Справа №2609/25016/12
№2-195/13
04 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Бурлаки О.В.,
за участю секретарів Сіроштан О.В., Продан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
Позивачі звернулись до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням змін та залученням співвідповідачів, просили стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД на користь ОСОБА_2, як власника пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Мітсубіші Паджеро Спорт, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 60 219, 33 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 3 306 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_4, посилаючись на те, що така шкода була завдана позивачам внаслідок ДТП, що сталася 31 березня 2012 року за участю транспортного засобу, належного ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Хюндай HD 65, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, належного ТОВ виробничо-комерційна фірмі «ЛІА» ЛТД під керуванням водія ОСОБА_4
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні даної ДТП в стані наркотичного сп'яніння. При цьому, на час скоєння ДТП, ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД, а отже відповідальність за спричинення його діями матеріальної шкоди має нести ТОВ виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД, яке є власником транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, відповідно до положень ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, а моральну шкоду, що оцінили у 3306 грн. на кожного, винна особа ОСОБА_4
Щодо розміру матеріальної шкоди також позивачі зазначили, що відповідно автотоварознавчого дослідження та звіту про вартість матеріального збитку № 23-2012 від 14.06.2012 року, що проведений та складений експертом автотоварознавцем ОСОБА_5, така вартість склала 110 219 грн. 33 коп. Зазначена сума була позивачем сплачена на рахунок виконавця. При цьому, відповідною страховою компанією, де був застрахований автомобіль відповідача, відшкодовано страхову суму в розмірі 50 000 грн., а залишок суми, 60 219 грн. 33 коп., позивачу зобов'язана відшкодовувати винна сторона, тобто відповідач по справі ТОВ виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД.
В судовому засіданні позивачі та їх представники позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві. Також просили вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до наявних в матеріалах справи документальних підтверджень.
Представник відповідача ТОВ виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД проти задоволення позову заперечив, зазначив, що зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Хюндай (ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД) була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», то на замовлення зазначеної компанії, згідно договору, укладеного з ТОВ «СОС Сервіс Україна» 03.04.2012 року про проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, останнім було проведено автотоварознавче дослідження з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ Мітсубіші Паджеро Спорт. Проведення оцінки доручено оцінювачу ОСОБА_6. За наслідками дослідження 06.04.2012 року було складено звіт №2380/12 про визначення вартості матеріального збитку. Згідно зазначеного звіту, визначена ринкова вартість транспортного засобу у розмірі 295 073,30 грн. та вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту, визначеного за витратним підходом, а також з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який брався у розмірі 0,0000) у розмірі 83 065,00 грн. Тобто розходження у звітах про вартість матеріального збитку складає 27 154,33 грн.
Висновки ж експертизи, проведеної позивачами та викладені у звіті про вартість матеріального збитку №23-2012 від 14.06.2012 року, дають підстави сумніватися в їх об'єктивності, виходячи з того, що оцінка проводилася через 2,5 місяці після дати ДТП. Невідомо, що відбувалося з транспортним засобом впродовж цього строку, в якому стані його було надано експерту для огляду і таке інше, що звичайно ставить під сумнів результати дослідження, а також виходячи з того, що експертиза проведена без присутності відповідача та саме з метою використання її результатів у судових спорах. Надав письмові заперечення. (а.с. 133-135)
Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову також заперечила, вказала, що позивачами не обґрунтований в судовому засіданні розмір моральної шкоди та, оскільки на момент вчинення ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Філією «Абсолют-Київ» ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД та виконував свої трудові обов'язки, тому є неналежним відповідачем.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро Спорт» д/н НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6). ОСОБА_1 може керувати вказаним транспортним засобом відповідно до наданих документів: посвідчення водія, медичної довідки. (а.с. 7,8)
31 березня 2012 року, близько 08 години 20 хвилин, на перехресті бульвару Чоколівський та вулиці Ушинського в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро Спорт» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Хюндай НD 65» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Власником автомобіля «Хюндай НD 65» д/н НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП є Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (ЄДРПОУ 20163224).
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року (а.с. 20) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КпАП України. Постанова набрала законної сили.
Вказані факти особами, які брали участь у справі, визнані та в судовому розгляді не оспорювались.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Мітсубіші Паджеро Спорт» д/н НОМЕР_1 № 23-2012 від 14.06.2012 року (а.с. 11-16), складеного експертом ТОВ «ЕАК «Довіра», матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, складає 110219, 33 гривень. (а.с. 11-16)
Оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом №АА/54779999 від 10.09.2011 року, то страховиком в межах ліміту відповідальності було виплачене ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 50000,00 гривень, що підтверджується копією поліса та не заперечувалося сторонами в процесі.
Таким чином, сума невідшкодованої матеріальної шкоди становить 60219,33 гривень (110219,33-50000, 00 = 60219, 33).
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року (а.с. 20) та матеріалів справи ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП володів (керував) транспортним засобом на законних підставах.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Також згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
В той же час згідно з п. 3 вказаної постанови володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Проте, представником ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не подано жодних достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 протиправно заволодів транспортним засобом, володільцем якого є товариство. Натомість представник відповідача вказав, що транспортний засіб належний товариству, був наданий ОСОБА_4 в користування для виробничих цілей в силу трудових відносин з останнім, про що надав відповідну довідку та наказ. (а.с. 46, 47)
Суд критично ставиться до тверджень представника товариства про те, що остаточний висновок автотоварознавчої експертизи не може бути прийнятий до уваги, так як був складений приблизно через 2,5 місяці з моменту ДТП у зв'язку з чим не відомо де знаходився автомобіль та що з ним відбувалося. Згідно довідки ТОВ «Автоград» в період з 03.04.2012 року по 13.06.2012 року автомобіль «Мітсубіші» знаходився на ремонті у зв'язку з пошкодженнями. (а.с. 141) Також, суд враховує ту обставину, що відповідно до протоколу додаткового огляду транспортного засобу (а.с. 19) були виявлені додаткові пошкодження автомобіля «Мітсубіші Паджеро Спорт» та, відповідно до їх опису, можуть відноситися до скритих, що не можливо виявити при зовнішньому, попередньому огляді автомобіля та пов'язаних з впливом пошкоджуючих факторів ДТП. Тому звіт №2380/12 про визначення вартості матеріального збитку (а.с. 84-126), складений 06.04.2012 року, на думку суду є не повним та не може бути прийнятим до уваги. Інших належних доказів на спростування тверджень позивачів з приводу встановлення розміру матеріальної шкоди відповідачем надано не було.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2, слід покласти на ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД, з яким ОСОБА_4 знаходиться в трудових відносинах та яке є володільцем джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 слід задовольнити повністю, стягнувши з ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД на її користь 60219,33 гривень невідшкодованого збитку з урахуванням виплаченого страхового відшкодування.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні даних вимог у зв'язку з тим, що дана вимога пред'явлена до неналежного відповідача, так як дійсно, відповідно до вимог ст.1172 ЦК України особою, що має нести обов'язок по відшкодуванню завданої позивачам шкоди є саме ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД, а не ОСОБА_4 і в такому випадку позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди повинні бути пред'явлені до ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому пропорційно задоволених вимог, а тому з ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 602,19 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 979, 988, 999, 1172, 1166, 1167, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», статтями 3, 4, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (ЄДРПОУ 20163224) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою 60 219 (шістдесят тисяч двісті дев'ятнадцять) гривень 33 копійки.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (ЄДРПОУ 20163224) на користь ОСОБА_2 602 гривні 19 копійок сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя