21 лютого 2013 року м. Чернівці Справа № 824/197/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Маренича І.В.
секретаря судового засідання - Столяра О.О.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2;
відповідача - Ротарь Г.А.;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1 від 17.01.2013 року,-
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1 від 17.01.2013 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 21 січня 2013 року вона отримала прийняту відповідачем вимогу від 17.01.2013 р. № Ф-1 про сплату суми боргу 690,19 грн., з якою позивач не погодилася, посилаючись на те, що вона є пенсіонером за віком на пільгових умовах, через що не повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З наведених підстав просила вказану вимогу скасувати.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення та зазначив, що позивач повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та також вказав, що позивачем самостійно наданий звіт про суму нарахованого єдиного внеску за 2011 рік .
Заслухавши сторін розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини.
Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця, здійснює діяльність на умовах сплати єдиного податку, взята на облік в УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівців .
Згідно з пенсійним посвідченням НОМЕР_1 08.12.2009 року (а.с.12) ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.
Відповідачем відносно позивача прийнято вимогу від 17 січня 2013 р. № Ф-1 про сплату суми боргу 690,19 грн., у зв'язку з наявністю боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказані обставини сторонами не оспорюються.
З урахуванням встановлених по справі обставин суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.
Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Нормою ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні відносини врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI), частина 4 статті 25 якого, зокрема, містить наступні приписи:
Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, до компетенції відповідача у разі наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску належить прийняття вимоги, яка є виконавчим документом.
Проте, суд враховує, що борг з єдиного внеску, що зазначений в оскарженій вимозі, визначений відповідачем без урахування внесених змін в Закон № 2464-VI та факту отримання позивачем пенсії за віком.
З пояснень сторін вбачається, що вказана у спірній вимозі сума складається із боргу зі сплати єдиного внеску за 2011 р. Також, за поясненнями відповідача, позивачем надавався звіт про суму нарахованого єдиного внеску за 2011 р.
За таких обставин суд зазначає, що частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI в редакції Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 р., передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час прийняття спірної вимоги згідно з наведеною прямою нормою спеціального закону позивач була звільнена від сплати за себе єдиного внеску, починаючи з 06.08.2011 р. Враховуючи, що спірна вимога включає суму боргу, яка виникла, в тому числі, після набрання чинності Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, прийняття вказаної вимоги відповідачем не відповідає вказаним приписам закону, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на пільговий характер пенсії, призначеної позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки розділ ІІ Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII містить чотири види пенсій. Відповідно, пенсії, призначені згідно зі ст. 14 вказаного Закону за особливостями пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, відносяться до пенсій за віком. Отже, на позивача розповсюджується дія частини 4 ст. 4 Закону № 2464-VI в редакції Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких умов позовні вимоги про визнання неправомірною та скасування вимоги від 17.01.2013 року № Ф-1 підлягають задоволенню.
За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету сума сплаченого нею судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією в розмірі 114,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду у м. Чернівцях щодо нарахування фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період листопад-грудень 2011 року.
3. Скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в м. Чернівцях №Ф-1 від 17 січня 2013 року в сумі 690 грн. 19 коп. винесену на ОСОБА_1.
4. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь - ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 114 грн. 70 коп. згідно квитанції №239/270 від 25 січня 2013 року із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
У судовому засіданні 21 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 26 лютого 2013 року.
Суддя І.В.Маренич