Справа № 1502/156/2012
Іменем України
28 лютого 2013 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гусєвої Н.Д.,
при секретарі Златєвій М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-АПК», Приватного підприємства «Оліяр» про визнання договору безпроцентної позики недійсним,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який неодноразово уточнював позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики в розмірі 4930922,00грн., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 2694255,79грн., три відсотки річних від суми боргу в розмірі 505791,01грн., пеню в розмірі 3440607,58грн., а всього 11571576,38грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, посилаючись при цьому на те, що 05.06.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір безпроцентної позики (далі договір), відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого він передав у власність відповідача грошові кошти в розмірі 620000 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом на день подання позову, виходячи із розрахунку 505,00грн. за 100 доларів США, 3131000,00грн., а відповідач зобов'язався повернути їх позивачеві відповідно до пункту 4.1. до 15.07.2007р. Доказом отримання коштів у позику є написання відповідачем власноручно розписки про отримання грошових коштів. Добровільно повертати суму боргу відповідач відмовляється. Крім того, позивач посилається на те, що у відповідності до п. 6.1. договору за прострочення повернення боргу відповідач має сплатити йому пеню, інфляційне збільшення та три відсотки річних з простроченої суми.
ОСОБА_1 заперечуючи проти позову ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 в якому просить визнати недійсним договір безпроцентної позики від 05.06.2007р., який укладено між ним та відповідачем, посилаючись на те, що з 2005 року ОСОБА_2 та він були засновниками ТОВ «Масложиркомбінат». Після виходу із засновників ОСОБА_2 почав вимагати з відповідача кошти за свою частку в товаристві, обґрунтовуючи це тим, що в майбутньому він буде отримувати прибутки з діяльності товариства. Позивач не став заперечувати та зобов'язався з прибутку підприємства сплатити 620000 доларів США. З метою одержання гарантій, що зобов'язання позивача будуть виконані ОСОБА_2 наполягав на укладення фіктивного договору безпроцентної позики та на те, щоб позивач ОСОБА_1 надав йому розписку про одержання ним коштів. Позивач зазначає у своїй позовній заяві, що саме у зв'язку з цими обставинами 05.06.2007р. було укладено фіктивний договір безпроцентної позики та складено фіктивну розписку про одержання ним коштів, а насправді грошові кошти ним не були одержані. Тому, на думку позивача, відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України зазначений договір безпроцентної позики є фіктивним. Оскільки його було складено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. А саме, позивач зазначає, що відповідач не надавав йому позику та не передавав у власність грошові кошти у розмірі 620000 доларів США.
Згодом ОСОБА_2 надав до суду заяву, згідно якої позов про стягнення боргу за договором позики з відповідача за первісним позовом просить залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2012 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовну заяву про визнання договору безпроцентної позики недійсним підтримали, просили задовольнити її у повному обсязі пояснивши, що договір укладений фіктивно без наміру створення правових наслідків та складена фіктивна розписка про одержання коштів, а насправді грошові кошти не були ОСОБА_1 одержані.
Відповідач ОСОБА_2 не повідомив суду причину своєї неявки в судове засідання, хоча про дату і місце розгляду справи неодноразово був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про одержання ним судових повісток.
Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 про визнання договору безпроцентної позики недійсним не визнали, заперечували проти її задоволення, пояснивши, що у позовній заяві не наведено жодної підстави на її обґрунтування, позивачем не надано жодного доказу про фіктивність договору безпроцентної позики, вони вважають, що всі виводи, що викладені у позовній заяві, є неправдивими, оскільки кошти в сумі 620000 доларів США насправді передавались готівкою, що підтверджується розпискою та самим договором безпроцентної позики.
Представник третьої особи ТОВ «Віват-АПК» Шидєрева О.Д. не заперечувала проти задоволеня позову, пояснивши, що на початку серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до засновників ТОВ «Віват-АПК» з проханням відчужити на користь ПП «Оліяр» (власником якого є ОСОБА_2.) нежитлові будинки, що були внесені ним до статутного фонду товариства. Своє прохання він обґрунтував тим, що в нього перед ОСОБА_2 виникли боргові зобов'язання із корпоративних відносин, та бажав їх припинити. 6 вересня 2007 року між ТОВ «Віват-АПК» та ПП «Оліяр» було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_7 балансовою вартістю 394000,00грн., що складала значно нижчу ринкової ціни. Різниця між ринковою ціною та балансовою повністю покривала боргові зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2
Представник третьої особи ПП «Оліяр» в судове засідання не з'явився, неодноразово повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, причини своєї неявки суд не сповістив.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява про визнання договору безпроцентної позики недійсним не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору безпроцентної позики від 05.06.2007р. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та розписки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав безпроцентну позику в розмірі 620000,00 доларів США, яку зобов'язався повернути 15.07.2007р. (т. 1 а.с. 5, 6, 59, 60, т. 2 а.с. 24-25).
Згідно статуту ТОВ «Масложиркомбінат», що затверджений у новій редакції протоколом № 02 загальних зборів учасників товариства від 05.06.2005 р., учасниками ТОВ «Масложиркомбінат» на той час були відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 (т.1 а.с. 61 - 63).
Відповідно до протоколу № 03 рішення загальних зборів ТОВ «Масложиркомбінат» від 22.05.2007 р. на підставі нотаріально посвідченої заяви від 17.05.2007 р., що подана представником за довіреністю учасника ТОВ «Масложиркомбінат» ОСОБА_2 - ОСОБА_8, було вирішено вивести зі складу засновників ТОВ «Масложиркомбінат» ОСОБА_2 та залишити долю в статутному фонді на користь іншого засновника підприємства - ОСОБА_1, у зв'язку зі змінами складу засновників Товариства також було вирішено затвердити статут ТОВ «Масложиркомбінат» у новій редакції (т.1 а.с. 117).
Як вбачається із зазначеної нотаріально посвідченої заяви від 17.05.2007р. ОСОБА_2 будь-яких претензій, в тому числі майнових до ТОВ «Масложиркомбінат» не має, в суд звертатися з цим питанням не буде (т.1 а.с. 116). У суду не виникає сумнівів щодо повноважень представника за довіреністю учасника ТОВ «Масложиркомбінат» ОСОБА_2 - ОСОБА_8, за заявою якого відповідача ОСОБА_2 було виведено зі складу засновників ТОВ «Масложиркомбінат» без виділення частки зі статутного фонду товариства, оскільки відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 08.05.2007 р., що видана строком на один рік, відповідачем ОСОБА_2, як учасником ТОВ «Масложиркомбінат», ОСОБА_8 були надані відповідні повноваження (т.1 а.с. 118, 119).
Отже, згідно нової редакції статуту ТОВ «Масложиркомбінат», що затверджена рішенням засновників № 04 від 12.10.2007 р. єдиним учасником ТОВ «Масложиркомбінат» залишився позивач ОСОБА_1 (т.1 а.с. 34 - 36). Таким чином, із зазначених матеріалів справи випливає, що відповідач ОСОБА_2 дійсно вийшов зі складу учасників ТОВ «Масложиркомбінат» без виділення належної йому частки з майна товариства хоча як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно №567, що видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 08.08.2005р. на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №1055 від 04.08.2005р., ТОВ «Масложиркомбінат» належало на праві приватної власності майновий комплекс загальною площею 6 350,3 м2, розташований у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 120). Ці обставини також вбачаються з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що виданий КП «Ізмаїльське МБТІ» 10.08.2005р. (т. 1 а.с. 121). Крім того, з інвентаризаційного опису ТОВ «Масложиркомбінат» вбачається, що станом на 17.05.2007р., тобто на момент виходу відповідача ОСОБА_2 зі складу засновників товариства, у власності товариства знаходилось наступне майно: 5 шнекових преса ЕТП-20.1; жаровня Ж 68; жаровня VР; фільтрпрес рамний; паровий котел; чани жаровні; зеєрна камера; лєнта транспортерна; 2 жаровні; 2 дробарки; рушка; 4 норії; 2 транспортера; автопідйомник; вага автомобільна; вага бункерна; вага бункерна для м-ла; будинок ваговий; віялка; валці стотонні; шнеки 100 м; 2 очищувальні машини; цистерна 70 куб.; насос для викачки олії; КПШ; 2 розкидувачі; електрообладнання; облаштування та меблі кабінету директора та приймальні; комп'ютер; комп'ютер (ноутбук); обладнання ТЕП; нежитлові приміщення; таль ручна 3 м; таль ручна 6 м; монітор NEOVO; зварювальний апарат СПШ; портативний ПК; будка на а/м АВИА (т. 1 а.с. 124 - 125).
Крім того, на підтвердження обставин щодо продажу нежитлової будівлі за ціною значно нижчої за ринкову в рахунок задоволення вимог відповідача ОСОБА_2 про відшкодування вартості його частки, що належала йому у ТОВ «Масложиркомбінат», яка ним була залишена позивачу ОСОБА_1 при його виході зі складу засновників ТОВ «Масложиркомбінат», позивачем були надані наступні документи.
Так відповідно до протоколу № 8 загальних зборів учасників ТОВ «Віват АПК», де учасником був також ОСОБА_1 від 05.09.2007р. вбачається, що було вирішено продати нежитлову будівлю (корпус № 5) за адресою АДРЕСА_1, яка є майновим внеском у статутний фонд ТОВ "Віват АПК" від ОСОБА_1 на суму 394000,00грн. (т.2 а.с. 26, 247) та в подальшому був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 06.09.2007р. відповідно до якого ТОВ «Віват АПК», продало, а ПП «Оліяр» купило 57/100 частин нежитлової будівлі, що розташована в АДРЕСА_1, у власність покупця при цьому перейшла будівля позначеною літерою «Б» - корпус №5 загальною площею 8 487,9 м2. Продаж було вчинено за рішенням власника за 394000грн. (т. 1 а.с. 70 - 71, т.2 а.с. 248-249), що підтверджується випискою №3 за 28.09.2007р. (т. 2 а.с. 250). Після продажу зазначеної нежитлової будівлі позивач ОСОБА_1 вийшов зі складу засновників ТОВ «Віват АПК», що підтверджується новою редакцією статуту ТОВ «Віват АПК», що затверджена рішенням засновників № 5 від 24.02.2008р. (т. 1 а.с. 67 - 69).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.07.2008р. єдиним засновником (учасником) ПП «Оліяр» є відповідач ОСОБА_2 (т.1 а.с. 73 - 74).
На підтвердження тієї обставини, що зазначена нежитлова будівля була продана за ціною значно нижчою, ніж її ринкова ціна, позивач ОСОБА_1 посилався на звіт про оцінку майна - об'єкту нерухомого майна ТОВ «Віват АПК», що складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Маркет», відповідно до висновку якого ринкова вартість об'єкту нерухомого майна - побутового корпусу № 5, літ. «Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 30.08.2007р. складає 6569477грн. (т. 1 а.с. 138 - 175).
Крім того, відповідно до висновку № 59/07 судової будівельно-технічної експертизи від 17.08.2009р., що призначена та проведена за ухвалою суду, ринкова вартість 57/100 частин нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1 у м. Ізмаїл (літ. «Б» - корпус № 5 загальною площею 8 487,9 м2) станом на 06 вересня 2007 року, які були відчужені у відповідності до договору купівлі-продажу від 06.09.2007р. ТОВ «Віват АПК» на користь ПП «Оліяр», складає 6253976грн. (т.1 а.с. 183 - 231).
Таким чином зазначеними дослідженими матеріалами справи також підтверджується твердження позивача ОСОБА_1 про те, що дійсно зазначена нежитлова будівля була продана ТОВ «Віват АПК», одним із учасників якого у тому числі був і позивач ОСОБА_1, ПП «Оліяр», єдиним власником (засновником) якого є відповідач ОСОБА_2, за ціною нижчої за ринкову, тобто за 394000грн. при ринковій його вартості в 6253976грн.
В подальшому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.07.2012р., вбачається, що діяльність ТОВ «Масложиркомбінат» - припинено (т. 2 а.с. 268-272).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
ЦК України, крім загальних підстав визнання правочину недійсним, передбачені спеціальні підстави. Зокрема, позивач, посилаючись на недійсність правочину у своїй позовній заяві просить визнати його таким на підставі ст. ст. 230, 234 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
При вирішенні наявного спору між сторонами суд також приймає до уваги положення ст. 204 ЦК України, відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, за своїми ознаками договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом зазначеного договору, що випливає з наведеного абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК. Тому саме підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутньому обов'язку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Отже усі вищенаведені у справі докази в їх сукупності та їх належна оцінка дають підстави суду дійти висновку, що дійсно за договором безпроцентної позики від 05.06.2007р. грошові кошти в сумі 620000 доларів США відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 не передавались, у зв'язку з чим суд критично оцінює положення п. 3 вказаного договору про те, що Позикодавець передає суму позики в готівковому порядку Позичальнику під час підписання договору, та підписання цього договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця позики, а також розписку позивача ОСОБА_1 про одержання ним від відповідача ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 620000 доларів США, оскільки ці положення договору та розписка повністю спростовуються вищенаведеними доказами.
Про безгрошовість договору безпроцентної позики, зокрема, вказують ті обставини, що підтверджені у судовому засіданні вищенаведеними письмовими доказами, що при виході 17.05.2007р. зі складу засновників ТОВ «Масложиркомбінат» відповідачем ОСОБА_2 та при наявності на той час у ТОВ «Масложиркомбінат» значної кількості майна, у тому числі і нерухомого, він відмовляється від своєї частки на користь позивача ОСОБА_9, а відразу після цього - 05.06.2007р. був підписаний оскаржуваний договір безпроцентної позики та видано розписку про одержання грошових коштів. Після цього, 06.09.2007р. ТОВ «Віват АПК», одним із учасників якого є позивач ОСОБА_9, за договором купівлі-продажу було продане за ціною значно нижчою ніж ринкова (за 394000грн. при ринковій 6253976грн.) нерухоме майно ПП «Оліяр», єдиним учасником (засновником) якого є відповідач ОСОБА_2
Суд вважає, що в судовому засіданні було доведено безгрошовість договору безпроцентної позики від 06.09.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Як було вище наведено, відповідно до абз. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на положення п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно яким відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Враховуючи, що в судовому засіданні був встановлений той факт, що за договором безпроцентної позики від 05.06.2007р. грошові кошти в сумі 620000 доларів США насправді відповідачем ОСОБА_2 не передавались позивачу ОСОБА_1, а у відповідності до абз. 2 ст. 1046 ЦК України передання грошей є обов'язковою істотною умовою для укладання такого договору позики, то, враховуючи вищенаведені положення п. 8 постанови ПВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» договір безпроцентної позики від 05.06.2007р. є неукладеним, у зв'язку з чим також з урахуванням положень наведеного п. 8 постанови ПВСУ від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочину (договору безпроцентної позики від 05.06.2007р.) недійсним слід відмовити на тій підставі, що договір безпроцентної позики насправді не було укладено у зв'язку з не переданням грошових коштів, що є істотною умовою укладання договору позики.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на підтвердження його посилань, що договір безпроцентної позики від 05.06.2007р. було укладено під впливом обману, у зв'язку з чим позивач він не виконав вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування судових витрат, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 203, 204, 215, 230, 234, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-АПК», Приватного підприємства «Оліяр», про визнання договору безпроцентної позики недійсним - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя
Арцизького районного суду Н.Д. Гусєва