ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1741/13 28.02.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/772/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна фірма
«Керамік-Прилуки»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»;
про стягнення 55 549,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Карпенко В.К., довіреність б/н від 11.02.2013р.;
від відповідача: Дубовський В.П., довіреність б/н від 13.03.2012р.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна фірма «Керамік-Прилуки» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» (надалі - відповідач) про стягнення 55549,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 24.05.2012р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 55549,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/1741/13 та призначено її розгляд на 28.02.2013р.
Присутнім у судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.
Представник відповідача надав відзив на позову заяву, в якому відповідач позов визнає частково в сумі 54 349,00 грн., оскільки після порушення провадження у справі було сплачено заборгованість у сумі 1200,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт надходження від відповідача коштів у розмірі 1200,00 грн.
У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.05.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, у відповідності до умов якого, продавець передає оплачену покупцем, а покупець приймає цеглу керамічну рядову повнотілу одинарну марки М-100 F-25, сертифіковану згідно ДСТУ БВ.2.7-61:2008 1 клас тільки на обмінних піддонах.
Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору, продавець зобов'язаний відвантажувати цеглу в присутності повноважних представників покупця, які приймають цеглу по кількості та якості в момент її відвантаження. Відвантаженою по кількості і належної якості вважається цегла, якщо транспортний засіб із нею виїхав за межі прохідної продавця. При транспортуванні цегли продавець не несе відповідальності за її кількість та якість. Продавець надає покупцю такі товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну, сертифікат якості (за вимогою покупця). Покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність, яка дійсна протягом календарного місяця.
Ціна 1 тисячі штук цегли керамічної без доставки складає 1050,00 грн. з ПДВ (п. 3.1. долговору).
Відповідно до п. 4.1. договору, покупець робить передоплату за цеглу шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.
Положеннями п. 5.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року.
З наданих суду доказів вбачається, що на виконання умов договору позивачем за видатковими накладними № РН-0000869 від 15.09.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000885 від 20.09.2012р. на суму 7350,00 грн., № РН-0000893 від 24.09.2012р. на суму 7350,00 грн., № РН-0000902 від 26.09.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000921 від 04.10.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000926 від 09.10.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000928 від 09.10.2012р. на суму 7350,00 грн., № РН-0000944 від 15.10.2012р. на суму 7875,00 грн., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачу товар на загальну суму 61425,00 грн.
Факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0000869 від 15.09.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000885 від 20.09.2012р. на суму 7350,00 грн., № РН-0000893 від 24.09.2012р. на суму 7350,00 грн., № РН-0000902 від 26.09.2012р. на суму 7875,00 грн. підтверджується довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 78 від 14.09.2012р., а за видатковими накладними № РН-0000921 від 04.10.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000926 від 09.10.2012р. на суму 7875,00 грн., № РН-0000928 від 09.10.2012р. на суму 7350,00 грн., № РН-0000944 від 15.10.2012р. на суму 7875,00 грн. - довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 90 від 02.10.2012р., копії яких також додані до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, належними та допустимими доказами підтверджено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 61425,00 грн.
Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково. Отже, заборгованість відповідача перед позиваем на день звернення останнього до суду становила 55549,00 грн., що також підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаємних розрахунків станом на 27.12.2012р.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Після порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача заборгованість у сумі 1200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 118 від 31.01.2013р. на суму 550,00 грн., № 175 від 20.02.2013р. на суму 150,00 грн., № 198 від 22.02.2013р. на суму 200,00 грн., № 218 від 26.02.2013р. на суму 300,00 грн., оригінали яких додано до відзиву на позовну заяву.
Отже, на день розгляду справи предмет спору в частині стягнення заборгованості у сумі 1200,00 грн. відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Водночас, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару в сумі 54349,00 грн., відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 54349,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» (02002, м. Київ, М. Раскової, 19, офіс 1213; код ЄДРПОУ 37292724) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельна фірма «Керамік-Прилуки» (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 250; код ЄДРПОУ 30254530) 54349,00 грн. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення заборгованості в сумі 1200,00 грн. провадження у справі припинити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 06.03.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов