04.03.2013 103/4980/12
04 березня 2013 року місто Бахчисарай, АРК
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Нікіщенко М.І.
при секретарі Лагута С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння з надвірними побудовами АДРЕСА_1, укладений 20.12.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнання за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2008 року між ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Одночасно ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 укласти вказаний договір в нотаріальній формі при цьому передав ОСОБА_2 лист з проханням з'явитися до нотаріуса ОСОБА_4 для підписання договору. Однак, ніякої відповіді ОСОБА_2 не надав, до нотаріуса не з'явився, в подальшому теж ухилявся від нотаріального посвідчення угоди, а згодом відмовився від укладання договору, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, позов підтримала у повному обсязі з посиланням на ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, договір нібито укладений 20.12.2008 між позивачем та ОСОБА_2 відповідно до ст. 657 ЦК України підлягав і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, тому не можу бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК, а отже не має підстав для визнання права власності на зазначене нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.12.2005 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 Видана нотаріально посвідчена довіреність № 2507 з повноваженнями щодо реєстрації на праві власності за ОСОБА_3 Будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 та продати зазначений будинок. Довіреність видана строком на 3 роки - до 29.12.2008 р.
20.12.2008 року між ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 98).
Відповідно до розписки від 20.12.2008 року ОСОБА_2 отримано від ОСОБА_1 100 000,00 грн. за продаж домоволодіння з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 99).
Згідно з листом КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" № 14988/15 від 12.12.12 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3; матеріали інвентаризаціно - реєстраціної справи має витяг з реєстру прав власності від 05.07.2006 року для відчуження зазначеного об'єкту.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені конкретні способи захисту цивільних справ та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб як визнання правочину дійсним. Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити право або інтерес особи іншим способом, однак, якщо він встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Згідно зі ст. 220 ЦК України у випадку недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Проте, як вбачається зі змісту ч.2 зазначеної статті, вказана норма передбачає можливість визнання дійсними лише договорів, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливості визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК . Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Оскільки спірний договір в силу приписів ст. 210, 640, 657 ЦК України підлягав обов'язкому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, він є не укладеним і не створює прав та обов'язків для сторін, крім того будь яких доказів щодо ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення з позивачем суду не надана, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові
витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Повний текст рішення відповідно до приписів ст. 209 ЦПК України складений 11.03.2013 року.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 203, 215, 224, 655, 557, 319, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 10,11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: