20 лютого 2013 року м. Київ В/800/715/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
Рибченка О.А.,
перевіривши заяву Приватного підприємства «Солекс»
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012
у справі № 16/88-08 (№ К-25785/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом Приватного підприємства «Солекс»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Приватне підприємство «Солекс»звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012 у названій справі.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012 заявник посилається не неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 2 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.07.2011 у справі № 16/29 (2а-14302/08) (К-20756/10), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.04.2012 у справі № 17/15 (К-23733/10), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.01.2012 у справі № 16/14 (К-18716/10), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № 9/577 (К-22059/10), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.12.2009 у справі № 13/640/08-АП (К-26405/09), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.06.2010 у справі № 3/752/08-АП-3/753/08-АП-3/758/08/-АП-3/759/08-АП (К-49232/09), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 у справі № 2а-2524/09/2670 (2-а-2524/09) К-19278/10), копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 у справі № 16/75 (К-11005/10), копію постанови Верховного Суду України від 18.12.2012, у яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Як вбачається зі змісту рішення Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012 суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, мотивував його тим, що з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи «Фіскал»(01.07.2008), суб'єкти господарювання повинні використовувати її при експлуатації гральних автоматів.
Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 13.02.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Солекс»до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «пунктом 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(надалі - постанова № 121) встановлено термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, до 31 грудня 2006 року.
Статтею 12 Закону № 265/95-ВР передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Таким чином, з викладеного вище випливає, що держава виконала взятий на себе обов'язок щодо забезпечення переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням РРО.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 01 жовтня 2008 року, тобто після включення зазначеної комп'ютерно-касової системи до Державного реєстру, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО має місце.».
Наведену правову позицію Верховного Суду України було враховано Вищим адміністративним судом України під час прийняття ухвали з даної справи, про перегляд якої порушено питання у заяві. Тобто фактично прийняття зазначеної ухвали є, по суті, результатом дотримання Вищим адміністративним судом України вимог статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Приватному підприємству «Солекс»у допуску справи № 16/88-08 (№ К-25785/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Вербицька О.В.
(підпис)Кошіль В.В.
(підпис)Рибченко О.А.
З оригіналом згідно
помічник судді А.Р. Окунський