Справа № 22-ц/793/34/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 2, 5 Євтушенко П.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Єльцов В. О.
05 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЄльцов В.О.
суддівПальонний В.С., Нерушак Л.В.
при секретаріБражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Черкаської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, КП «ЧООБТІ», Черкаської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, посилаючись на те, що 31 травня 2002 року між нею та відповідачем ОСОБА_7 було укладено Договір про фінансування реконструкції частини ресторану «Колос» по АДРЕСА_1 В межах договору замовник здійснює фінансування робіт та матеріалів по реконструкції частини ресторану «Колос», а виконавець зобов'язується у відповідності до вимог замовника виконати необхідні заходи по реконструкції частини ресторану «Колос» та передати її у власність замовника. Згідно п. 1.2 Договору частиною ресторану «Колос», реконструкція якої здійснюється по Договору, є балкон другого поверху ресторану «Колос», який підлягає реконструкції в окремі приміщення у відповідності до умов Договору та вимог замовника. П.1.4. Договору було визначено вартість приміщення в розмірі 53 136 грн., яка є початковою (стартовою), тому що була визначена виходячи з приблизної площі приміщення в 123 кв.м.. На виконання умов Договору ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 53 136 грн.. Згідно п. 1.6 Договору виконавець повинен був здійснити реконструкцію приміщення в строк не менше семи календарних місяців з 21 травня 2002 року, тобто до 31 грудня 2002 року. Згідно п. 2.3 та 3.1 Договору сторони зобов'язувалися після завершення реконструкції та повної оплати вартості приміщення здійснити прийом-передачу приміщення від замовника у власність виконавця, про що мали скласти акт прийому-передачі приміщення, в якому повинні були визначити остаточну квадратуру приміщення, його склад та вартість. Після завершення реконструкції між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було проведено інвентаризацію реконструйованої частини ресторану «Колос», на основі якої ОСОБА_7 було виготовлено інвентаризаційну справу № 1679, згідно якої реконструйоване приміщення стало становити із себе - приміщення № 1-17 площею 1,9 кв.м., приміщення № 1-18 площею 6,8 кв.м., приміщення № 1-19 площею 130,5 кв., загальною площею 139,20 кв.м., другого поверху будівлі АДРЕСА_1. Крім того, 16 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було складено додаток до Договору, а саме сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення, який є Додатком до Договору. Згідно якого було визначено склад реконструйованого приміщення, його остаточну вартість, факт передачі реконструйованого приміщення від ОСОБА_7 до ОСОБА_6 у власність, а також те, що у зв'язку з підписанням акту у ОСОБА_6 виникає право власності на реконструйоване приміщення. В той же час до дати підписання додатку до договору (акту), ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 залишок коштів відповідно до п. 2 акту. 05 вересня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була укладена Додаткова угода, згідно з якою було припинено дію Договору взамін на зобов'язання ОСОБА_7 сплатити на користь ОСОБА_6 300 000 грн. у якості вартості реконструйованого приміщення з розстроченням платежу згідно з п. 4 Додаткової угоди. Однак, ОСОБА_7 жодних платежів по Додатковій угоді не здійснила, тому 23 квітня 2009 року ОСОБА_6 виставила ОСОБА_7 вимогу, в якій вважаючи Додаткову угоду розірваною через її невиконання ОСОБА_7, вимагала від останньої нотаріально посвідчити Договір та акт до нього з метою щоб мати можливість зареєструвати право власності на реконструйоване приміщення. Але ОСОБА_7 таку вимогу не виконала. Тому, ОСОБА_6 вважає, що на підставі Договору фактично внаслідок реконструкції приміщення була виготовлена нова річ - реконструйоване приміщення, на яку (нову річ) ОСОБА_6 набула право власності 16 травня 2007 року підписавши з ОСОБА_7 акт прийому-передачі приміщення. В подальшому реалізовуючи свої права власника на реконструйоване приміщення ОСОБА_6 здійснила перепланування реконструйованого приміщення та виходу з нього, внаслідок чого також виникла нова річ. Право власності зареєструвати не може через незаконні дії ОСОБА_7, яка ухиляється від нотаріального посвідчення Договору та акту, а тому вважає, що таке право повинне бути захищене в судовому порядку.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2012 року позов було задоволено.
Розірвано Додаткову угоду від 05 вересня 2007 року до Договору на фінансування реконструкції частини ресторану «Колос» по АДРЕСА_1 яка укладена між ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на приміщення № 1-19 площею 176 кв.м. другого поверху та приміщення № 1-15 площею 17,4 кв.м. першого поверху, що всього становить 194,30 кв.м., будівлі АДРЕСА_1 та зобов'язано КП «ЧООБТІ» м. Черкаси зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на приміщення № 1-19 площею 176,9 кв.м. другого поверху та приміщення № 1-15 площею 17,4 кв.м. першого поверху, що всього становить 194,30 кв.м., будівлі АДРЕСА_1 та зобов'язано КП «ЧООБТІ» м. Черкаси зареєструвати право власності за ОСОБА_6 на приміщення № 1-19 площею 176,9 кв.м. другого поверху та приміщення № 1-15 площею 17,4 кв.м. першого поверху, що всього становить 194,30 кв.м., будівлі АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 державне мито в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього: 171 грн..
В апеляційній скарзі представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_8 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2012 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі.
Заслухавши суддю доповідача, представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_8, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповажним судом. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції своє рішення мотивував тією обставиною, що будівництво спірної будівлі завершено. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів є власником цієї речі, тому суд визнав позовні вимоги правомірними і обгрунтованими та захистив право позивача від передбачуваних порушень визнавши за ним право власності на вищевказані приміщеннями в будівлі.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає вимогам діючого законодавства.
Судом встановлено, що предметом позову ОСОБА_6 у вищевказаній справі є визнання права власності на майно.
Оскільки об'єкт нерухомості після реконструкції не введений в експлуатацію, як це слідує із техпаспорту, то відповідно і спірне майно, щодо якого заявлений позов про визнання права власності фактично відсутнє.
В матеріалах справи не міститься положень про закінчення будівництва та введення його в експлуатацію і суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що будівництво являється завершеним та було введено в експлуатацію.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_11 не може вважатися особою, у якої виникло право власності на нерухоме майно, щодо якого вона просить суд визнати за нею право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.
Із змісту тексту Договору на фінансування реконструкції частини ресторану «Колос» по АДРЕСА_1 вбачається, що на момент укладення такого Договору позивачем та відповідачем було в наявності майно, яке є предметом позову. Із змісту договору також не слідує, що в результаті реконструкції буде створене нове майно.
Аналізуючи положення п. 1.1 вказаного Договору, колегія суддів приходить до висновку, що предметом договору є позика грошових коштів, а способом розрахунку є передача у власність позивача відповідачем в майбутньому реконструйованої частини ресторану, яка відповідно до п. 1.3 Договору має становити приблизно 123 кв.м..
Також, судом було встановлено, що позивач та відповідач склали 16 травня 2007 року Акт прийому-передачі приміщення, за яким наче б то відповідач передала позивачеві у власність приміщення загальною площею 139,2 кв.м. другого поверху будівлі АДРЕСА_1
Дослідивши вказані документи по справі, колегія суддів вважає, що вони не тягнуть за собою виникнення права власності у ОСОБА_6 в силу того, що вказані приміщення не були виділені та прийняті в експлуатацію як окремий об'єкт нерухомості, як того вимагає ст. 331 ЦК України. Тому, в силу положень ст.ст. 177, 179, 181, 182 ЦК України, не були об'єктом цивільних прав, а отже щодо них не могли укладатися угоди щодо відчуження.
Колегія суддів також дійшла висновку, що ОСОБА_6 не може вважатися і особою, яка здійснила самочинне будівництво, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 376 ЦК України, не мала ніякого правового відношення до земельної ділянки, на якій розташовувалося спірне майно.
З матеріалів справи вбачається, що користувачем земельної ділянки є ОСОБА_7, оскільки вона та Черкаська міська рада уклала договір оренди земельної ділянки. Таким чином, відповідно до положень ст. 376 ЦК України, тільки вона може захистити своє право власності на самочинне будівництво.
Крім того, у п. 3 постанови Пленуму ВССУ України «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» вказано, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою ст. 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
Таким чином, спірний об'єкт, що знаходиться по АДРЕСА_1 не являється новозбудованим нерухомим майном та не являється нерухомим майном, яке створено у зв'язку з знесенням попередньої будівлі, а тому суд першої інстанції протиправно визнав право власності на самочинне будівництво, посилаючись на ст. 376 ЦК України, оскільки вказаний об'єкт збільшив свою площу у зв'язку з реконструкцією.
У п. 7 пленуму ВССУ України «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» вказано, що не може бути застосовано правила ст. 376 УК при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, масандра тощо).
В даному випадку судом було визнано право власності на приналежності до основного об'єкту, що не узгоджується зі статтею 376 ЦК України.
Крім того, п. 16 постанови Пленуму ВССУ України «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість, може бути задоволено судом на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти нього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
Як було вже встановлено в судовому засіданні, користувачем земельної ділянки нерухомого об'єкта, що знаходиться по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_7, що підтверджується укладеним відповідним договором земельної ділянки з органом місцевого самоврядування.
В матеріалах справи міститься заперечення землекористувача ОСОБА_7 проти задоволення позову ОСОБА_6, що в свою чергу, не давало суду підстав для задоволення позову у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме ОСОБА_6 здійснила самочинне будівництво.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права по даній справі. За укладеним між позивачем та відповідачем договором, ОСОБА_6 могла вимагати лише відшкодування збитків, повернення будматеріалів, використаних при реконструкції і аж ніяк визнання права власності на частину нерухомості. Такого наслідку порушення виконання зобов'язання не передбачає ні законодавство, ні договір та додаткова угода, що укладена між сторонами.
Враховуючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, порушення яких призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит», рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_6 відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Черкаської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Черкаської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :