"04" березня 2013 р.Справа № 916/32/13-г
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бєлих К.В.,
за участю представників учасників процесу:
від позивача Горова К.О.,
від відповідача Слюсар М.М.,
від третьої особи-1 не з'явився,
від третьої особи-2 не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал оушен лінк" до Державного підприємства ,,Одеська залізниця", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ді Енд Ай Еволюшн" та Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Агроінтер", про стягнення 378078,89 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2013 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал оушен лінк" (далі - ТОВ „Глобал оушен лінк"), з урахуванням ухвали від 04.02.2012 р. порушено провадження у справі № 916/32/13-г, призначено її до розгляду в засіданні суду на 04.02.2013 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 04.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 20.02.2013 р., у судовому засіданні 20.02.2013 р. - на 04.03.2013 р.
Ухвалами господарського суду Одеської області від 04.02.2013 р. та від 20.02.2013 р. залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ді Енд Ай Еволюшн" (далі - ТОВ ,,Ді Енд Ай Еволюшн") та Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Агроінтер" (далі - ТОВ ,,Агроінтер") відповідно.
Учасники процесу повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, розписками їхніх представників та кур'єрською квитанцією.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ТОВ „Глобал оушен лінк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі - ДП „Одеська залізниця") 387966,05 грн. збитків, завданих втратою вантажу в процесі перевезення.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „Глобал оушен лінк" посилається на ст.ст.16,22,610,611,625,909,920,924 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України, п.п.6,110,113 Статуту залізниць України та зазначає, що на підставі залізничної накладної від 03.07.2012 р. № 34003194 залізницею прийнято до перевезення вантаж олії соняшникової, в процесі якого контейнери з вантажем спущено з гірки, що призвело до пошкодження цистерн та течі вантажу, доказом чого є експертний висновок.
Наведені обставини, той факт, що ТОВ „Глобал оушен лінк" компенсувало ТОВ „Ді Енд Ай Еволюшн" як власнику вантажу вартість втраченої олії, наявність у діях перевізника складу господарського правопорушення у вигляді завдання реальних збитків, на думку позивача, надають йому право вимагати відшкодування останніх.
В процесі вирішення спору судом ТОВ „Глобал оушен лінк" подало додаткові письмові пояснення, в яких вказало, що дійсна вартість вантажу підтверджується довідкою відправника. Крім того, позивачем відзначено, що встановлення причин розливу вантажу здійснювала сюрвейєрська компанії „Інтер Тех Сервіс Україна", діяльність якої полягає у проведенні незалежних експертиз вантажів та транспортних засобів. Сюрвеєрська діяльність в Україні не потребує ані ліцензування, ані патентування, ані отримання будь-яких спеціальних дозволів. При цьому компанія „Інтер Тех Сервіс Україна" являється членом Київської торгово-промислової палати України, а її керівник - членом Міжнародного інституту морських сюрвеєрів.
Також в ході розгляду справи позивач зменшив вимоги шляхом подачі письмової заяви, в якій просить стягнути з ДП „Одеська залізниця" 378078,89 грн. збитків у зв'язку з неврахуванням у первісній ціні позову норми природної втрати вантажу.
ДП „Одеська залізниця" у відзиві на позов вважає його таким, що задоволенню не підлягає, зокрема, оскільки: за змістом накладної від 03.07.2012 р. № 34003194 перевезення відбувалось на особливих умовах, за якими „претензії щодо якості і кількості вантажу, в тому числі за несхоронні перевезення, вирішуються між відправником та одержувачем без участі залізниці. 3 одержувачем погоджено". Крім того, посилання позивача на сюрвейєрський звіт не повинні прийматись до уваги, т.я. дослідження проведено без участі представників перевізника та без належного повідомлення їх повідомлення про вчинення таких дій.
28.02.2013 р. до господарського суду надійшли клопотання відповідача про призначення справи до колегіального розгляду, зобов'язання позивача надати оригінал сюрвейєрського звіту, а третіх осіб - оригінали документів на цистерни (флексі-танки), в яких перевозилась олія.
В задоволенні цих клопотань судом відмовлено, тому що: підстави вважати даний спір складним відсутні; в матеріалах справи наявна завірена копія сюрвейєрського звіту, оригінал якого досліджено у судовому засіданні; відповідачем не конкретизовано перелік документів, які він вважає за необхідне витребувати у третіх осіб, та обставини, які ними підтверджуються, що суперечить п.п.1,4 ч.2 ст.38 ГПК України.
04.03.2013 р. ДП „Одеська залізниця" додатково заявлено ще клопотання про продовження строку вирішення спору, яке задоволенню не підлягає через відсутність виняткового випадку для вчинення процесуальної дії згідно ч.3 ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.
12.06.2012 р. між ТОВ „Ді Енд Ай Еволюшн" (Продавець) та Компанією „Vilavi Union Enterprises Limited" (Покупець) укладений контракт № 05/05-12/2, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену марки П в кількості 800,00 +/- 10% тон за ціною 1250,00 доларів США за тону... В п.2.1 контракту сторони погодили, що Продавець повинен поставити товар в 20-ти футових контейнерах, кожний з встановленим флексі-танком (спеціалізована цистерна для перевезення наливних вантажів), на умовах СРТ - Іллічівський морський торговельний порт або Одеський морський торговельний порт (відповідно до ІНКОТЕРМС 2000). В п.2.2 контракту сторони обумовили, що вантажовідправником вантажу буде виступати ТОВ „Віойл-Агро" або ТОВ ,,Агроінтер".
З метою доставки вантажу Покупцю та для організації і забезпечення транспортно-експедиторського обслуговування вантажу територією України ТОВ „Ді Енд Ай Еволюшн" залучено експедитора - ТОВ „Глобал оушен лінк" на підставі договору від 10.10.2011 р. № 311/11.
Заявкою від 14.06.2012 р. на експедитора покладений обов'язок надати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією і забезпеченням транспортування олії соняшникової рафінованої, у зв'язку з чим організовано перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно якого 03.07.2012 р. зі станції відправлення Вінниця Південно-західної залізниці ТОВ „Агроінтер" (відправник) на станцію призначення Іллічівськ Одеської залізниці відправлено для ТОВ „Глобал оушен лінк" (одержувач) платформу № 94827383 з контейнерами, а саме № MSKU5992780P з олією соняшниковою у кількості 24000 кг та № MRKU6508543P з олією соняшниковою у кількості 23950 кг, що підтверджується залізничною накладною № 34003194.
Відмітки у вказаній накладній свідчать про те, що: навантаження проводиться відправником; перевезення здійснюється на особливих умовах згідно договору з залізницею від 22.06.2012 р. № НЗ-1-5/547, претензії щодо кількості і якості вантажу, в т.ч. за несхоронні перевезення, вирішуються між відправником та отримувачем без участі залізниці, з одержувачем погоджено; вантаж навантажено та розміщено згідно МТУ № 4-П-Зах/2012 від 05.06.2012 р.; контейнер власність суднохідної компанії „Maersk".
06.07.2012 р. на станції Жмеринка Південно-західної залізниці оформлено акт загальної форми, де зафіксовано, що: виявлено течу вантажу; ЗПП справні; доступу до вантажу немає.
В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченої під час перевезення олії у розмірі 378078,89 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 2% маси нетто вантажу та кількості вантажу, що залишився, визначена як 37841 кг; вартість вантажу за 1 тону встановлена як 1250,00 дол. США за довідкою відправника (т.1 а.с.71)).
Перевіривши обґрунтованість доводів представників учасників процесу, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 03.07.2012 р. № 34003194 свідчить про укладення між ТОВ „Агроінтер" (вантажовідправник), залізницею (перевізник) та ТОВ „Глобал оушен лінк" (одержувач) договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
В ч.5 ст.225 ГК України вказано, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
Згідно абз.5 п.114 Статуту залізниць України витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.
Наведені норми матеріального права безумовно свідчать про те, що суб'єкти господарювання з власної ініціативи вправі обмежувати розмір відповідальності у вигляді стягнення збитків. При цьому в разі, якщо контрагенти за договором залізничного перевезення дійшли відповідної згоди, завдані в процесі перевезення збитки не відшкодовуються.
Приймаючи до уваги викладене, наявне в залізничній накладній та договорі між ТОВ „Агроінтер" та ДП „Південно-західна залізниця" застереження, за змістом якого претензії по кількості і якості вантажу, включаючи несхоронні перевезення, вирішуються між відправником та отримувачем без участі залізниці, що з отримувачем узгоджено, господарський суд дійшов висновку про звільнення сторонами по договору залізничного перевезення в даному випадку залізниці від компенсації збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.
Крім того, за правилами п.129 Статуту залізниць України: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (абз.1); комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;... в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу (абз.2); залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції…
Згідно п.3.4 роз'яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122; у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу".
В процесі розгляду справи судом з'ясовано, що комерційний акт, який повинен був складатись, начальником залізниці не оформлювався. Дії по нескладанню комерційного акту не оскаржено одержувачем вантажу згідно п.16 Правил складання актів, у зв'язку з чим він не мав проводити вивантаження, якщо планував стягнення вартості втраченого вантажу в подальшому.
Враховуючи викладене, той факт, що саме комерційний акт відповідно до п.129 Статуту залізниць України засвідчує обставини, що можуть бути передумовою для матеріальної відповідальності залізниці, господарський суд вважає, що під час виявлення недостачі вантажу не дотримано передбачений законодавством порядок документального оформлення цієї обставини.
Окремо слід зауважити, що відповідно до названих вище Правил складання актів в комерційному акті фіксуються кількість вантажу, що втрачений та залишився.
У зв'язку з витіканням олії з цистерн та з метою збереження залишку вантажу останній перелито у автоцистерну та відправлено на зберігання до ПАТ „Вінницький олійножировий комбінат", де за наслідками зважування виявлено, що невтрачений залишок становить 9,150 тон, доказом чого є акт від 11.07.2012 р.
Зважування проводилось без залучення працівників залізниці, на вагах, сертифікація яких не підтверджена, отримані результати зважування до комерційного акту не внесено, тому вважати правильним розрахунок ціни позову, до якого включено суб'єктивні дані щодо кількості втраченого вантажу, в суду підстав немає.
Також судом не приймається до уваги в якості підстави для визнання неправомірними дій залізниці сюрвейєрські звіти компанії „Інтер Тех Сервіс Україна" від 11.07.2012 р. № 2970-10312, т.я.:
- перший примірник представленого звіту (т.1 а.с.37-39) підпису особи, що його склала не містить;
- на другому примірнику (т.1 а.с.143-153) наявний підпис іншої особи, яка його оформила, проте жодних доказів того, що вона являється компетентним у цій галузі експертом, позивачем не представлено;
- дослідження здійснено з порушенням п.30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, а саме абз.2 цього пункту, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції, адже доказів направлення/вручення виклику начальнику станції позивачем не представлено, а, відтак, оформлений за наслідками експертизи без участі представника залізниці акт не може сприйматись судом як об'єктний доказ;
- у звітах не міститься мотивувальна частина з обґрунтуванням того, чим зумовлений зроблений в резолютивній частині висновок щодо одержання флексі-танком пошкоджень у період маневрових операцій з платформою № 94827383, яка спущена з гірки без використання буксирного потягу, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортними одиницями, розташованими нижче, що визвало розрив флексі-танка та течу його вмісту;
- в ході складання сюрвейєрських звітів компанією „Інтер Тех Сервіс Україна" не вивчались питання стосовно дотримання ТОВ „Агроінтер", яке згідно ч.3 ст.308 ГПК України, ч.1 ст.918 ЦК України, п.32 Статуту залізниць України зобов'язане підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення, особливого порядку розміщення флексі-танків в контейнері як-то передбачено узгодженими відправником та перевізником технічними умовами (т.1 а.с.117-123), та того, чи міг розрив флексі-танка статись внаслідок його перевантаження відправником (згідно названих технічних умов максимальна можлива кількість вантажу становить 21,8 тон, а в тексті залізничної накладної значиться про масу олії в контейнері 24,150 тон).
За таких обставин, правові передумови для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.33,34,43,82-85 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повний текст рішення підписано 11.03.2013 р.
Суддя Лічман Л.В.