Справа: № 2-а-10724/11 Головуючий у 1-й інстанції: Слободян Н.П.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
01 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадженні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 16.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними та стягнення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Іванківського районної державної адміністрації Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату допомоги відповідно до ст.ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Іванківського районного суду Київської області від 16.12.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату допомоги відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2011 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає на території зони посиленого радіологічного контролю. Позивач є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та не заперечується відповідачем.
У відповідності до статті 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях посиленого радіологічного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Всупереч ст. 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказана доплата виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року відповідач не правомірно виплачував доплату в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 37 зазначеного Закону.
В свою чергу, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення початкової дати перерахунку щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, оскільки.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи слідує, що з даним позовом до суду позивач звернулася 24.11.2011 року, тому суд першої інстанції повинен був прийти до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з 23.05.2011 року, а не з 01.01.2011 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2011 року по 23.05.2011 року включно та залишення позовних вимог без розгляду в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 203,205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити частково.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 16.12.2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 01.01.2011 року по 23.05.2011 року включно -скасувати, позов в цій частині - залишити без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді: Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.