"25" лютого 2011 р. справа № 2-2308/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
14 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просила суд визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради щодо нарахування, призначення та виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, незаконними; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради нарахувати та виплатити їй суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Посилалася на те, що відповідач при наданні їй вказаних видів допомоги, керувався нормативно-правовими актами, які рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року визнанні -неконституційними. Своїми діями відповідач грубо порушив її право на належний соціальний захист, передбачений Конституцією України.
Відповідач проти позову заперечував.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що була виплачена ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року -визнано неправомірними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради здійснити перерахунок суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачувалася ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з розміру такої допомоги, що дорівнює чинному у цей період прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років, та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2010 року. В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилався на те, що здійснював виплати вказаної допомоги у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та у межах передбаченого цим законом обсягу видатків, а допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік була проведена правомірно, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України», положення якого в цій частині неконституційними не визнавалися та діяли у часі.
Заперечень на апеляційну скаргу позивачка до суду не направляла, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувала.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Апеляційний перегляд даної справи проводиться за нормами КАС України з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, положень, викладених у листі Вищого адміністративного суду України № 1425/11\13-10 від 13.10.2010 року та відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, який набрав чинності 30.12.2010 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року встановлено, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року та ЦПК України, визнані неконституційними та такими, що втратили чинність з 09 вересня 2010 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.
З вказаного слідує, що з 09.09.2010 року відновлено положення п.3 ст.18 КАС України в попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», отже, з указаного часу розгляд усіх адміністративних справ у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг проводиться в порядку адміністративного судочинства та за нормами КАС України.
Суд першої інстанції вказані положення Закону не врахував, постановив рішення за нормами ЦПК України, що свідчить про порушення судом норм процесуального права і, у відповідності до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для скасування такого рішення та ухвалення нової постанови по суті заявлених вимог.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітнього сина -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як незастрахована особа, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Вирішуючи питання щодо строків проведення такого перерахунку, колегія суддів зазначає, що звернення особи до 09 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного ЦПК України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним судом України рішення від 09 вересня 2009 року у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду (лист Вищого адміністративного суду України № 1425/11\13-10 від 13.10.2010 року).
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Абзацом 3 частини 2 ст. 56 цього ж Закону було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач здійснював виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік згідно до вищезазначеного порядку та розмірів (а.с.10,11).
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст. 71 були визнані неконституційним та втратили чинність.
Приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії ст. 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", втратила чинність з 09.07.2007 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача в 2007 році щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", з урахуванням того, що відповідач повинен був здійснити такий перерахунок саме з 09 липня 2007 року і до 19 липня 2007 року.
З огляду на вказане, посилання апелянта на те, що їх дії протягом 2007 року були правомірними, оскільки позивачці були призначені та виплачувалась вказана допомога у розмірах, передбачених Законом, а саме: ст..56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки достовірно встановлено, що після 09 липня 2007 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тобто, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Суд першої інстанції правильно визначив період в 2007 році, за який відповідачу необхідно було провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивачки, виходячи з розмірів прожитого мінімуму, встановлено для дітей віком до 6 років..
Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.
Тому, відповідач зобов'язаний був провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивачки за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року, включно.
Згідно ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлюється з 01 квітня 2007 року - у розмірі 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - у розмірі 470 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що порушені права позивачки підлягають поновленню шляхом зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період, а саме: з 09 липня 2007 року - з розміру 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - з розміру 470 грн. щомісяця, з урахуванням фактично отриманих нею сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за зазначений період.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровському ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період, а саме: з 09 липня 2007 року - з розміру 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - з розміру 470 грн. щомісяця, з урахуванням фактично отриманих нею сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за зазначений період.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим