змінами до самочинного будівництва (для квартир багатоквартирних житлових будинків та гуртожитків) не належать, зокрема: перепланування, пов'язані зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень; влаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; влаштування перегородок в підсобних приміщеннях.
Отже, позивач не довів належними доказами наявність перегородок із чітким зазначенням їх місцярозташування, їх самочинність та спорудження саме відповідачкою.
Також, колегія суддів погоджується з тим, що за відсутності спеціальних знань неможливо вирішити питання про наявність технічної можливості виділення в натурі частини кухні загального користування.
Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідачку провести роботи по від'єднанню від каналізаційної системи, яка знаходиться у його приватній власності та обслуговує водовідведення з квартири №5. При цьому суд підставно звернув увагу на відсутність доказів порушення в даному питанні прав позивача. Також колегія суддів звертає увагу і на відсутність доказів щодо розташування, виду цих мереж та шляхи поновлення, за наявності порушення, прав позивача.
Доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують. Посилання позивача на наявність вказаних перегородок, що підтверджується актами, що, на його думку, порушують відповідні норми, на порушення його прав приєднанням відповідачки до каналізаційної системи, яка знаходиться в його приватній власності, спростовується вищезазначеним. Перегородка з дверима у коридорі загального користування, як зазначила свідок ОСОБА_11, встановлена нею особисто з метою перешкоджання потрапляння до коридору та балкону загального користування осіб. При цьому всі жильці 2 поверху отримали ключі. Однак, місце розташування цієї перегородки взагалі не встановлено і не доведено. Щодо перегородки у кладочці позивача, то наявність її та її зведення відповідачкою взагалі нічим не підтверджується
Разом з тим, частково заслуговують на увагу доводи заявника щодо неправомірності стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
На підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем надано витяг з договору про правову допомогу від 10.01.2013 року, укладеного між ним та адвокатом ОСОБА_15, ордер адвоката від 10.01.2013 року та копія квитанції від 23.01.2013 року про сплату за надання правової допомоги 2000грн. (а.с.29, 30, 65).
З урахуванням відсутності доказів на підтвердження кількості робочого часу, витраченого адвокатом під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, а також установленої відповідно до протоколів судових засідань (а.с.78-84) кількості годин роботи адвоката в 4год.01хв. та відповідного розміру мінімальної заробітної плати в зазначені дні (1147грн.), колегія суддів вважає, що граничний розмір компенсації витрат у даній справі, пов'язаних з правовою допомогою відповідачці, складає 1842грн.84коп. (40% х (241/60 х 1147).
Оскільки розмір компенсації витрат у справі, пов'язаних з правовою допомогою відповідачці, перевищує граничний розмір компенсації витрат у даній справі, то рішення суду першої інстанції, з урахуванням вказаних норм матеріального права, в частині стягнення витрат на правову допомогу необхідно змінити, зменшивши суму стягнення з 2000грн. до 1842грн.84коп.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309 ЦПК України, ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 31 січня 2013 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в якості компенсації витрат у справі, пов'язаних з правовою допомогою, з 2000грн. до 1842грн.84коп.
В решті вказане рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді: