79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" березня 2013 р. Справа № 5010/1112/2012-20/62
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бойко С.М.,
суддів Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кондрата Івана Миколайовича, м.Калуш Івано-Франківської області від 07.11.2012р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2012 року, суддя Кобецька С.М.
у справі за №5010/1112/2012-20/62
за позовом: виконавчого комітету Калуської міської ради, м.Калуш Івано-Франківської області
до відповідача: фізичної особи-підприємця Кондрата Івана Миколайовича, м.Калуш Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості,
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2012 року задоволено частково позовні вимоги виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення з фізичної особи - підприємця Кондрата Івана Миколайовича 115 541,73грн., з яких: 103 939,00грн. - основний борг, 6 340,28грн. - інфляційні втрати, 5 262,45грн. - 3% річних. В частині стягнення з відповідача 4,32 грн. , із нарахування трьох процентів річних - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, кошти в сумі 103939,00 грн., обумовлені п.3.1.1. договору позивачу не перерахував, внаслідок чого в позивача виникло право на повернення боргу та нарахування за прострочення виконання зобов'язань за договором згідно ст.625 ЦК України.
В частині відмови в стягненні 4,32 грн. - 3% річних рішення суду мотивоване тим, що позивач внаслідок методологічної помилки при нарахуванні 3% річних заявив суму більшу, ніж та, яка підлягає стягненню.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що договір, на підставі якого виникла заборгованість не відповідає вимогам ст.203 ЦК України.
Скаржник покликається на те, що наміру укладати договору в нього не було, оскільки між відповідачем та відділом капітального будівництва Калуської міської ради у 2006 році було укладено договір про залучення коштів інвесторів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. При цьому скаржник зазначає, що Закон України «Про планування і забудову території» не передбачає, що договір на залучення коштів замовника укладається декілька разів.
Скаржник також покликається на те, що норми ЗУ «Про планування і забудову території» передбачають, що граничний розмір пайової участі не може перевищувати 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування. А сплачена сума за попереднім договором у сумі 110000,00 грн. та стягнена 103000,00 грн. значно перевищує 4% вартості будівництва.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем, а тому така підлягає стягненню в судовому порядку.
Позивач вважає безпідставними доводи апелянта щодо недійсності договору про залучення коштів замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, оскільки рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012 року в позові ПП Кондрата І.М. до виконавчого комітету Калуської міської ради про визнання недійсним договору №7/10-і від 26.04.2010 відмовлено.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2013 року у склад колегії суддів з розгляду справи №5010/1112/2012-20/62 введено суддю Марка Р.І. з підстав, зазначених у розпорядженні.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю в судовому засіданні від 13.02.2013 року, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між виконавчим комітетом Калуської міської ради та фізичною особою - підприємцем Кондратом І.М. укладено договір про порядок залучення коштів замовника (інвестора) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша №7/10 - і від 26.04.10р.
Згідно п. 2.1. договору №7/10 - і від 26.04.10р. розмір коштів замовника, що залучаються на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша, становить 103 939,00грн., що складає 5% опосередкованої вартості будівництва будинку житлово-комерційного призначення, що знаходиться за адресою: площа Героїв.
Пунктом 3.1.1 договору, визначено, що замовник зобов'язаний протягом шести місяців, з дати підписання даного договору, перерахувати суму, обумовлену п. 2.1. цього договору, до фонду розвитку міста (призначення платежу:"на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Калуша", одержувач: місцевий бюджет м.Калуша).
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, кошти в сумі 103 939,00грн., обумовлені п.3.1.1 договору, позивачу не перерахував, внаслідок чого суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення основного боргу з відповідача.
Висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам по справі.
З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2006 р. між відділом капітального будівництва Калуської міської ради та відповідачем був укладений договір про залучення коштів інвесторів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Калуша, за яким відповідачу було встановлено обов'язок сплатити 110000,00 грн. у фонд розвитку міста. При цьому, договір не містить посилань на те, щодо якого об'єкту будівництва встановлений такий внесок (а.с.25).
Відповідно до договору №7/10 - і від 26.04.10р. врегульовані аналогічні відносини зі сплати інвестиційного внеску, але з конкретизацією об'єкта будівництва - на пл. Героїв і в сумі 103939,00 грн.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що відповідач здійснював будівництво лише одного об'єкту на пл. Героїв, а відтак, оскаржуваним договором встановлено повторне зобов'язання відповідача сплатити інвестиційний внесок за той самий об'єкт будівництва.
Закон України «Про планування та забудову територій» (в редакції, чинній на час існування спірних відносин) не наділяє позивача правом повторного стягнення суми інвестиційного внеску відносно одного об'єкту будівництва. Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім того, відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 27-1 Закону України «Про планування та забудову територій» (в редакції, чинній на час укладення договору) граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків, будівель закладів культури та освіти, медичного і оздоровчого призначення. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
Не зважаючи на це, розмір інвестиційного внеску в договорі №7/10-і від 26.04.10р. перевищує граничний розмір, встановлений законом, а саме становить 5% (п.2.1.договору).
З наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення з ФОП Кондрата І.М. заборгованості в сумі 115 541,73 грн., скасувавши рішення місцевого суду про задоволення позову.
Оскільки судом першої інстанції не проведено правового аналізу договору на підставі якого позивач просить стягнути спірну суму, а тому при відсутності законної підстави дана сума позову не підлягала задоволенню.
Покликання позивача на ту обставину, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2012 року відповідачу відмовлено в позові про визнання недійсним цього договору не приймається судом до уваги, оскільки рішення суду першої інстанції не вступило в законну силу. З другого боку, в даному провадженні апеляційний суд перевіряє даний договір на відповідність його вимогам діючого законодавства як на правову підставу стягнення спірної суми.
Окрім того, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року рішення місцевого суду в справі №5010/1367/2012-18/53 про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору №7/10-і від 26.04.2010 скасовано та визнано його недійсним.
Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 1176,00 грн. судового збору за апеляційне провадження.
Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,
постановив:
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кондрата Івана Миколайовича б/н від07.11.2012 року - задоволити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2012 року в справі №5010/1112/2012-20/62 - скасувати.
Прийняти нове рішення: відмовити в задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення з ФОП Кондрата Івана Миколайовича 103 939,00грн. (сто три тисячі дев"ятсот тридцять дев"ять грн. 00коп.) - заборгованості, 6 340,28грн. (шість тисяч триста сорок грн. 28 коп.)- інфляційних втрат, 5 258,13грн. (п"ять тисяч двісті п"ятдесят вісім грн. 13 коп.) - 3% річних, 2 352,00грн. (дві тисячі триста п"ятдесят дві грн. 00коп.) - судового збору.
Стягнути з виконавчого комітету Калуської міської ради, вул.І.Франка,1, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300, (ідентифікаційний код 04054300) на користь фізичної особи-підприємця Кондрата Івана Миколайовича, вул..Сірка 8а, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300, (реєстраційний номер 20010155225) 1176,00 грн (одна тисяча сто сімдесят шість гривень нуль копійок ) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Наказ видати суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко
Повний текст постанови
виготовлено 11.03.2013р.