28 лютого 2013 року м. Київ П/800/92/13
В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),
суддів:Веденяпіна О.А.,
Зайцева М.П.,
Кравцова О.В.,
Масло І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Верховної Ради України про визнання протиправною її бездіяльності щодо неприйняття законів про вибори до органу виконавчої влади -Кабінету Міністрів України та до органів судової влади, зобов'язання відповідача прийняти закон про вибори до Кабінету Міністрів України та закон про вибори до судів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що неприйняття вищевказаних законів перешкоджає позивачу користуватися конституційним правом прямо обирати до Кабінету Міністрів України та до органів судової влади, яке зазначене в статті 71 Конституції України.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день та час слухання справи, надав суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності.
В письмових запереченнях представник Верховної Ради України просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Верховна Рада України не є суб'єктом права законодавчої ініціативи, в її діях відсутня бездіяльність щодо неприйняття законів про обрання членів Кабінету Міністрів України та до органів судової влади, оскільки відсутні законопроекти суб'єкта права законодавчої ініціативи.
Крім того, положеннями Закону України «Про Кабінет Міністрів України»і Закону України «Про судоустрій і статус суддів»регламентовано порядок призначення і обрання членів Кабінету Міністрів України та суддів.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про день та час слухання справи, просили слухати справу за їх відсутності.
У зв'язку із зазначеним, справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, приходить до наступного.
Виходячи з положень, закріплених у частині другій статті 2, пункті першому частини першої статті 3, частині першій статті 17 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
Окрім того, згідно статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. З наведеного вбачається, що Верховна Рада України не може сама ініціювати прийняття того чи іншого закону або за власною ініціативою вносити зміни і доповнення до закону.
У Рішенні Конституційного Суду України від № 17-рп/2002 від 17 жовтня 2002 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом -єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" затверджено її Регламент, розділом IV якого передбачені стадії законодавчої процедури, а саме: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення.
Таким чином, при прийнятті законів та внесенні змін до них Верховна Рада України як законодавчий орган не здійснює владні управлінські функції, а проводить законодавчу діяльність.
У частині другій статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У контексті з положеннями частини першої статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Судом встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність Верховної Ради України щодо неприйняття відповідних нормативно-правових актів, а саме: законів про вибори до Кабінету Міністрів України та до органів судової влади. Здійснення таких дій передбачено окремими стадіями законодавчого процесу, що віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України, яка при цьому реалізує свою нормотворчу функцію, а не владні управлінські функції.
Позивач не надав суду доказів того, що бездіяльністю відповідача порушені його права, свободи чи охоронювані законом інтереси в сфері публічно-правових відносин при здійсненні відповідачем владних управлінських функцій.
У рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повно важності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом -єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до виключної компетенції цього органу державної влади.
Виходячи з наведеного, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання бездіяльності Верховної Ради України протиправною, і як наслідок -в іншій частині позовних вимог як таких, що є похідними, а саме, в частині зобов'язання Верховної Ради України прийняти закон про вибори до Кабінету Міністрів України та закон про вибори суддів.
Керуючись статтями 160-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності вищого законодавчого органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.