Копія
Іменем України
Справа № 2а-3115/12/0170/21
25.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Дудкіної Т.М. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів"- Адамов Євгеній Володимирович, довіреність № 36
представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Володькін Сергій Анатолійович, довіреність № 3019/10.0 від 29.02.12
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 19.11.12 у справі № 2а-3115/12/0170/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маглів" (вул. Халтуріна, 49 Б, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98612)
до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маглів» задоволено: Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0003982301 від 04.11.2011.
На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальність «Маглів» (далі- позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003982301 від 04.11.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00 грн., у тому числі 176578,00 грн. за основним платежем та 88289,00 грн. за штрафними санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки,на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки будівельні роботи отримані від контрагента та оплачені, податковий кредит сформований у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманої від контрагента податкової накладної, у зв'язку з чим, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки щодо заниження податку на додану вартість в розмірі 176578,40грн., є безпідставними та необґрунтованими, та відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи 04.11.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003982301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00 грн., у тому числі 176578,00 грн. за основним платежем та 88289,00 грн. за штрафними санкціями.
Передумовою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00 грн. став акт від 21.10.2011 № 3023/23-1/19445512/205, документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.201 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: занижено податок на додану вартість на суму 176578,00 грн.
Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість».
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)-дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2010 між позивачем(замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (виконавець) укладений Договір на виконання робіт № 01/06/10, за умовами якого виконавець зобов'язується по завданню замовника виготовити, провести монтаж та передати у власність замовника ємності з нержавіючої харчової сталі у кількості 4 одиниці (4х40000л), а замовник зобов'язується прийняти вказане обладнання та оплатити його.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що у виконання зазначеного договору ТОВ «Бренд Строй» позивачу були надані підрядні роботи, виписана податкова накладна № СФ-2153 від 24.11.2010 на загальну суму 1059470,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 176578,40 грн.; підписана довідка вартості виконаних підрядних робіт за листопад 2010року; підписана договірна ціна на будівництво влаштування резервуарів, що здійснено у 2010 році; підписана локальний кошторис № 2-1-1 на влаштування резервуарів; підписаний Акт прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2010року, підписана підсумкова відомість.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що податкова накладна № СФ-2153 від 24.11.2010 видана у відповідності до норм діючого на той час законодавства. Контрагент позивача на час виписки податкових накладних перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону України «Про податок на додану вартість», отже зміст правочину з вищезазначеним контрагентом не суперечить законодавству, господарська операція спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання правочину, ці документи були належним чином оформлені.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач з контрагентом свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі. Позивачем не тільки отримані роботи по обладнанню резервуарів, але й сплачена їх вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Як свідчать матеріали справи висновком судово-економічної експертизи № 93/12 від 06.11.2012 повністю підтверджуються вищевикладені обставини.
Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про те, що операція придбання підрядних послуг по влаштуванню резервуарів, отриманих від постачальника ТОВ «Бренд строй» згідно акту приймання виконаних підрядних робіт від 30.11.2010 на суму 1059470,40грн., у тому числі податок на додану вартість-176578,40грн., визнана як така, що не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки роботи по влаштуванню резервуарів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому що вказані резервуари були розміщені у спиртосховищі для зберігання коньячного спирту з метою подальшого виробництва готової продукції, від реалізації якої позивач отримує дохід.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені зазначеному контрагенту в ціні робіт (послуг) згідно зазначеної вище податкової накладної, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність доказів оформлення податкової накладної платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання робіт (послуг), що повністю відповідає приписам підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі щодо правомірності висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 176578,00 грн.у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю.
Оскільки судом встановлено помилковість збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 176578,00грн. за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій в сумі 88289,00грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0003982301 від 04.11.2011 не може бути визнано таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено про обґрунтованість збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00грн., а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00 грн., у тому числі 176578,00 грн. за основним платежем та 88289,00 грн. за штрафними санкціями, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00 грн., у тому числі 176578,00 грн. за основним платежем та 88289,00 грн. за штрафними санкціями, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 у справі № 2а-3115/12/0170/21 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Т.М. Дудкіна
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко