01 лютого 2013 року м. Київ В/9991/4229/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Вербицької О.В.,
Муравйова О.В.,
Рибченка О.А.,
перевіривши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012
у справі № 2а-47709/09/1670 (№ К-30062/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 у названій справі.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 заявник посилається не неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 у справі № А6/421-07 (№ К-346/09 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Між тим, як вбачається зі змісту заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 та приєднаних до неї додатків фактичні обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.
Зокрема, ухвалюючи рішення від 09.10.2012 Вищий адміністративний суд України зазначив про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, який підтвердив законність застосування штрафних (фінансових) санкцій за невідповідність суми грошових коштів, виявлення на місці проведення розрахунків суми, сумі коштів, відображених у денному звіті.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 у справі № А6/421-07 (№ К-346/09 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яку посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який дійшов висновку щодо незаконності застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення приписів пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у частині незастосування реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг).
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що у викладених випадках відсутня подібність правовідносин, оскільки обставини кожної конкретної справи різні, у тому числі різні правові норми, які були підставою для застування штрафних санкцій.
Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 2а-47709/09/1670 (№ К-30062/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Вербицька О.В.
(підпис)Муравйов О.В.
(підпис)Рибченко О.А.