Копія
Іменем України
Справа № 2а-13836/11/0170/2
25.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Дудкіної Т.М. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс"- Жукова Євгенія Юріївна, довіреність № 1
представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 3019/10.0 від 29.02.12
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 19.11.12 у справі № 2а-13836/11/0170/2
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (пров. Вигоний, 13 селище Віліно, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98434)
до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання неправомірними дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 15.03.2011 № 000792301 та № 0002272301 від 31.05.2011, стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції в м. Ялта, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (АРК, Бахчисарайський район, с.Віліне, пров. Вигоний 13, код ЄДРПОУ 32362095) 11055 грн. - витрат на проведення експертизи, 1.70 грн. - судового збору , в іншій частині позовних вимог -відмовлено.
На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (далі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач), Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000792301 від 15.03.2011,, № 0000802301 від 15.03.2011та № 0002272301 від 31.05.2011; визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки № 344/23-4/32362095/12 від 04.03.2011порушень з боку позивача, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 1482688,00грн., завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2010року на 1224706,00 грн. та за грудень 2010 року на 43436,00 грн., завищенню залишку від'ємного значення строки 26 Декларації з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на 588123,00грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1482688,00 грн.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що під час проведення податковим органом перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було неправомірно прийняти рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем ( з урахуванням розгляду скарги позивача щодо оскарження рішень в адміністративному порядку) прийняти податкові повідомлення-рішення:
- від 15.03.2011 №00000792301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 1482688,00грн.;
- від 15.03.2011 № 0000802301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 1224706,00 грн. та за грудень 2010 року на 43436,00 грн.
- №0002272301 від 31.05.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року на 43436,00грн.
Передумовою прийняття стосовно позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт від 04.03.2011 № 34/23-4/32362095/12 планової документальної виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, що декларувалось за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1,7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010року на 1482688,00 грн.
На час визначення позивачем суми бюджетного відшкодування платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".
На час проведення перевірки та прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
Згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час прийняття позивачем рішення щодо отримання бюджетного відшкодування, та Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку у разі сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.
Глава 4 Податкового кодексу України регулює порядок визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та осарження рішень контролюючих органів.
Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
По справі було призначено проведення судово-економічної експертизи, якою було встановлено, що наявними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується його право на податковий кредит в листопаді 2010 року в сумі 1224506,18 грн. (податок на додану вартість в сумі 1224706 грн. обчислено актом перевірки з арифметичною помилкою).
Судова колегія, дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.
Експерт зазначив, що дослідженням наявної в матеріалах справи копії Реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Інвест Плюс» за грудень 2010 року встановлено, що всі включені до податкового кредиту грудня 2010 року податкові накладні були отримані від постачальників саме у грудні 2010 року.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що до податкового кредиту грудня 2010 року включено податок на додану вартість на загальну суму 2300,06 грн. за податковими накладними: ДП ВАТ "Мостбудпластмас" Пансіонат "Уют". До податкового кредиту грудня 2010 року включено податок на додану вартість в сумі 7416,67 грн. за податковою накладною № 13 від 20.11.2010, виписаною ТОВ "Чізай Агро" за фактом надання транспортних послуг в сумі 44500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 7416,67 грн. з перевезення сільськогосподарської техніки (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ГР-4 від 20.11.2010 ). Послуги були надані на підставі Договору купівлі-продажу саджанців винограду та їх посадки № 16/09 від 16.09.2010,предметом якого є виконання робіт з посадки саджанців винограду на земельних ділянках ТОВ «Інвест Плюс».
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт підтвердження зв'язку витрат на транспортування сільсько-господарської техніки (посадочної машини) з господарською діяльністю позивача- вирощуванням фруктів, ягід, та культур для виробництва напоїв і прянощів, тому віднесення податку на додану вартість в сумі 7416,67 грн. у вартості цих послуг до податкового кредиту позивача за грудень 2010 року не є порушенням підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.4 Закону «Про податок на додану вартість».
Судом першої інстанції безперечно підтверджено право позивача на податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 41080,63 грн. (12004,09 + 21659,87 + 7416,67), і не підтверджується право на податковий кредит в сумі 2300,06 грн. Завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту грудня 2010 року на 43436,00 грн. первинними бухгалтерськими документами позивача підтверджуються частково, а саме, в сумі 2300,00 грн., і не підтверджується в сумі 41136,00 грн. (43436 - 2300).
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач при формуванні суми бюджетного відшкодування, вказаного в додатку до податкової декларації по податку на додану вартість за грудень 2010 року діяв з дотриманням вимог чинного на той час Закону України «Про податок на додану вартість», а викладені в акті перевірки №34/23-4/32362095/12 від 04.03.2011 висновки податкового органу про зменшення на 1482688,00грн. суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вказану платником податку в Декларації по податку на додану вартість за грудень 2010 року, не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень: №000792301 від 15.03.2011 та №0002272301 від 31.05.2011.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 у справі № 2а-13836/11/0170/2 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Т.М. Дудкіна
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко