Київський районний суд м. Полтави
Справа № 1609/3680/12
05.03.2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
Головуючого судді - Шаповал Т.В.
при секретарі - Отюговій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-
Позивач звернулася до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 29.09.2006 року між її сином - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. На той час вони не мали власного помешкання і вмовили її та її чоловіка придбати квартиру в м. Полтаві, оформивши її на ОСОБА_2 Відповідачі зобов»язалися повернути їй затрачені кошти. Також посилалася на те, що особисто знайшла по об»яві квартиру АДРЕСА_1, оглянула її та домовилася з продавцями про її вартість. Також особисто з»ясувала у нотаріуса перелік документів, необхідних для оформлення договору купівлі - продажу. 24.12.2006 року вона в присутності сина та продавців квартири передала останнім завдаток за квартиру в сумі 6 000 доларів США, що підтверджується розпискою. Оскільки не було достатньо в неї коштів на купівлю квартири, була вимушена оформити кредит, що підтверджується копією кредитного договору від 16 березня 2007 року. 16.03.2007 року в нотаріальній конторі був оформлений договір купівлі - продажу даної квартири та вона особисто передала продавцям 25 000 доларів США. Таким чином, вона передала продавцям квартири 31 000 доларів США. Крім того, переплата по кредиту становила 64 028 грн. Також, вона зазначела, що комунальні послуги оплачуються повністю нею.
Просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 221 043 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Просила в їх задоволенні відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, в попередніх засіданнях позовні вимоги не визнавала в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що 29 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб.
Згідно договору купівлі - продажу від 16.07.2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 в м. Полтава.
Даний договір жодною зі сторін не оспорювався.
Відповідно копії заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка нотаріально посвідчена, ОСОБА_2 проведений з ними повний розрахунок по договору купівлі - продажу.
Зі змісту копії розписки від 24.12.2006 року, ОСОБА_1 купляє квартиру в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 за 31 000 доларів США і дає завдаток 6 000 доларів США.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 16.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Предметом даного договору є кредитні кошти.
Згідно п.7.3 даного договору, забезпечення виконання зобов»язань даним договором виступає договір іпотеки (двокімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1).
Відповідно заяви ОСОБА_3, яка посвідчена нотаріально, остання дає згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 в м. Полтава. Підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання квартири, є їх спільною власністю.
Як на підставу позовних вимог, позивач посилається на те, що квартира №28, розташована за адресою АДРЕСА_1 придбана лише за її кошти, які відповідачі зобов»язалися повернути.
Згідно ч.1,2 ст.. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобо»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України, визначено, що цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України, передбачено підстави виникнення цивільних прав та обов»язків.
Статтею 58 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК -доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правовични фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною 1 ст. 206 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання його окремих частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідів.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні сторони по справі в договірних відносинах не перебувають, жодних договорів /договору позики тощо/ між ними не укладалося, тобто твердження позивача, що відповідачі зобов'язалися повернути їй кошти ґрунтується на припущеннях.
В матеріалах справи відсутні розписки та інші письмові документи, які б свідчили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов»язуються повернути кошти ОСОБА_1 в розмірі 221 043 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Т.В.Шаповал