Копія
Іменем України
Справа № 2а-11473/12/0170/2
28.02.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Дадінської Т.В.
секретар судового засідання Гоголева І.А.
за участю сторін:
представник позивача, Приватного підприємства "Алеко- сервис"- Стародубов Максим Олександрович, довіреність № 1 від 27.02.13
представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,
розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 22.11.12 у справі № 2а-11473/12/0170/2
за позовом Приватного підприємства "Алеко-сервис" (вул. Перемоги, буд.18,Нижньогірський,Автономна Республіка Крим,97100)
до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Алеко-сервис» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.10.2012 р. № 0000022202 та № 0000032202 .
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 позов Приватного підприємства "Алеко-сервис" - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 0000032202 від 09.10.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 303776 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35029 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби № 00000022203 від 09.10.2012 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 254192 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 48297 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Представник апелянта надав клопотання про розгляд скарги у його відсутність, наполягає на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Апеляційним розглядом встановлено, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірм «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» за період часу 01.09.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 25.09.2012 р. був складений акт №2686/22-00/2512501 .
В Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем
- п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, ст.44, п.138.1, п.138.2. , п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139 ст.139 Податковго кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 311776 грн.,
- п.п. 3.1.1 п.3.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. , п.п.7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1, ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 259526 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 09.10.2012р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032202, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 311776 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 35743 грн., та № 0000022202, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 259526 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 49003 грн.
Перевіряючи постанову суду першої інстанції на її відповідність приписам ст. 159 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.
У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.
Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.
У п.187.1. ст. 187 ПК України визначена дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.
Підстави виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту визначені у п. 198.1.ст.198 ПК України.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначено п. 198.2 ст.198 ПК України.
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).
У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено, що р. ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за вересень 2009 р.- березень 2012р., підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.
У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .
Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .
Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/
У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р. відповідач зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірм «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» під час проведення розрахунків за товари (послуги), який був отриманий ( яки надавались) на виконання укладених сторонами договорів. На думку відповідача діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.
Крім того на думку податкового органу, позивачем до складу валових витрат віднесені кошти, витрачені на оплату вартості товарів (послуг), нібито отриманих від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Севелітсрой», Фірм «Капітель-Плюс» , КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Базіс Торг», ПП «КОММАНД» КП «Альянс», які не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .
Як встановлено судом першої інстанції, в період часу, що перевірявся, ПП «Севелітсрой» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» надані послуги з прибирання території на суму відповідно 131463грн. ( в тому числі ПДВ ) та 25614 грн. (в тому числі ПДВ), КП «Альянс» були надані послуги щодо хімічної обробки території, зайнятої позивачем, на суму 57600 грн. ( в тому числі ПДВ) .
Факт виконання цих робіт підтверджений податковими накладними, оформленими ПП «Севелітсрой», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», позивачем надані докази оплати вартості цих послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно встановив реальність виконання ПП «Севелітсрой» , ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП«Альянс» робіт щодо прибирання , хімічної обробки земельної ділянки , орендованої позивачем, на суми відповідно 13163 грн., 25614 грн., 57600 грн.; витрати на оплату цих робіт пов'язані з господарською діяльностю підприємства, отже у позивача були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди та до складу валових витрат.
Також, судом першої інстанції встановлено, що в період часу, що перевірявся, Фірмі «Капітель-Плюс» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» позивачем сплачено відповідно 41564 грн. ( в тому числі ПДВ) та 105306 грн. ( в тому числі ПДВ) за обробку стін та хімічну обробку приміщень. У матеріалах справи наявні докази перерахування ТОВ БВП «Строитель-Плюс» коштів за ремонт приміщень у сумі 40186,8 грн.( в тому числі ПДВ), обробку фасаду у сумі 28476 грн.( в тому числі ПДВ), обробку гаражу у сумі 65156 грн.( в тому числі ПДВ), ремонт крівлі 37550 грн.( в тому числі ПДВ), миття вікон у сумі 5905,6 гр.( в тому числі ПДВ). До матеріалів справи залучені копії договорів на надання цих послуг, актів виконаних робіт, податкових накладних, доказів оплати вартості послуг ( в тому числі перерахування ПДВ).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про товарність виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс», Фірмою «Капітель-Плюс» зазначених вище робіт та обґрунтованість віднесення коштів, сплачених за їх виконання, до складу валових витрат, що пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства.
Стосовно сплати позивачем ТОВ БВП «Строитель-Плюс» суми 239530,8 грн. за технічне обслуговування автомобілів, проведення їх передпродажної підготовки, хімічне оброблення автотранспорту, ремонт автомобілів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність такої оплатип, так як безперечно встановлено, що позивачу належали автомобілі ІЖ 2717-230 держ. номер 943-89 КР ( був реалізований 01.03.2011 р.), ГАЗ 2705 держ. номер 05621 КО (був реалізований 13.09.2011 р.), на підставі договору оренди від 11.05.2011 р., засвідченого нотаріально, був прийнятий в оренду автомобіль MERCEDES-BENZ держ. номер АК 0713 ВХ. та відповідно до виду діяльності позивача, виконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зазначених вище послуг, правомірності віднесення коштів, сплачених за їх виконання до складу валових витрат платника податків свідчить про товарність угоди та підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Судом першої інстанції встановлено, що в період часу,що перевірявся, позивач придбав у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг» товару - автозапчастин - на суму відповідно 302732,37 грн., 54455,07 грн. та 38869,80 грн.(в тому числі ПДВ)
До матеріалів справи залучені копії податкових накладних, видаткових накладних, оформлених ТОВ БВП «Строитель-Плюс» , ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг», доказів оплати їх вартості ( в тому числі перерахування ПДВ), подальшої їх реалізації іншим суб'єктам господарювання.
За таких обставин приймаючи до уваги те, що торгівля автозапчастинами є основним видом діяльності позивача, суд вважає доведеним факт придбання у ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг» в наведених вище обсягах товару - автозапчастин, правомірності віднесення сплаченої вартості цього товару до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ,ПП «Кримспецтехнолоджі» та ПП «Базіс-Торг», викладені в акті перевірки №2686/22-00/25125091 від 25.09.2012 р, не відповідають дійсним обставинам справи.
При вивчені матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач в період часу, що перевірявся, сплатив ТОВ БВП «Строитель-Плюс» 134405 грн. (в том числі ПДВ) вартості наданих транспортних послуг.
Дана господарська операція підтверджується договорами купівлі-продажу товарів-автозапчастин, актами виконаних робіт щодо надання транспортних послуг, податковими накладними, оформленими ТОВ БВП «Строитель-Плюс» . Доказів, які б спростовували дані обставини не добуто.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач в період часу, що перевірявся, перерахував ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП Севелітстрой» , Фірмі «Капітель Плюс» відповідно 108947,2 грн., 5047 грн., 7940 грн. (в тому числі ПДВ) за ремонт кондиціонерів, надання комп'ютених послуг , інформаційно - консультаційні послуги.
Виконання цих послуг підтверджується наданими позивачем актами виконаних робіт, податкові накладні, що свідчать про надання цих послуг вказаними контрагентами, доказамиоплати їх вартості. Наявність у позивача комп'ютерів, кондиціонерів підтверджується матеріалами справ, а роботи по обслуговуванню зазначеного майна розцінюється як використання у господарській діяльності.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо отримання позивачем наведених вище послуг від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП Севелітстрой» , Фірми «Капітель Плюс» в зазначених обсягах, правомірності віднесення їх вартості до складу валових витрат платника податків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період часу, що перевірявся, сплачено ПП Севелітстрой» та ПП «Комманд» відповідно 70000 грн. ( в тому числі ПДВ) та 12000грн. (в том числі ПДВ) орендної плати за використання складських приміщень.
Факт використання орендованих приміщень у господарській діяльності позивача підтверджується матеріалами справи, отже віднесення цих сум до складу валових витрати, є правомірним.
Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.12 у справі № 2а-11473/12/0170/2 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна