Номер провадження 1-кп/228/16/2013
11 березня 2013 року місто ДОКУЧАЄВСЬК
ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,
при секретарі - НАТАРІНОЇ Д.І.,
за участю: прокурора - КОВАЛЬОВА Ю.О.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши під час підготовчого судового засідання, у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Докучаєвська Донецької області, кримінальне провадження № 1кп/228/16/2013, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050250000104 від 14.02.2013р., за обвинувальним актом, складеним у відношенні:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Докучаєвська Донецької області, росіянина, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, холостого, офіційно не працюючого, судимого:
1) 29 травня 1998 року Докучаєвським міським судом Донецької області за ч.3 ст.140 КК України (в редакції закону від 1960р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
2) 13 жовтня 1999 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ст.ст. 208, 183 ч.2, 44, 42, 43 КК України (в редакції закону від 1960р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
3) 22 грудня 2004 року Докучаєвським міським судом Донецької області за ч.1 ст.395 КК України до 3 місяців арешту;
4) 28 березня 2006 року Докучаєвським міським судом Донецької області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 28.01.2011р. по відбуттю строку покарання
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
який обвинувачується у скоєнні кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.395 КК України, до якого долучено підписану угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним від 25 лютого 2013 року,
Обвинувачений ОСОБА_1 - будучи раніше судимим за вчинення злочинів, судимість за які в установленому законом порядку не знята і не погашена, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, і знову скоїв злочин при наступних обставинах. Так, згідно постанови Докучаєвського міського суду Донецької області від 05 березня 2012 року у відношенні останнього був встановлений адміністративний нагляд за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2, строком на один рік, а також встановлені обмеження: заборона виходу з будинку (квартири) з 20.00год. до 04.00год., крім виходу на роботу; заборона з'являтися в кафе, ресторанах, барах м. Докучаєвська Донецької області; заборона виїзду за межі м. Докучаєвська Донецької області, без дозволу начальника Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області; явка на реєстрацію в Докучаєвський МВ ГУМВС України в Донецькій області, один раз на місяць, кожного 15 числа. ОСОБА_1 був письмово попереджений про кримінальну відповідальність за порушення встановлених йому обмежень, проте, 16 січня 2013 року з метою ухилення від адміністративного нагляду, без поважних причин, самовільно і навмисно, без дозволу органів внутрішніх справ, не повідомивши про це співробітникам міліції, діючи в порушення статті 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, покинув межі м. Докучаєвська та поїхав у м. Старобешево Донецької області та став жити у своєї знайомої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, він же, в період часу з 16 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року, не з'являвся на реєстрацію в Докучаєвський МВ ГУМВС України в Донецькій області, що також свідчить про те, що він самовільно залишив вибране ним місце проживання саме з метою ухилення від адміністративного нагляду. Своїми умисними діями, що виразилися в самовільному залишенні свого місця проживання, з метою ухилення від адміністративного нагляду, ОСОБА_1 порушив встановлені обмеження.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні особою місця мешкання з метою ухилення від адміністративного нагляду, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.395 КК України.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості від 25 лютого 2013 року, укладена між старшим прокурором прокуратури м. Докучаєвська, юристом 1-го класу Ковальовим Ю.О., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1, відповідно до якої останній повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.395 КК України покарання у вигляді арешту на строк 3 місяця. Сторонам роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, зокрема для прокурора і підозрюваного - обмеження права оскарження вироку згідно з положенням ст.ст. 394 і 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1 та 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого мені кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів. Підозрюваний ОСОБА_1 розуміє, що невиконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України, прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Підозрюваному також роз'яснено, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що цілком розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.
Крім цього, обвинувачений зазначив, що вищевказана угода про визнання винуватості, укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно частини 4 статті 469 цього ж Кодексу, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочини, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до категорії невеликої тяжкості, а отже угода про примирення укладена відповідно до вимог закону.
Суд перевіривши угоду встановив, що вона складена відповідно до вимог ст. 472 КПК України; її умови не суперечать нормам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб; взяті на себе за угодою зобов'язання обвинуваченим можуть бути виконані; узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтею 65 КК України.
За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 25 лютого 2013 року, укладеної між старшим прокурором прокуратури м. Докучаєвська, юристом 1-го класу Ковальовим Ю.О., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 лютого 2013 року, укладену між старшим прокурором прокуратури м. Докучаєвська, юристом 1-го класу Ковальовим Юрієм Олександровичем, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.395 КК України та призначити йому узгоджене покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді особистого зобов'язання: а саме не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, після чого затримати та доставити до Донецького СІЗО УДПСУ в Донецькій області.
Строк відбуття покарання обраховувати з моменту затримання.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя