05.03.13р. Справа № 904/949/13-г
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДБУД", вул. Двінська,
про стягнення 48 891 грн. 10 коп.
Суддя Ємельянова О.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов № 5797 від 14.09.2012 року)
Від відповідача: Балацун В.І.- представник (дов № 55 від 04.03.2013 року)
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДБУД" (далі-відповідач) про стягнення 48 891 грн. 10 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 9-17/1 від 17.01.2011 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2013 року.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.02.2013 року на 05.03.2013 року.
Представник позивача 05.03.2013 року надав у судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог в частині основного зобов'язання та збільшення позовних вимог в частині нарахування 36 % річних та пені.
05.03.2013 року від представника відповідача до господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сума заборгованості за поставлений товар погашена в повному обсязі.
Представник відповідача надав у судовому засіданні заяву про визнання позовних вимог в сумі 22 751 грн. 81 коп. в повному обсязі.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.03.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, -
17.01.2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДБУД", як покупцем, було укладено договір поставки № 9-17/1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені договором передати товар у власність Покупця, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених у даному договорі. Предметом поставки є паливо-мастильні матеріали: бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо, оливи, мастила тощо (а.с.9).
Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31 грудня 2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання. (а.с.10).
Пунктом 1.3 договору передбачено, що асортимент товару, що поставляється, строки і умови його поставки, ціни та порядок розрахунків, обумовлюються сторонами в цьому договорі або специфікаціях чи в заявках і накладних, які прирівнюються до специфікації.
Постачальник здійснює поставку товару на умовах ЕХW - франко-склад Продавця; СРТ - склад Покупця відповідно до ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.6 договору поставка товару Покупцеві здійснюється при наданні представником Покупця довіреності на отримання належної кількості товару та документу, що підтверджує уповноважену особу Покупця в місці поставки.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що Покупець здійснює оплату на умовах:
- 100% передоплати за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом трьох календарних днів з дня отримання рахунку,
або за погодженням з Постачальником
- по факту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом трьох календарних днів з дня отримання товару (підписання товаротранспортної (або іншої) накладної та/або акту прийому-передачі товару).
Відповідно до умов договору, позивач згідно заявкам № 452 від 09.08.2011 року та № 525 від 22.09.2011 року поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 967 від 09.08.2011 року на суму 39 294,00 грн., № 1333 від 22.09.2011 року на суму 41 860,00 грн. та довіреностями № ЯПЕ 008066 від 09.08.2011 року та № ЯПЕ 008141/327 від 22.09.2011 року, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.11-16).
Відповідно до акту звіряння розрахунків № 71 від 14.11.2012 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 29 294,00 грн. (а.с.17).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від просроченної суми за кожні десять днів такої просрочки.
Позивачем нараховано пеню за період з 26.09.2011 року по 25.11.2012 року у сумі 5 212 грн. 33 коп. та штраф у сумі 2 050 грн. 58 коп.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої, суми за кожен день прострочення (пункт 7.3 договору).
На підставі вищевикладеного, позивачем за період з 26.09.2011 року по 25.11.2012 року нараховано 36 % річних у сумі 12 337 грн. 19 коп.
В ході судового розгляду представник позивача надав заяву в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині виконання зобов'язання по оплаті основного боргу - 29 294 грн. 00 коп., у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 11.02.2013 року на суму 29 294 грн. 00 коп. та просить суд збільшити розмір позовних вимог в частині нарахування 36 % річних та пені, а саме стягнути з відповідача на користь позивача пеню за період з 26.09.2011 року по 10.02.2013 року у сумі 6 139 грн. 30 коп. та 36 % річних за період з 26.09.2011 року по 10.02.2013 року у сумі 14 561 грн. 93 коп.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 6 139 грн. 30 коп., 36 % річних у сумі 14 561 грн. 93 коп. та штрафу у сумі 2 050 грн. 58 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.
В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОВОДБУД" (вул. Двінська, буд. 6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066; код ЄДРПОУ 01239393; р/р 26004962486161 в ПАТ „ПУМБ" м. Кривий Ріг; МФО 334851) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в ПАТ „БМ банк" м. Київ; МФО 380913) - 2 050 (дві тисячі п'ятдесят) грн. 58 коп. штраф, 6 139 (шість тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 30 коп. пеню, 14 561 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 93 коп. 36 % річних, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 11.03.2013 р.
Суддя О.О. Ємельянова