20 лютого 2013 року м. Київ В/800/738/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
Рибченка О.А.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013
у справі № 2а-22892/09/1270 (№ К-22694/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»
до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,
Державна податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2012 у названій справі.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно приписів статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 заявник посилається не неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України Вищого адміністративного суду України від 15.07.2008 (№ К-31026/06 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), у яких, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Як вбачається з змісту рішення Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, мотивував його тим, що у податкового органу, на момент виникнення спірних правовідносин, законних підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених поточних податкових зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу не було.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2008 (№ К-31026/06 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яку посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, суд дійшов іншого висновку зазначивши, що оскільки позивач на момент сплати узгоджених податкових зобов'язань повністю з бюджетом не розрахувався і мав податковий борг, то цей податковий борг правильно відповідачем погашений попередньо перед тими податковими зобов'язаннями, які податковим боргом не є.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо спірної ситуації, так, у його постанові від 20.06.2011 зазначено, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, а відтак, враховуючи приписи підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5, підпункту 7.1.1 пункту 7.1, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.
Отже, незважаючи на те, що у доданому заявником рішенні суду касаційної інстанції від 15.07.2008 (№ К-31026/06 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) норми матеріального права застосовано інакше ніж в ухвалі суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, проте ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 прийнята у відповідності до судової практики Верховного Суду України, яка діяла на час вирішення справи по суті та діє на даний час.
Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби у допуску справи № 2а-22892/09/1270 (№ К-22694/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Вербицька О.В.
(підпис)Кошіль В.В.
(підпис)Рибченко О.А.
З оригіналом згідно
помічник судді А.Р. Окунський