Копія
Іменем України
Справа № 2а-12784/12/0170/2
25.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Дудкіної Т.М.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія"- Маслов Павло Анатолійович, довіреність № 019 від 02.01.13
представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 28.11.12 у справі № 2а-12784/12/0170/2
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (селище Петрівка, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим ,97012)
до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2012 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000832200 від 24.10.2012, вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з даним рішенням суду, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2012 скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Кримська фруктова компанія" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0000832200 від 24.10.2012, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що під час проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки зроблені помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до необґрунтованого застосування до нього штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість у розмірі 505899,00 грн., прийнято по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені в результаті проведеної відповідачем перевірки. Суд вважає безпідставні висновки відповідача щодо відсутності права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість з підстав встановлення нікчемності господарських операцій позивача з контрагентами, операції з контрагентами.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 24.10.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000832200, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість у розмірі 505899,00 грн.
Передумовою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт №2812/2200/32644372 від 05.10.2012 документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.04.2011 по 30.06.2012.
Перевіркою встановлено, що позивачем були допущені порушення, зокрема, встановлено ознаки фіктивності взаємовідносин між позивачем та: ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Фабрика «Полимвест», ПП «Гермес і Ко» ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пакувальні технології», що привело до порушень пункту 14.1.191 статті14 , пункту 49.1 статті 49 , пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, тобто позивачем, на думку відповідача, включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які виникли по взаємовідносинам з підприємствами, що мають признаки фіктивності на загальну суму 124308,46 грн., в порушення пункту 198.3 Податкового кодексу України ним включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які виникли по взаємовідносинам з підприємствами, які знаходяться у неосновному стані за загальну суму 138265,57 грн., також зафіксовано порушення позивачем пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в наслідок чого перерахування коштів у сумі 194016,24 грн. ПП «Пакувальні технології» вважається не цільовим, відповідальність встановлене порушення згідно з пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.
Згідно акту перевірки, висновок про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 262574,03 грн. ґрунтується на безпідставному віднесенні до його складу сум податку, сплаченого під час проведення розрахунків за товари (послуги) придбані (надані): ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Фабрика «Полимвест», ПП «Гермес і Ко» ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пакувальні технології» . Зазначені висновки мотивуються тим, що, на думку відповідача, діяльність контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, не спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального товарного характеру.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту на підставі отриманих від: ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Фабрика «Полимвест», ПП «Гермес і Ко» ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пакувальні технології» послуг, у зв'язку з тим, що правочини, які були укладені між зазначеними підприємствами та позивачем, мають признаки "фіктивності", через наступне.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини: з ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Фабрика «Полимвест», ПП «Гермес і Ко» ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пакувальні технології».
Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Між позивачем та ТОВ «Бренд строй» 14.12.2011 був укладений договір №1454 на послуги по виготовленню проектної документації «На будівництво блочної транспортабельної міні -котельної для Сакської філії Кримської фруктової компанії». Предметом зазначеного договору було виконання робіт по підготуванню та розробки проектної документації по об'єкту «Будівництво блочної транспортабельної міні -котельної для Сакської філії Кримської фруктової компанії». Сторонами вартість робіт була узгоджена в розмірі 19000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість), що підтверджується копіями акту приймання-передачі проектно - винахідних робіт, податкових накладних, оформлених ТОВ «Бренд строй», робочими проектами, доказами наявності в Сакському районі в с.Оріхове на вул. Кірова 2 цілісного майнового комплексу пансіонату, який йому належить на праві власності.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що 17.03.2011 між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджі» був укладений договір № 88, предметом якого було постачання останнім євроконтейнерів у кількості 2000 штук на суму 296000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість). Позивачем надані копії оформлених ПП «Кримспецтехнолоджі» податкових накладних, яки свідчать про виготовлення заготівок дерев'яних для євро контейнерів на суму 258258,36,00 грн. ( в тому числі податок на додану вартість 43043,06 грн.), копії актів на виготовлення євро контейнерів, які свідчать не лише про отримання вказаного товару від ПП «Кримспецтехнолоджі», але і про його використання в господарській діяльності платника податків.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Пакувальні технології» був укладений договір підряду постачання № 7/2011, предметом якого було виготовлення останнім гофрокартонної продукції, що підтверджується копіями податкових накладних, оформлених ПП «Пакувальні технології», копіями товарно-транспортних накладних, документами бухгалтерського обліку, копіями актів списання.
Також позивачем укладений договір №514 з ПП «Гермес и Ко», предметом якого було постачання на адресу платника податків комплектів для євроконтейнерів у кількості 3000 штук на суму 420000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість), що підтверджується копіями оформлених ПП «Гермес и Ко» податкових накладних, копіями накладних, оформлених платником податків
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що між позивачем та ТОВ «ФВП «Полімвест» 10.03.2011 був укладений договір постачання № 110310, предметом якого було надання позивачу матеріалів по пакуванню, що підтверджується копіями оформлених ТОВ «ФВП «Полімвест» податкових накладних, оформлених платником податків накладних та актів списання, яки свідчать про постачання товару, його прийняття позивачем, використання матеріалів по пакуванню в господарської діяльності .
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми. Вказані документи мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).
Слід зазначити, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Помилковими визнаються твердження в апеляційній скарзі щодо порушень позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту, оскільки не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальній справі порушеній за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Кримспецтехнолоджи» з метою прикриття незаконної діяльності, тому що ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.
Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.
Судова колегія звертає увагу на те, що на час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже, обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів, оскільки згідно до приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій, оскільки зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.
В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентами з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 262574,03 грн., сформованого позивачем в результаті відносин з контрагентами ТОВ «Бренд Строй», ТОВ «Фабрика «Полимвест», ПП «Гермес і Ко» ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Пакувальні технології», оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом першої інстанції дана належна правова оцінка нормам матеріального права.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 262574,03 грн. у зв'язку з недоведеністю через наступне.
Акт перевірки не містить зазначення встановлених фактів з посиланням на відповідний первинний або іншій документ, що підтверджує наявність такого факту, також не містить даних, з яких вбачалося би у чому саме полягає виявлене порушення, на підставі чого ті чи інші факти свідчать про порушення норм Податкового кодексу України. Відсутність даних про мотивування порушення в частині завишення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 262574,03грн. робить неможливим оцінку таких обставин судом та вказує на безпідставність таких висновків. Відповідачем при встановленні завищення податкового кредиту на суму 262574,03грн. не було вказано жодного первинного документу, на підставі якого відповідачем встановлені такі обставини, що вказує на порушення порядку оформлення результатів перевірки, а також на відсутність доказу встановлення такого факту відповідачем, отже, висновки відповідача про завищення податкового кредиту на суму 262574,03грн. не підтверджуються належними доказами та є необґрунтованими, тому висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 262574,03грн. є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення №0000832200 від 24.10.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000832200 від 24.10.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000832200 від 24.10.2012 діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2012 у справі № 2а-12784/12/0170/2 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко