01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про відмову у прийнятті позовної заяви
28.02.13 Справа № 910/3538/13.
Суддя Сівакова В.В., розглянувши
позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "ВЕГА"
про визнання недійсним висновку з незалежної оцінки, здійсненої 14.01.2013 та зобов"язання провести повторну незалежну оцінку
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "ВЕГА" про
- визнання нечинним висновку з незалежної оцінки майна - земельної ділянки загальною площею 0,0595 га, кадастровий № 8000000000:62:164:0005 розташованою по вул. Прикордонна, 20 у м. Києві власником якої є Бикова Світлана Дмитрівна;
- зобов"язання Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві винести повторно постанову про проведення незалежної оцінки та призначивши іншу державну оціночну компанію.
З позовної заяви вбачається, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист № 2-1525/11 від 16.06.2011, виданий Деснянським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з Бикової Світлани Дмитрівни та Бикова Ігоря В"ячеславовича 552 188,42 грн. заборгованості за кредитним договром № 49.27/06/07-Іz від 14.06.2007 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк".
Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було призначено повторну незалежну оцінку, яка здійснена відповідачем станом на 14.01.2013 та складено висновок про експертну грошову оцінку вищевказаної земельної ділянки. Відповідно до експертного висновку ринкова вартість земельної ділянки визначена в розмірі 169 400,00 грн. без ПДВ.
Позивач вважає, що висновок підлягає визнанню нечинним, оскільки вартість земельної ділянки значног занижена, а висновок не відповідає фактичним обставинам.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
При цьому, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів, до яких зокрема, відноситься визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Аналогічні приписи містить і ст. 16 Цивільного кодексу України.
Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Отже, спірний висновок з незалежної оцінки є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не є актом державного чи іншого органу, тому не може вважатись юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Не є зазначений висновок і нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований.
Відтак, позивачем фактично оскаржуються дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 24.12.2009 у справі № 05-6-6/575 та постанові від 14.06.2011 у справі № 2/5/2011/5003.
Постановою Верховного Суду України від 07.10.2003 у справі №18/478 (03/158) також наголошено на непідвідомчості спору про визнання недійсним висновку оцінювача господарським судам, оскільки він не є юридичним актом.
До того ж суд відзначає, що статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження», яка зазначена позивачем як правова підстава для звернення до суду з даним позовом, визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.
Однак, відповідно до положень зазначеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця, а відтак приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ст. 58 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Визначення вартості, оцінки земельної ділянки боржника (ст. 58 «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії.
Таким чином, враховуючи, що оцінка майна в межах виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, позовні вимоги учасника виконавчого провадження до суб'єкта оціночної діяльності, залученого державним виконавцем в межах виконавчого провадження, щодо оскарження здійсненої оцінки, не підлягають розгляду у господарських судах.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.09.2012 у справі № 5011-38/4624-2012.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак, у прийнятті позовної заяви слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -
1. У прийнятті позовної заяви відмовити.
2. Позовні матеріали повернути позивачеві.
Суддя В.В.Сівакова