11 лютого 2013 року м. Київ В/800/225/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Вербицької О.В.,
Муравйова О.В.,
Рибченка О.А.,
перевіривши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012
у справі № 2а-47709/09/1670 (№ К-30062/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеварний завод»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області
про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 у названій справі.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з приписами статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби посилається не неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: статей 1, 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(надалі -Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.09.2011 у справі № 2-а-7288/08/0470 (К-49559/09 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), у якій, на його думку, згадані норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
В ухваленому рішенні від 20.11.2012 Вищий адміністративний суд України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які вирішуючи спір щодо визначення моменту перетину товаром митного кордону зазначили про те, що оформлена ВМД не є документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів. Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставленя на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону. У зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.
В ухвалі ж Вищого адміністративного суду України 08.09.2011 у справі № 2-а-7288/08/0470 (К-49559/09 -номер справи у Вищому адміністративному суді України), на яку посилається заявник, як приклад різного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду зазначивши у мотивувальній частині цього рішення, що датою імпорту є у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати не дату оформлення ВМД.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо спірної ситуації, так зокрема, у його постанові від 04.07.2011 зазначено, що позивач відповідно до Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»(далі - Закон № 959-ХІІ) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-ХІІ та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.
При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Враховуючи викладене, Верховний Суд України дійшов висновку що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставленя на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону, відповідають позиції, висловленій у його постанові від 04.07.2011.
Отже, незважаючи на те, що у доданому заявником рішенні суду касаційної інстанції від 08.09.2011 у справі № 2-а-7288/08/0470 (К-49559/09 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) норми матеріального права застосовано інакше ніж в ухвалі суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, проте ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012 прийнята у відповідності до судової практики Верховного Суду України, яка діяла на час вирішення справи по суті та діє на даний час.
Приписи статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції саме одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби у допуску справи № 2а-47709/09/1670 (№ К-30062/10 -номер справи у Вищому адміністративному суді України) до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2012.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Вербицька О.В.
(підпис)Муравйов О.В.
(підпис)Рибченко О.А.
З оригіналом згідно
помічник судді А.Р. Окунський