Справа: № 2а-1300/11/1023 Головуючий у 1-й інстанції: Малишенко Т.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
04 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 21.03.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 21.03.2011 позов задоволено: визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області у перерахунку ОСОБА_2 розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка має статус постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена до категорії 4; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області провести з 01.07.2010 перерахунок та виплачувати ОСОБА_2 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка має статус постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена до категорії 4 на підставі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до 4 категорії.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та статтею 1 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн., а статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Хоча у вищевказаний період дія положень ст. 51 Закону № 796 не зупинялась, розрахунок зазначеного підвищення до пенсії та додаткової пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 51 Закону № 796, а згідно постанов КМ України.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на зазначені постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначеної додаткової пенсії, порівняно з правами, встановленими ст. 51 Закону № 796, а тому застосуванню підлягає саме остання.
Отже, у вищезазначений період позивач мав право на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону №796, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Оскільки у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зобов'язано відповідача проводити відповідні виплати без зазначення по який період їх здійснювати, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Славутицького міського суду Київської області від 21.03.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.