Справа №1304/1278/2012
10 січня 2013 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді - Ванівського О.М.,
при секретарі - Куц Н.З.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - Мисака Ю.О., Гурина В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого українського театру для дітей та юнацтва про часткове скасування актів про нещасний випадок та відшкодування моральної шкоди,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про скасування заключення пунктів 4.2.2. та 6.3 «Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.12.2011 року о 10 год. 30 хв.»; пунктів 7, 10.2 «Акту №1/12 від 17.01.2012 року» про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, як такі що не відображають фактичні обставини справи; покласти юридичну відповідальність за причини настання із ОСОБА_1 нещасного випадку на завгоспа ОСОБА_6 та інженера охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_7 та порушити проти них кримінальну справу.
16.11.2012 року позивачем було подано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно яких він просить суд: скасувати п.п.7.4, 10.4 «Акту №1/12 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом» (Форма Н-1) від 14.05.2012 року; п.п.4.4. та 6.5. «Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.12.2011 року о 11 год.30 хв.» (Форма Н-5) від 14.05.2012 року; покласти відповідальність за причини настання із ОСОБА_1 нещасного випадку на завідувача господарством ОСОБА_6, інженера охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_7, в.о. художнього керівника Першого українського театру для дітей та юнацтва Мисака Ю.О. та порушити проти них кримінальну справу за п.1 ст.365 та п.1 ст.367 КК України; відшкодувати йому матеріальну шкоду, завдану Першим українським театром для дітей та юнацтва за наслідками нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 в сумі 30000,00 грн. (а.с.58).
Свої вимоги мотивує тим, що службове нещасного випадку, який стався 19.12.2011 року розпочалось лише 26.12.2011 року, проводилось таке упереджено, не об'єктивно, з метою захистити дії завгоспа ОСОБА_6, який незаконно наказав йому виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором та посадовою інструкцією, інструктаж щодо виконання робіт із заміни електропатрону, який б міг запобігти нещасному випадку, що стався, із ним не проводився. В результаті неправомірних дій завгоспа ОСОБА_6 та інженера охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_7, невиконання ними вимог посадових інструкцій, вважає, із ним стався нещасний випадок, у якому його ж і звинуватили. При цьому, зазначає, що, на його думку, такий нещасний випадок стався із ним з вини завгоспа ОСОБА_6 та інженера охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_7.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги заявлені позивачем підтримали в повному обсязі, просили такі задовольнити з врахуванням уточнень до позовної заяви.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, зазначивши, що такі безпідставні, наведені без жодного обгрунтування, а «Акт №1/12 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом» (Форма Н-1) від 14.05.2012 року та «Акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.12.2011 року о 11 год.30 хв.» (Форма Н-5) від 14.05.2012 року відповідають вимогам законодавства у сфері охорони праці, а нещасний випадок стався, серед іншого, і у зв'язку із невиконанням позивачем вимог абз.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону праці».
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази прийшов до наступного висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.12.2011 року із позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого останній отримав струс головного мозку, розрив правої барабанної перетинки та забій правого надпліччя (а.с.10).
Згідно Акту №1/12 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом» (Форма Н-1) від 14.05.2012 року такий стався в результаті падіння потерпілого з крісла, що не заперечують сторони.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається із матеріалів справи позивач просить скасувати пункти Акту №1/12 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом (Форма Н-1) від 14.05.2012 року та Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.12.2011 року о 11 год.30 хв. (Форма Н-5) від 14.05.2012 року, якими встановлено причини настання нещасного випадку, зокрема те, що позивач, виконуючи роботи в темному приміщенні не дбав про свою безпеку, та встановлено осіб, які порушили вимоги законодавства про охорону праці, серед яких зазначено позивача, який згідно актів порушив вимоги ст.14 Закону України «Про охорону праці».
Однак, позивачем, окрім нічим не підтвердженого твердження про те, що нещасний випадок стався з вини завгоспа ОСОБА_6 та інженера охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_7, на надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. Крім того і судом у процесі розгляду справи також не здобуто жодних доказів, які б підтверджували доводи позивача та його представника.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 1 ст.14 Закону України «Про охорону праці» встановлено обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, серед яких у абз.1 ч.1 ст.14 цього Закону зазначено, що працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.
Згідно ч.2 ст.14 Закону України «Про охорону праці» працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Прокуратурою Галицького району м. Львова за зверненням позивача проведено перевірку порушень законодавства про охорону праці посадовими особами Першого українського театру для дітей та юнацтва, за результатами якої винесено подання про усунення порушень вимог законодавства про охорону праці від 03.02.2012 року. Серед іншого у вказаному поданні зазначено, що «супутніми причинами настання нещасного випадку, встановлено необережне виконання робіт в темному приміщенні ОСОБА_1, чим допустив порушення вимог ст.14 Закону України «Про охорону праці», в якій зазначено, що працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку».
На підставі вказаного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача щодо скасування п.п.7.4, 10.4 «Акту №1/12 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом» (Форма Н-1) від 14.05.2012 року; п.п.4.4. та 6.5. «Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.12.2011 року о 11 год.30 хв.» (Форма Н-5) від 14.05.2012 року не підлягають до задоволення, оскільки, окрім порушень завідувача господарської частини ОСОБА_6, в.о. художнього керівника Мисака Ю.О. та інженера охорони праці і техніки безпеки ОСОБА_7 вимог законодавства про охорону праці таке допущено і позивачем, а саме абз.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону праці», що встановлено оскаржуваними пунктами Акту №1/12 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом (Форма Н-1) від 14.05.2012 року та Акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19.12.2011 року о 11 год.30 хв. (Форма Н-5) від 14.05.2012 року.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої на думку позивача йому, Першим українським театром для дітей та юнацтва, яку він оцінює у 30000,00 грн. суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зважаючи на викладене, а також те, що позивачем на наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, якими б обґрунтовувалася вимога про стягнення моральної шкоди, судом не встановлено порушення законних прав позивача, а відтак суд приходить до переконання, що у задоволенні такої вимоги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 110, 118, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України, ст.14 Закону України «Про охорону праці»,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого українського театру для дітей та юнацтва про часткове скасування актів про нещасний випадок та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або в порядку ч.1 ст.294 ЦПК України.
Суддя О.М.Ванівський