"26" квітня 2011 р. справа № 2а-404/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -
25 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року; визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй в повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити надбавку до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду за захистом прав, порушених бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя. Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині не призначення, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудня 2007 року, у травні-грудні 2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно, розраховане виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року, у травні-грудні 2008 року. В решті позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2010 року, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавала, постанову суду не оскаржувала.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має статус дитини війни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, право на підвищення до пенсії у розмірі, що передбачений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2008 році у позивачки виникло з 22 травня 2008 року, тобто, з дня визнання неконституційними положень законів України про державний бюджет України на певний рік про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на відповідний рік, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1 як "дитині війни" здійснено не було.
Однак, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції не прийняв до уваги, що в заперечені на адміністративний позов відповідач наполягав на застосуванні положень ст. 99,100 КАС України (а.с.19-20).
У зв'язку із тим, що згідно ст. 99 КАС України, на час виникнення спірних правовідносин, встановлений річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, а відповідно до ст. 100 КАС України, на час виникнення спірних правовідносин, пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інш. Проти Великобританії"рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії"рішення від 27.02.1980р.).
Тому, враховуючи дату звернення позивачки до суду першої інстанції з адміністративним позовом, а саме 25 березня 2009 року, суд першої інстанції повинен був зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці саме з 25 березня 2008 року.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя -задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя нарахувати ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період 25 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року та забезпечити її виплату за мінусом сум, отриманих за вказаний період.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко